Мотивація діяльності учнів на уроці
материал по теме

Доповідь на тему:

Мотивація діяльності учнів на уроці

Підготувала практичний психолог: Бевзенко  В.В.

Проблема формування мотивації навчання завжди була актуальною в психолого-педагогічній діяльності. Як відомо, зміст навчання, його значимість для учнів лежать у основі мотиваційної сфери. Від змісту навчання залежить спрямованість учня, тобто мотиви навчання.

Мотив навчання — це спрямованість учня у різні боки навчальної діяльності. Наприклад, якщо активність учня спрямована на роботу із самим досліджуваним об'єктом (лінгвістичним, математичним і т. д.), то найчастіше в цих випадках можна говорити про різні види пізнавальних мотивів. Якщо активність учня спрямована під час навчання на відносини з іншими людьми, то йдеться, як правило, про різні соціальні мотиви. Таким чином, розрізняють дві великі групи мотивів:

1) пізнавальні мотиви, пов'язані зі змістом навчальної діяльності та процесом її виконання;

2) соціальні мотиви, пов'язані з різними соціальними взаємодіями учня з іншими людьми.

Перша група мотивів включає кілька підгруп:

1) широкі пізнавальні мотиви, які полягають в орієнтації учнів на оволодіння новими знаннями. Вони відрізняються за рівнями. Ці рівні визначаються глибиною інтересу до знань. Це може бути, інтерес до нових цікавих фактів, явищ, інтерес до істотних властивостей явищ, до перших дедуктивних висновків, або інтерес до закономірностей у навчальному матеріалі, до теоретичних принципів;

2) навчально-пізнавальні мотиви, які полягають в орієнтації учнів на засвоєння способів здобування знань: інтереси до прийомів самостійного набуття знань, до способів саморегуляції навчальної роботи, і раціональної організації своєї праці;

3) мотиви самоосвіти, які полягають у спрямованості учнів на самостійне вдосконалювання способів здобування знань.

Всі ці пізнавальні мотиви забезпечують подолання труднощів учнів у навчальній роботі, викликають пізнавальну активність.

Друга група мотивів — соціальні мотиви — також поділяється на підгрупи:

1) широкі соціальні мотиви, що полягають у прагненні одержувати знання, у розумінні необхідності вчитися. Тут великим є значення мотивів усвідомлення соціальної необхідності. До цих мотивів також можна віднести бажання учнів добре підготуватися до обраної професії;

2) вузькі соціальні мотиви, що полягають у прагненні зайняти певну позицію, місце у відносинах з оточуючими, одержати їхнє схвалення, заслужити у них авторитет. Ці мотиви пов'язані з потребою учня в спілкуванні, у прагненні одержати задоволення від процесу спілкування, від налагодження відносин з іншими людьми. Також цей мотив може полягати в спробах різного роду самоствердження — у бажанні зайняти місце лідера, впливати на інших учнів;

3) мотиви соціального співробітництва, які полягають у тому, що учень не тільки хоче спілкуватися і взаємодіяти з іншими людьми, але й прагнути усвідомлювати, аналізувати способи, форми свого співробітництва і взаємин із вчителем і одногрупниками. Цей мотив є важливою основою самовиховання, самовдосконалення особистості.

Компонентами мотиваційної сфери учня є його мотиви, цілі, емоції, а також його стан на вміння вчитися (який досить сильно впливає на мотивацію).

Аналізуючи вікові особливості вміння вчитися, навчальної діяльності та мотивації.

У юнацькому віці виникає потреба вдосконалювання своєї навчальної діяльності, яка проявляється у прагненні до самоосвіти, виході за межі навчальної програми.

Навчальні дії можуть переростати у методи наукового пізнання. Орієнтовні та виконавчі навчальні дії можуть виконуватися не тільки на репродуктивному, але й на продуктивному рівні. Особливої ролі набуває оволодіння контрольно-оціночними діями до початку роботи у формі прогнозуючої самооцінки, планування самоконтролю своєї навчальної роботи. На основі цього відбувається формування прийомів самоосвіти.

У цьому віці широкі пізнавальні мотиви зміцнюються, за рахунок того, що інтерес до знань зачіпає закономірності навчального предмета і основи наук. Навчально-пізнавальний мотив (інтерес до способів здобування знання) удосконалюється як інтерес до методів теоретичного і творчого мислення. Мотиви самоосвітньої діяльності в учнів пов'язуються з більш далекими цілями, життєвими перспективами обраної професії.

Проявляється чітко виражений інтерес до раціональної організації розумової праці, а також прагнення до аналізу та визначення індивідуального стилю своєї навчальної діяльності, визначення сильних і слабких сторін своєї навчальної роботи.

У цьому віці зміцнюються широкі соціальні мотиви. Соціальні позиційні мотиви стають більш диференційованими за рахунок розширення ділових контактів з однолітками та вчителем.

Відбувається народження нових мотивів професійного і життєвого самовизначення. Зростає вміння оцінити реалістичність цілей.

Як видно, існує зв'язок різних типів відношення учня до навчання з характером його мотивації і станом навчальної діяльності.

Виділяють п'ять типів відношення до навчання:

— негативне;

—байдуже (або нейтральне);

—позитивне (аморфне);

— позитивне (пізнавальне, усвідомлене);

— позитивне (відповідальне, особистісне),

Коротко проаналізуємо особливості відношення учнів до навчання. Для негативного відношення учнів до навчання характерно наступне: бідність і вузькість мотивів; пізнавальні мотиви вичерпуються інтересом до результату; несформовані вміння ставити цілі, переборювати труднощі; навчальна діяльність не сформована; відсутнє вміння виконувати дію за розгорнутою інструкцією дорослого; відсутня орієнтація на пошук різних способів дії.

При позитивному (аморфному) відношенні учнів до навчання в мотивації спостерігаються нестійкі переживання новизни, допитливості, ненавмисного інтересу; виконання перших переваг одних навчальних предметів над іншими; широкі соціальні мотиви боргу; розуміння і первинне осмислення цілей, поставлених вчителем.

При позитивному (пізнавальному) відношенні учнів до навчання мотивація характеризується постановкою нових цілей; народженням нових мотивів; осмисленням співвідношення своїх мотивів і цілей. Навчальна діяльність включає не тільки відтворення за зразками вчителя завдань, способів дій, але й виникнення самостійно поставлених цілей, а також виконання дій за власною ініціативою. Відбувається оволодіння вміннями планувати і оцінювати свою навчальну діяльність до її здійснення, перевіряти та контролювати себе на кожному етапі уроку.

При позитивному (особистісному, відповідальному) відношенні учня до навчальної мотивації характеризується стійкістю та неповторністю мотиваційної сфери; уміння ставити перспективні, нестандартні цілі та реалізовувати їх; уміння переборювати перешкоди при досягненні мети. У навчальній діяльності спостерігається пошук нестандартних способів вирішення навчального завдання, гнучкість і мобільність способів дій, освоєння навчальних дій і вмінь до рівня навичок і звичок культури праці, вихід із навчальної діяльності до самоосвітньої, перехід до творчої діяльності.

Нижче представлена зведена карта стану мотивації навчання учнів і ходи її формування (додаток 1).

Вчителеві при проведенні роботи з формування мотивів навчання та навчальної діяльності необхідно:

• по – перше, прагнути мобілізувати потенційні можливості даного віку, а саме приступити до роботи з групою, визначити, чи сформовані в учнів у групі ті рівні навчальної діяльності й мотивації, які становлять резерви юнацького віку;
• по – друге, у ході роботи важливо врахувати особливості юнацького віку.