Формування всебічно розвиненої особистості школяра, як основа конкурентоспроможності в майбутньому
статья на тему

Вчитель географії

Донецької ЗОШ №63

Тісленко Римма Сергіївна

Формування всебічно розвиненої особистості школяра,

як основа конкурентоспроможності в майбутньому

Усе тече, усе змінюється. Змінився час, змінилася ситуація в школі.  Випускник школи має бути людиною творчою, всебічно розвиненою, готовою влитися у вируюче життя.

Тому такою важливою є проблема соціальної реалізації учня в майбутньому. Але для цього йому мало отримати певну суму знань (хоч вони й мають велике значення), учневі треба осягнути складну науку самостійного навчання, пошуку інформації, уміння реалізувати власні здібності.  Виховання всебічно розвиненої особистості В.О. Сухомлинський розглядав як єдність усіх компонентів — розумового, морального, фізичного і естетичного.  Василь Олександрович створив реальний зразок особистості з живими думками і почуттями, визначив її вчинки і дії. При цьому він обґрунтував шляхи, засоби і методи формування людини відповідно до цілей суспільства з урахуванням індивідуальних і вікових особистостей розвитку дитини. Коли його питали: "Що найголовніше було в Вашому житті?  він відповідав: „ Любов до дітей!"Щира любов до дітей і справжня педагогічна культура, за Сухомлинським, — поняття нерозривні. Він вважав, що вчитель зобов'язаний уміти дорожити дитячим довір'ям, щадити беззахисність дітей, бути для нього втіленням добра і справедливості. Без цих якостей не може бути вчителі. „ Якщо вчитель став другом для дитини, якщо ця дружба осяяна благородним потягом, поривом до чогось світлого, розумному, в серці дитини ніколи не з'явиться зло. І якщо в школах є що насторожилися, що нащетинилися, недовірливі, а іноді і злі діти, то лише тому, що вчителі не взнали їх, не знайшли підходу до них, не зуміли стати їх товаришами. Виховання без дружби з дитиною можна порівняти з блуканням напотемки."

Зробити дитину щасливою — значить перш за все допомогти йому вчитися. Навчання не дає бажаних результатів, якщо вчитель ставить перед учнем на перше місце ціль: «Вивчити, запам'ятати!». Шкода зубріння величезна — вона мимовільно знищує основні ідеї учбового предмета. Вчитель повинен точно розмежувати, що треба запам'ятати на все життя, а що треба тільки зрозуміти і засвоїти без зубріння — у вправах.

Для досягнення цілі поставленої В.О. Сухомлинським, я вважаю доцільним під час вивчення курсу загальної географії у 6 класі, коли вводиться багато нових понять, а запас географічних знань з попередніх класів у учнів елементарний,  застосування саме ПСС.

Вивчаючи тему «Води суходолу. Штучні водойми», при закріпленні і узагальненні теми «Гідросфера» пропоную учням самостійно побудувати ПСС-схеми, підібрати пару географічних термінів і за допомогою символів:

• схематично зобразити взаємозв'язок між цими поняттями;
• порівняти їх;
• підібрати узагальнююче слово;
• визначити риси подібності і відмінності;
• навести приклади впливу.

Таким чином, така побудова проблемної символіки дозволяє учневі постійно бачити графічне відображення операційної суті будь-якої логічної дії; що, у свою чергу, у значній мірі підвищує ефективність системної реалізації розвиваючого навчання у географічній освіті. Застосування ППС дає широкі можливості для використання навчальних ігор, інтерактивних та ігрових форм навчання на уроках географії.

«Прагнення до знань, — відзначав В.Сухомлинський, — живиться тисячами невсипущих, невтомних корінців нелегкої, але радісної, привабливої, жаданої для дитини праці. А такою вона стає тільки тоді, коли напруження сил невіддільне від переживання власної гідності. Дитина повинна відчувати себе трудівником, пишатися наслідками своєї праці, які здобула власними зусиллями»
Дати кожній дитині щастя ось у чому вбачав свою місію педагог і вчений Сухомлинський. Але дитина не може бути щасливою, якщо їй у школі нецікаво, погано, нудно, якщо вона не відчуває себе достатньо здібною, щоб оволодіти шкільною наукою.

На уроках я намагаюся організувати свою роботу і діяльність учнів щоб «подарувати їм щастя», викликати в них інтерес до змісту навчання, залучати до узагальнень, висновків, висловлень своїх власних міркувань та суджень. Уроки проводити цікаво, нетрадиційно, з урахуванням особливостей учнів.

Загалом на уроках перевага надається тим методам, які звернені до свідомості й активності учнів у навчанні. До співпраці залучаються практично всі учні, кожен робить індивідуальний внесок, здійснює обмін знаннями, способами діяльності.

Творчий підхід до побудови уроку географії, добір активних та особистісно орієнтованих форм і методів його проведення, вправ і завдань, текстів і речень відповідають рівневі підготовленості й інтересам учнів, забезпечують належні знання. Це додатково засвідчує, що єдиний шлях, який веде до всебічного розвитку - це діяльність, прагнення зробити кожний урок - уроком учнів, коли учительське треба перетворюється на учнівське хочу.

На своїх уроках шукаю такий підхід до шкільного навчання, який певним чином збігається з переконаннями  В.О. Сухомлинського у визначенні найбільш важливих результатів навчання.

Колектив педагог розумів як багатство індивідуальностей, у якому дозріває особистість. Василь Олександрович збагатив і систематизував теорію і методику виховання шкільного колективу, розробив форми його організації, мету і мотиви діяльності. У своїй практиці він застосовував індивідуальне виховання, у якому враховувалися співвідношення суспільних, колективних і особистих інтересів.

У  колективному навчанні на уроках географії та біології  застосовую такі методичні прийоми, як «мікрофон», «мозаїка», «навчаючи-учусь», «акваріум», «займи позицію». Така навчальна діяльність сприяє формуванню у школярів позитивного ставлення до навчання, розвиває вміння пристосуватись до умов роботи в групі і забезпечує високу загальну активність і результативність учнівського колективу.

Крім методик, стратегій щодо колективного навчання, застосовую на уроках найрізноманітніші методичні прийоми та технології навчання: дискусії, ігрові ситуації, «прес», дебати, ток-шоу, доповнюючи їх опорними схемами, ілюстративними матеріалами, репродукціями картин, музичними творами, вікторинами, тестами, які сприяють всебічному розвитку дитини і вихованню повноцінної особистості.

Формування інноваційної особистості учня — одне з найактуальніших завдань розвитку школи на сучасному етапі. Сьогодення вимагає конкурентоспроможних, всебічно розвинених  людей, котрі орієнтуються в законах економіки, здатні швидко приймати виважені рішення, беручи на себе відповідальність.

Спадщина Василя Олександровича  не тільки ввійшла окремим значним розділом в історію педагогіки, а й зберігає свою актуальність. Мало того, стає дедалі очевидніше, що вона належить до тих небагатьох явищ духовної культури, які з плином часу викликають до себе більшу увагу.

Список літератури

1. Сухомлинский В. А. О воспитании., М., 1979.

2. Сухомлинский В. А. Сердце отдаю детям. Киев, 1974г.

3. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві. ─ К.: Рад. Шк.., 1988
4. Кузь В. Г. Педагогіка В. О. Сухомлинського – педагогіка ХХІ століття. //Педагогіка і психологія.– 2000.– №1.– с. 113-120.
5. О.В. Сухомлинська. Василь Сухомлинський і сучасність ./ Педагогічний вісник, № 3 2008
6. О.В. Сухомлинська. Авторські педагогічні системи як складова оновлення національної школи. /Педагогічний вісник. № 4 , 2008