Використання інтерактивних методів навчання на уроках української мови і літератури – один із напрямів активізації пізнавальної діяльності учнів
опыты и эксперименты по литературе на тему

Роман Марія Юріївна - учитель української мови та літератури  Широківської ЗОШ І-ІІ ступенів, спеціаліст вищої категорії, старший учитель

Про себе.        Я народилася у мальовничому селі Рокосово, Вертеп, Хустського району Закарпатської обл. Після закінчення школи навчалася в  Ужгородському  університеті     Життєві принципи: “Не важливо до чого ми дійдемо вкінці, основне - що ми зустрінемо по дорозі”; “Якщо хочеш бути щасливою - будь нею!”

МЕТА ПОРТФОЛІО

• презентувати результати навчально-виховної роботи  для оцінки своєї професійної компетентності;
•  здійснити аналіз, узагальнення та систематизацію педагогічного досвіду;
• сис тематизувати навчальні матеріали і напрацювання для демонстрації адміністрації закладу та атестації;
•  фіксувати зміни й зростання за певний час;
•  сформувати план подальшого професійного зростання.

                               Мій девіз: 

«В ім’я моїх дітей я особисто зацікавлений в майбутній долі світу»

                                                                                Бел Кауфман

Моє педагогічне кредо:

…Найдосвідченіший педагог ніколи не повинен спинятися на досягнутому, бо якщо немає руху вперед, то неминуче починається відставання.      

                                                               В.О.Сухомлинський

• Учитель не той, хто вчить, а той, у кого вчаться
• Учити треба так, щоб дитина зрозуміла, що отримані на твоїх уроках знання їй конче потрібні.
• Учити треба так, щоб дитина повірила тобі, твоїй щирості і небайдужості.
• Люби дітей і вчи їх любити світ!

Моє життєве кредо

Любити життя, і цінувати кожну його хвилину, нести радість, у книгах-шукати істину, у людях – мудрість.

Моя педагогічна мета

  Формувати національно свідомих, всебічно розвинених, духовно багатих особистостей, справжніх громадян України

Мій напрямок педагогічних зусиль

  Спрямовую свою діяльність на те, щоб виховати  гуманних, освічених людей, які на належному рівні вмітимуть практично користуватися мовою в найрізноманітніших життєвих ситуаціях;

З нього випливає проблема, над якою я працюю в процесі нвчання школярів української мови та літератури:

Використання інтерактивних методів навчання на уроках української мови і літератури – один із напрямів активізації пізнавальної діяльності учнів

Процеси реформування національної системи освіти України вимагають оновлення й модернізації навчальних технологій і методів навчання. Особливої актуальності в сучасних умовах розвитку ринку набувають інтерактивні методи навчання, які стимулюють до інноваційних змін у культурному і соціальному середовищі. Ці методи є активним відгуком на проблемні ситуації, які виникають як перед окремою людиною, так і перед суспільством в цілому.  

Держава потребує висококваліфікованих фахівців, професіоналів, зданих абсорбувати все нове і прогресивне, готових до генерації і запровадження свіжих оригінальних ідей, а також до вигідної участі у міжнародному співробітництві і формуванні нового ставлення до України в Європі і світі.

Вимоги часу й розпочата радикальна реформа системи освіти в Україні орієнтують нинішніх і майбутніх викладачів на відмові від авторитарного стилю навчання на користь гуманістичного підходу, на застосування методів, які сприяють розвитку творчих засад особистості з урахуванням індивідуальних особливостей учасників навчального процесу й спілкування.

Основним засобом людського спілкування є мова, а в багатомовному просторі – декілька мов.

      Підвищення ефективності навчання безпосередньо залежить від доцільності добору і використання різноманітних, найбільш адекватних навчальній темі методів навчання, а також від активізації всього навчального процесу. Традиційне тлумачення терміну «методи навчання» є таким: це «упорядковані способи взаємопов’язаної діяльності викладача й студентів, спрямовані на розв’язання навчально-виховних завдань».

На практиці буває важко визначити чіткі межі між різними методами навчання: вони перетинаються, доповнюють один одного, складаються в комплексний «пакет», систему прийомів, за допомогою яких викладач і студенти реалізують поставлені цілі.

Вибір методів навчання зумовлений:

·        цілями навчання;

·        змістом навчального матеріалу та специфікою предметної області;

·        темпом та терміном процесу навчання;

·        стилем навчання та рівнем педагогічної майстерності викладача;

·        дидактичним та матеріально-технічним забезпеченням процесу навчання;

·        рівнем підготовки учнів.

Кожен з методів навчання має певні переваги і недоліки. Ефективність їх застосування визначається специфікою конкретного процесу навчання. Універсальних рекомендацій щодо складу і застосування методів навчання не існує. Учитель самостійно приймає рішення про використання того чи іншого методу на основі свого власного досвіду, врахування особливостей студентської аудиторії з метою максимальної ефективності процесу навчання.

При плануванні конкретних занять  учителю необхідно враховувати, що будь-який метод навчання має тією чи іншою мірою забезпечувати:

·        активну участь учнів у процесі навчання;

·        встановлення зворотного зв’язку в системі « учитель - учень»;

·        можливість застосування набутих навичок і знань в реальних життєвих та навчальних ситуаціях;

·        розвиток цільових навичок поведінки (самостійної творчої діяльності, роботи в малих групах);

·        мотивацію  учнів до підвищення ефективності своєї діяльності на заняттях і в реальних ситуаціях;

·        можливість отримувати знання на груповому та індивідуальному рівнях.

У процесі навчання найбільш доцільно використання, в першу чергу, тих методів, при яких:

- в  учнів розвивається бажання до творчої, продуктивної праці;

-  учні прагнуть до активних дій, досягають успіхів і мотивують власну поведінку.

Великої ваги набула проблема активізації пізнавальної діяльності на заняттях німецької мови з використанням сучасних технологій навчання, виконання студентами різних видів самостійної роботи, творчих і дослідницьких завдань.

Сучасні навчальні технології називають інтерактивними. Інтерактивне навчання (комунікативно-діалогове) - різновид проблемного навчання, побудований на діалозі його учасників. У широкому розумінні інтерактивним називають такий аспект спілкування, який характеризується стратегією взаємодії партнерів.

Термін «інтерактивний» (з англійської inter - взаємний, akt - діяти) означає здатний до взаємних дій, діалогу. Інтерактивне навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності студентів, яка має на меті створення комфортних умов навчання, за яких кожен студент відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Це співнавчання, взаємонавчання, де  і учень і вчитель  є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують із приводу того, що вони знають, уміють і здійснюють.

          Визначимо відмінність традиційного навчання від інтерактивного (див. табл.).

 Досвід   колег свідчить, що інтерактивні методи сприяють інтенсифікації та оптимізації навчального процесу і допомагають  учням оволодіти такими навичками:

• аналізувати навчальну інформацію;

• творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу;
• навчитися формулювати власну думку, правильно її висловлювати;
• доводити власну точку зору, аргументувати й дискутувати;
• навчитися слухати іншу людину, поважати альтернативну думку;
• моделювати різні соціальні ситуації, збагачувати власний соціальний досвід через включення у різні життєві ситуації і переживати їх;
• вчитися будувати конструктивні відносини у групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв'язувати їх, шукати компроміси, прагнути діалогу, знаходити спільне розв'язання проблеми;
• розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.

Застосовування інтерактивних технологій вимагає старанної підготовки  учителя  та учнів. Вони мають навчитись успішно спілкуватися, використовувати навички активного слухання, висловлювати власні думки, бути переконливими, толерантними, розуміти інших.
     Інтерактивні технології дають змогу забезпечити глибину вивчення змісту.  Учні засвоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінку).

Змінюється роль  учнів. Вона активна:  учні приймають важливі рішення щодо процесу навчання.

Змінюється основне джерело мотивації навчання. Воно стає внутрішнім, це інтерес самого  учня.

Значно підвищується роль особистості  учителя.  

             Які ж сильні сторони інтерактивних методів навчання? Перш за все - підвищення „ККД" процесу засвоєння інформації. За даними американських вчених, під час лекції студент засвоює лише 5% матеріалу, під час читання - 10%, працюючи з відео/аудіоматеріалами - 20%, у процесі демонстрування наочних засобів - 30%, обговорення у групах дозволяє засвоїти - 50%, виконання практичних завдань дає змогу опанувати матеріалом на 75%, а, навчаючи інших, індивід засвоює 90% інформації. Як демонструють статистичні дані, пасивні методи навчання (коли учень лише засвоює та відтворює інформацію) мають значно нижчу ефективність у порівнянні з активними та інтерактивними. Саме останні забезпечують внутрішню мотивацію навчання, яка сприяє його ефективності. Водночас, завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методів правильна їх організація та застосування, сприяють зростанню цікавості до процесу здобуття знань. На мою думку, особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що учні навчаються ефективній роботі в колективі.

Погоджуюся з висновком дослідників О. Пометун та Л. Пироженко про те, що інтерактивне навчання є сукупністю технологій. Автори розподіляють інтерактивні технології на чотири групи залежно від мети заняття та форм організації навчальної діяльності  учнів:

·        інтерактивні технології кооперативного навчання (організація навчання в малих групах, об'єднаних спільною навчальною метою);

·        інтерактивні технології колективно-групового навчання — технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу;

·        технології ситуативного моделювання — побудова навчального процесу за допомогою залучення  учнів до гри, передусім, ігрове моделювання явищ, що вивчаються;

·        технології опрацювання дискусійних питань — широке публічне обговорення якогось суперечливого питання.

І. Інтерактивні технології кооперативного навчання

            Кооперативна (групова) навчальна діяльність - це форма (модель) організації навчання у малих групах учнів , об'єднаних спільною навчальною метою. За такої організації навчання  учитель керує роботою кожного учня  опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Кооперативне навчання відкриває для  учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дає змогу реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню  вищих результатів засвоєння знань і формування вмінь. Така модель легко й ефективно поєднується із традиційними формами та методами навчання і може застосовуватися на різних етапах навчання. Парна і групова робота організовується як на заняттях засвоєння, так і на заняттях застосування знань, умінь та навичок. Це може відбуватися одразу ж  після  викладу викладачем нового навчального матеріалу, на початку нового заняття замість опитування, на спеціальному занятті, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або бути частиною повторювально-узагальнюючого заняття.

            Далі розглянемо сучасні інтерактивні навчальні технології в тих моделях, які доцільно застосовувати у викладанні німецької мови.

Групові методи:

1. Робота в парах.

Ця технологія особливо ефективна на початкових етапах навчання учнів роботі у малих групах. Її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети. За умов парної роботи всі  учні в групі отримують рідкісну за традиційним навчанням можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням  час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед  класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію.

     Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні  не можуть ухилитися від виконання завдання. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу (обговорити подію, твір, взагалі інформацію, вивести підсумок заняття, події тощо, взяти інтерв'ю один в одного, проанкетувати партнера).

2. Робота в трійках.

По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок.

3. Змінювані трійки (Потрійне коло (ротаційні трійки).

Цей метод трохи складніший: всі трійки групи отримують одне й те ж завдання, а після обговорення один член трійки йде в наступну, один в попередню і ознайомлює членів новостворених трійок з набутком своєї. Діяльність  учнів у цьому випадку є подібною до роботи в парах. Цей варіант кооперативного навчання сприяє активному, ґрунтовному аналізу та обговорюванню нового матеріалу з метою його осмислення, закріплення та засвоєння.

4. Карусель (Подвійне коло).

Цей варіант кооперативного навчання найбільш ефективний для одночасного включення всіх учасників в активну роботу з різними партнерами зі спілкування для обговорення дискусійних питань.  Учні розсаджуються в два кола - внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу - для дискусії (відбуваються «попарні суперечки» кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією ( учні із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).

Цю технологію варто застосовувати для:

-         Збирання інформації з будь-якої теми;

-         Інтенсивної перевірки обсягу та глибини знань;

-         Розвитку вміння аргументувати свою позицію.

 5. Робота в малих групах (Команда). 

Мета: вирішення складних проблемних ситуацій, що потребують колективного розуму, набуття навичок у спілкуванні та співпраці.

Алгоритм діяльності:

1. Розподіл ролей у групах:

головуючий (керівник групи):

- зачитує завдання;

- організовує порядок виконання завдання;

- встановлює послідовність висловлювання членів групи;

- заохочує всіх до роботи;

- підбиває підсумки;

- визначає доповідача (за згодою членів групи);

секретар:

- веде записи результатів роботи;

- має бути готовим висловити загальну думку групи під час підбиття підсумків, допомогти відповідачеві;

посередник:

- стежить за часом;

- відповідає за регламент;

доповідач:

- доповідає про результати роботи групи.

2. Висловлення власної думки спочатку за бажанням, а потім по черзі.

3. Дотримання правил активного слухання.

4. Обговорювання ідей, а не осіб студентів, які висловили ці ідеї.

5. Намагання дійти спільної думки, хоча в деяких випадках може бути особлива думка, яка має право на існування.

Роботу в групах варто використовувати для вирішення складних проблем, що потребують колективного розуму. Використовуються малі групи тільки в тих випадках, коли завдання вимагає спільної, але не індивідуальної роботи.

Важливими моментами групової роботи є опрацювання змісту і подання групами результатів колективної діяльності. Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації роботи груп.

- «Діалог».

Суть його полягає в спільному пошуку групами згодженого рішення. Це знаходить своє відображення у кінцевому тексті, переліку ознак. Діалог виключає протистояння, критику позиції тієї чи іншої групи. Всю увагу зосереджено на сильних моментах у позиції інших.

- «Синтез думок».

Дуже схожий за метою та початковою фазою на попередній варіант групової роботи. Але після об’єднання в групи і виконання завдання студенти не роблять записів на дошці, а передають свій варіант іншим групам, які доповнюють його своїми думками, підкреслюють те, з чим не погоджуються.

- «Пошук інформації».

Метод застосовується, якщо потрібно якось пожвавити сухий, найчастіше нецікавий матеріал. Суть його в тому, що відбувається командний пошук інформації, що доповнює вже наявну (прочитану викладачем лекцію або домашнє завдання) з наступними відповідями на питання. Для груп розробляються питання, відповіді на які можна знайти в підручниках, роздавальному матеріалі, документах і т.д. Завжди визначається час, протягом якого потрібно проаналізувати інформацію й знайти відповіді на питання.

- «Коло ідей» (Раунд робіт, кругова система).

Метою «Кола ідей» є вирішення гострих суперечливих питань, створення списку ідей та залучення всіх  учнів до обговорення поставленого питання. Технологія застосовується, коли всі групи мають виконувати одне і те саме завдання, яке складається з декількох питань (позицій), які групи представляють по черзі.

Порядок проведення:

·        учитель ставить дискусійне питання та пропонує обговорити його в малих групах;

·        після того як вичерпався час на обговорення, кожна група представляє лише один аспект проблеми, яку обговорювали;

·        групи висловлюються по черзі, поки не буде вичерпано всі відповіді;

·        під час обговорення теми на дошці складається список зазначених ідей;

·        коли всі ідеї з вирішення проблеми висловлені, можна звернутись до розгляду проблеми в цілому і підбити підсумки роботи.

-         «Спільний проект».

Має таку саму мету та об’єднання в групи, що й діалог. Але завдання, які отримують групи, різного змісту та висвітлюють проблему з різних боків.

Навчальний проект - науково-пошукова та дослідницька робота окремого студента, великої чи малої їх групи у позаурочний час. Метод проектів завжди спрямований на розв'язання деякої теоретичної або практичної проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого - інтегрування знань, умінь із всіляких галузей науки, техніки, технології, творчих професій.

Мета методу проекту:

• поглиблене вивчення програмного матеріалу;
•  розвиток індивідуальних наукових інтересів учнів  на основі моделювання діяльності спеціалістів конкретної предметної галузі;
• розвиток пізнавальних, творчих навичок  учнів, критичного мислення, умінь самостійно шукати інформацію та інших життєво-важливих навичок;
• розвиток самостійної діяльності учнів  (індивідуальної, парної, групової);
• розвиток комунікативних здібностей у співробітництві учнів  між собою і  вчителем («педагогіка співробітництва»).
• розвиток уміння викладати власну думку, репрезентувати результати своєї діяльності (у вигляді звіту, веб-сайту, доповіді, газети чи журналу тощо);
• виховання гуманізму, увага та повага до особистості колеги, позитивний запал, спрямований не лише на навчання, а й на розвиток особистості студента.

•  можливість інтеграції знань не тільки з різних галузей знань, але й соціокультур.
• Варіанти звіту проектів можуть бути різноманітні: реферат, мультимедійний навчальний проект, комп'ютерні енциклопедії, інформаційний або тематичний веб-сайт, відеофільм, номер газети чи журналу (у тому числі електронні), соціологічне опитування, фотоесе чи альбом, вистава тощо.

 8. Акваріум.

 Ще один варіант кооперативного навчання, що є формою діяльності студентів у малих групах, ефективний для розвитку навичок спілкування в малій групі, вдосконалення вміння дискутувати та аргументувати свою думку. Може бути запропонований тільки за умови, що  учні вже мають добрі навички групової роботи.

 Алгоритм діяльності:

 1. Об’єднання студентів у групи, ознайомлення із завданням.

 2. Одна із груп сідає у центр аудиторії (або на початку середнього ряду) й отримує завдання для проведення групової дискусії (зачитується завдання вголос; 3-5 хв. обговорюється проблема; підсумовується дискусія, згідно з прийнятим спільним рішенням).

 3.  учні , які перебувають у зовнішньому колі, не втручаються у хід дискусії.

 4. Після закінчення дискусії група повертається на свої місця, а  вчитель  веде бесіду з учнями  (2-3 хв.) за такими запитаннями:

• Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?
• Чи була ця думка достатньо аргументована?
• Який з аргументів вважаєте найбільш переконливим?

 5. Місце в «акваріумі» займає інша група й обговорює іншу ситуацію.

 6. Підсумки роботи у групах.

 Цей вид роботи можна використовувати на підготовчих етапах до введення більш складних інтерактивних технологій.

 Всі перераховані методи інтерактивних методів навчання відносяться до технологій кооперативного навчання, коли учнями  потрібно скооперуватися для виконання завдання вчителя, активної роботи на занятті, засвоєння матеріалу і вироблення навичок спілкування в дискусії й аргументації своїх позицій. Величезним плюсом даного виду навчальної діяльності є залучення абсолютно всіх студентів групи у спільну роботу. Труднощі полягають в умінні викладача організувати роботу студентів і привчити їх до такої роботи як постійної. Звичайно, це не все, що можна використовувати. На основі цих методів можна будувати інші, або придумати щось принципово нове, у цьому і полягає перевага інтерактивного навчання.

 ІІ. Інтерактивні технології колективно-групового навчання

       До цієї групи належать інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всієї аудиторії.

Фронтальні методи:

1. Велике коло.

 Учні  сидять по колу і по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного питання. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Викладач може взяти слово після обговорення. Технологія вчить учнів ставити запитання, відрізняти факти від думок, виявляти важливі та другорядні обставини, аналізувати та приймати рішення.

2. Мікрофон.

Це різновид великого кола.  Учні  швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний «мікрофон».

         Цей прийом може використовуватись як у груповій, так і у фронтальній роботі із  учнями, може стати частиною інших інтерактивних прийомів («Мозкова атака», «Акваріум» тощо).

      Організація діяльності учнів.

      Перед  учнями ставиться запитання. Їм пропонується олівець, що імітує мікрофон, який вони будуть передавати один одному, по черзі беручи слово. Говорити може тільки той, хто тримає олівець. Якщо  учень не має що сказати, він передає слово одногрупнику. Важливо не обговорювати і не критикувати чужі відповіді. По закінченню  учитель або учень, який добре володіє цією темою підбиває підсумок.

Даний вид роботи дозволяє виховувати в  учнів уміння вислуховувати інших, бажання ділитися своїми думками.

3. Незакінчене речення.

Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь  учня - це продовження незакінченого речення типу «можна зробити такий висновок…», «я зрозумів, що…». Цей прийом часто поєднується з «Мікрофоном» і дає можливість ґрунтовніше працювати над формою висловлення різних ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо.

4. «Мозковий штурм».

«Мозковий штурм» зазвичай застосовується для досягнення наступних цілей:

1) виявити всі можливі альтернативи перш, ніж приймати рішення;

2) розглянути різноманітні аспекти завдань перш, ніж спробувати її розв'язати;

3) активізувати групове обговорення.

Якщо в читель збирається на занятті застосувати даний метод, він повинен чітко усвідомлювати, чому саме цей метод було обрано, і яким чином втілити всі ідеї, які були запропоновані на стадії генерації.

Алгоритм діяльності:

1.  Проблемне питання записують на дошці.

2.  Учасники штурму висувають ідеї для розв’язання проблеми.

3.  Запропоновані ідеї записують на дошці.

4.  Групування та аналіз висунутих ідей.

5.  Вибір ідей, які допоможуть у розв’язанні проблеми.

6.  Підсумки роботи.

Правила поведінки під час «мозкового штурму»:

- зібрати якомога більше ідей щодо розв’язання проблеми;

- зосередитися, змусити працювати свою уяву, не відкидати ідею лише тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці;

- брати до уваги всі запропоновані ідеї, розвивати їх;

- не обговорювати, не критикувати висловлювання інших, не намагатися давати оцінку запропонованим ідеям.

       Метод «Мозковий штурм» сприяє народженню значної кількості ідей при високій активності учасників, розвиває комунікативні здібності студентів, надає їм можливість самовиражатися та самореалізуватися.

Проте, метод «мозкового штурму» має деякі недоліки. Він може виявитися не дуже ефективним у випадку, коли в читель не передбачив підсумкового завдання, в якому  учні зможуть застосувати свої ідеї, які виникли в процесі роботи.

5. Мозаїка («Ажурна пилка», «Джиг-со»).

Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми (наприклад, кожна первинна група аналізувала один вірш Г. Гейне, після переформування перша нова група повинна узагальнити тематику всіх опрацьованих віршів, друга - ідейне навантаження, третя - образи, четверта - форму).

Дана технологія використовується для створення на занятті ситуації, яка дає змогу  учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ефективна у тих випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до учнів перед проведенням основного (базисного) заняття або доповнює таке заняття. Заохочує  учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи.

7. «Дерево рішень».

       «Дерево рішень» є технологією розв'язання проблем, яка допомагає   учням проаналізувати та краще зрозуміти механізми прийняття складних рішень шляхом їх обговорення у групах за такою схемою: проблема - варіанти рішень - позитивні і негативні наслідки рішень - найбільш прийнятне рішення - висновки.

9. Навчаючи – учусь.

Цей метод використовується при вивченні блоку інформації або при узагальненні та повторенні вивченого. Суть прийому полягає в тому, що кожен  учень може передати свої знання іншим  учням та отримати від одногрупників нову для себе інформацію у процесі спілкування.

Кожна група має певний обсяг інформації, розділеної на частини та записаної на окремих індивідуальних аркушах. За певний час  учні повинні засвоїти свою частину інформації та поділитися з іншим учасником групи. Спілкуватись потрібно тільки з одним учасником. Таким чином, усі  учні у групі засвоюють певну суму знань. Потім групи обмінюються делегатами, які навчають  учнів іншої групи того, що вивчили самі. Використання цього методу підвищує інтерес до навчання.

ІІІ. Технології ситуативного моделювання

Гра як інтерактивний метод навчання

Доречно звернути увагу на такі методи, як ділові та рольові ігри, адже саме під час використання методу дидактичної гри спостерігається підвищення інтересу до предмету. Ігри на заняттях допомагають практично застосувати знання. Доречно додати, що такі методи спонукають до поглибленого вивчення предмету, допомагають інтегрувати міжпредметні зв'язки, сформувати етичну позицію, а також розвинути творчі здібності. Щодо рольової гри, то це умовне відтворення учасниками реальної практичної діяльності людей. Цей метод створює умови реального спілкування. Сама гра активізує прагнення студентів до контакту один з одним та викладачем, створює умови рівності, руйнує традиційний бар'єр між студентом та викладачем. Також гра дає можливість боязким, невпевненим в себе студентам формувати власну активну позицію.

Граючи,  учні вчаться застосовувати свої знання та вміння на практиці, користуватися ними в різних умовах. Гра - це самостійна діяльність, в якій  учні вступають у спілкування з однолітками.

Ігри класифікують за різними ознаками: за цілями, за кількістю учасників, за характером відображення дійсності. Виділені, зокрема, імітаційні, символічні та дослідницькі ігри.

Семенов В.Г. виділяє кілька видів ігор:

- інтерактивні ігри з опосередкованим впливом на  учня - ребуси, кросворди;

- інтерактивні ігри з безпосереднім впливом на  учня - сюжетно-рольові ігри;

- неінтерактивні ігри - індивідуальні ігрові завдання.

Рольові ігри ґрунтуються на розігруванні ролей. Вони діляться на наступні підвиди: театралізована вистава, театралізована гра і проблемно-дискусійна гра.

Гра на занятті - справа серйозна. Методично вірно організована гра вимагає багато часу для підготовки, максимальної активності  учнів у діяльності не тільки на рівні відтворення та перетворення, але й на рівні творчого пошуку, сприяє співробітництву викладача і студентів в процесі навчання.

     При розподілі командних ролей варто робити так, щоб роль допомагала неавторитетним зміцнити авторитет, неактивним - проявити активність, недисциплінованим - стати організованими,  учні, котрі чимось себе скомпрометували - повернути втрачений авторитет, новачкам - проявити себе, подружитися з усіма.

 Учні  в грі виступають у таких ролях: актори, глядачі, експерти.

Актори беруть участь у сценах, проговорюють тексти ролей. Глядачі вивчають додаткову літературу, виконують завдання і беруть участь в обговоренні. Експерти аналізують гру і кожного учасника окремо, порівнюють змодельовану ситуацію з реальною.

Актори відтворюють в процесі гри образ створеного в їх свідомості персонажа, здійснюють усвідомлені та цілеспрямовані ігрові дії у відповідності з метою гри, її сюжетною лінією і змістом ролі. Актори взаємодіють з глядачами, відповідають на питання і захищають свою позицію. Головне їх завдання - достовірно та емоційно передати зміст зображуваного ними образу. Нерідко вони співпереживають зі своєї героєм.

Глядачі осмислюють ігрове завдання і сюжетну лінію гри, висловлюють своє ставлення до того, що відбувається за допомогою міміки і жестів, репліками, питаннями, сміхом. У процесі розігрування ситуації глядачі формулюють свою позицію по відношенню до героїв гри, співвідносять побачені образи з власною системою цінностей, «вживаються» в ігровий контекст і подумки створюють свій власний план гри, ставлять себе на місце акторів.

Експерти оцінюють створювані в грі образи – зміст, роль, її переконливість, достовірність, артистичні здібності виконавців. У завдання експертів входить дуже складна задача - проаналізувати й сам процес гри, її результативність, тому по ходу вони роблять записи, створюють картки аналізу. Наприкінці гри вони виступають із результатами, відзначають найбільш і найменш вдалі моменти, виступи, репліки, виставляють оцінки учасникам. При аналізі гри експерти звертають увагу на ігрову поведінка персонажів, адекватність реакції глядачів, аналіз діяльності ведучого, цікавість всього ходу гри.

Як правило, ігрова модель навчання має 4 етапи:

- орієнтація (введення студентів у тему, ознайомлення з правилами гри, загальний огляд її перебігу);

- підготовка до проведення гри (ознайомлення зі сценарієм, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів вирішення проблеми);

- основна частина - проведення гри;

- обговорення.

         Ігри можна використовувати як на певних етапах заняття, так і на окремому занятті. Тривалість гри може біти різною – це залежить від мети, якої хоче досягнути викладач цією грою.

ІV. Технології опрацювання дискусійних питань

      Дискусії є важливим засобом пізнавальної діяльності  учнів у процесі навчання. Вони значною мірою сприяють розвитку практичного мислення, дають можливість визначити власну позицію, формують навички відстоювати свою думку, поглиблюють знання з проблеми, що обговорюється. Сучасна дидактика визнає велику освітню і виховну цінність дискусій.

1. Метод ПРЕС.

Метод навчає  учнів виробляти й оформлювати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стилістичній формі, переконувати інших.

2. Займи позицію.

Цей метод демонструє різноманіття поглядів на проблему, що вивчатиметься, або після опанування учнями певною інформацією з проблеми й усвідомлення ними можливості протилежних позицій щодо їх вирішення. Такий вид діяльності допоможе з'ясувати, які позиції і думки можуть існувати щодо розглядуваного спірного питання. Також надається можливість висловитися кожному, продемонструвати різні думки по темі, обґрунтувати свою позицію, знайти і висловити найбільш переконливі аргументи, порівняти їх з аргументами інших.

3. Зміни позицію.

Така технологія є подібною до попередньої. Вона також дає можливість обговорити дискусійні питання за участі всіх  учнів. Метод дозволяє стати на точку зору іншої людини, розвивати навички аргументації, активного слухання.

4. Неперервна школа думок (Нескінчений ланцюжок).

Одна з форм обговорення дискусійних питань, метою якої є розвиток в  учнів  навичок прийняття особистого рішення та вдосконалення вміння аргументувати свою думку.

5. Дискусія.

Дискусія – це широке публічне створення якось спірного питання. Вона є важливим засобом пізнавальної діяльності, сприяє розвитку критичного мислення студентів, дає можливість визначити власну позицію, формує навички аргументації та відстоювання своєї думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми.

Аудіовізуальний метод

    Сучасний навчальний процес модернізується також технічними, зокрема комп'ютерними і програмними інноваціями. Ось чому аудіовізуальний метод, призначений спочатку для популяризації знань і залучення до навчання широкої аудиторії, дедалі більше застосовується в освіті багатьох країн світу. Широке впровадження технічних засобів навчання у професійну підготовку фахівців, використання можливостей Інтернет, робота з електронними базами даних, застосування теле-, відео-, аудіо-, фото- та інших матеріалів у навчальному процесі підсилює пізнавальну активність студентів, що дозволяє досягти максимальної економії часу для засвоєння навчального матеріалу у значних обсягах, стимуляції творчості, уяви, навичок узагальнення та конкретизації наукових фактів.

Останнім часом з’явилося багато мультимедійних продуктів, енциклопедичних та навчальних. Одним з видів мультимедіа є комп’ютерна презентація, що створюється за допомогою програми  Power Point, яка надає можливість створення послідовних слайдів, що містять текст, графіку, анімацію, відео та звук. Особливістю презентацій на відміну від інших способів подання інформації є насиченість змістом та інтерактивність, тобто користувач є не пасивним слухачем, а активним учасником навчального процесу.  

За науковими даними більш ніж 90 % інформації надходить до нас через зір та слух. І чим яскравіше і різноманітніше буде представлена інформація, тим ефективнішим буде процес її засвоєння. Нестача наочної зорової інформації знижує ефективність отримання знань студентами. Сьогодні, в час загальної комп’ютеризації і приходу в освіту нових технологій у викладачів з’являється негайна потреба в використанні мультимедійних засобів, в тому числі в створенні електронних презентацій для використання під час аудиторної та самостійної діяльності студентів.

Мультимедійні технології у коледжі стають засобом оптимізації навчально-виховного процесу. Головне - щоб їх застосування не перетворювалось у самоціль, а підключалося до навчального процесу, де воно забезпечує максимальну активність студентів у засвоєнні німецької мови.

Аудіовізуальний метод має величезні потенційні можливості для застосування у викладанні всіх дисциплін. Але й від викладача він потребує володіння комп'ютерними знаннями і технологіями, системного та творчого бачення предмета. І хоча сьогодні аудіовізуальні засоби на практиці застосовується переважно для вивчення іноземних мов студентами, у методиці він визнаний одним з найбільш перспективних, оскільки сприяє оптимізації та інтенсифікації навчального процесу. Одним із різновидів реалізації цього методу є презентація. Вона полягає у передачі  вчителем певної цілісної інформації, як правило, нової, за допомогою органічного поєднання словесних (вербальних) засобів навчання із наочними, як правило, мультимедійними та іншими, під час чого, на відміну від лекції,  учні вправі проявляти активність, давати запитання, вступати  у діалог, дискусію, виконувати творчі, проблемні завдання. Під час проведення презентації можуть використовуватися інші інтерактивні методи навчання - мозковий штурм, дискусія, робота в малих групах тощо.

          Нагромаджений в Україні та за кордоном досвід свідчить, що інтерактивні методи сприяють інтенсифікації та оптимізації навчального процесу, а також дозволяють:

·        зробити навчання більш доступним і цікавим;

·        моделювати різні соціальні ситуації, збагачувати соціальний досвід  учні через включення в різні навчальні та життєві ситуації і їхні переживання;

·        створити умови для розвитку в  учнів здатності будувати конструктивні стосунки в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв'язувати їх, шукати компроміси, прагнути до діалогу, знаходити спільне розв'язання проблеми;

·        навчити учнів формулювати власну думку, правильно її виражати, доводити свою точку зору, аргументувати і дискутувати, слухати іншу людину, поважати альтернативну думку;

·        ефективно розвивати у  учнів навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.

Крім того, використання інтерактивних методів дозволяє реалізувати ідею співробітництва тих, хто навчає, і тих, хто навчається, сприяє оздоровленню психологічного клімату на занятті, конструктивній взаємодії, створенню доброзичливої атмосфери.

Чому я зупинилася на вибраних методах навчання? Чому вибрала саме ті, а не інші? Чому взагалі варто застосовувати інтерактивні методи?:

1.             В основі інтерактивних методів лежить залучення учнів  до діяльності; доведено, що людина найбільше вчиться і запам'ятовує якраз в процесі своєї діяльності;

2.             Навчальна діяльність рідко є самостійною діяльністю, найчастіше вона відбувається в групі - інтерактивні методи надають можливість такого групового навчання;

3.             Навчання повинно підготувати учнів до вирішення завдань, які можуть з'явитися поза стінами навчального закладу - інтерактивні методи значно краще, ніж традиційні методи навчання готують до самостійного розв'язання проблем;

4.             Навчання означає проведення змін, людина, котра вчиться, повинна в результаті навчання змінити щось в собі. Інтерактивні методи допомагають набувати таких змін та отримати згоду на зміни;

 5.             Навчання дає найкращі результати тоді, коли воно найменш відірване від попереднього досвіду та щоденної практики - інтерактивні методи допомагають наблизити процес навчання до конкретного досвіду групи;

6.             Найбільшим ворогом результативного навчання є пасивність та апатія студентів - інтерактивні методи є запереченням пасивності, оскільки у своїй основі допомагають студентам вирішувати їх власні проблеми та визначити власні потреби;

7.             Інтерактивні методи передбачають значну гнучкість - основне в них - результат, а не реалізація попередньо визначеного дидактичного плану.

 Зрозуміло, що можна навести значно більше аргументів, але й цих, напевно, достатньо. Однак хочу зауважити: всі ці аргументи не спрямовані проти традиційних методів навчання. Інтерактивні технології – не самоціль. Неможливо побудувати весь процес навчання виключно на інтерактивних методах. Це один з багатьох прийомів, які допомагають досягнути мети і приносять результат тільки в поєднанні з іншими.

Для мене як   вчителя дуже важливо, щоб знання, здобуті учнями, знайшли застосування в житті. Усю свою діяльність спрямовую на формування творчої особистості. Бо вірю – виховавши особистість, здатну   засвоювати знання і застосовувати їх на практиці ми відродимо інтелектуальний потенціал країни, від якого залежить майбутнє нашої держави, а отже, наше, громадян України.

ЛІТЕРАТУРА

1.     Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. Метод. посібник / Авт. укл.: О.І. Пометун, Л.В. Пироженко. – К.: АПН, 2002. - 136 с.

2.     Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. Навчально-методичний посібник. / За заг. ред. О.І. Пометун. - К.: «Вид-во А.С.К.», 2004. - 192 с.

3.     Ніколаєва С.Ю., Шерстюк О.М. Сучасні підходи до викладання іноземних мов // Іноземні мови. - 2000. - № 1.

4.     Данилевська-Бабій Г.Я. Врахування індивідуальних особливостей учнів у процесі навчання іно­земної мови // Іноземні мови. — 2001. — №1. — С. 15.

5.     Бориско Н.Ф. Тенденции развития учебно-методических комплексов с учетом новых информационных и коммуникационных технологий (Интернет) // Іноземні мови. - 2001. - № 3.

6.      Ігри дорослих. Інтерактивні методи навчання / Упоряд. Л. Галіцина. - К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. - 128 .

7.      Варзацька Л., Кратасюк Л. Інтерактивні методи навчання: лінгводидактичні засади // Диво-слово. — 2005. — № 2. — С. 5-18.

8.      Пєхота О.М., Кіктенко А.З. Освітні технології: Навчально-методичний посібник. – К.: А.С.К., 2001.

9.      Вахрушева Т.Ю. Інтерактивні технології навчання як засіб активізації навчально-пізнавальної діяльності // Нові технології навчання. - К., 2007. - Вип. 47. – С. 64 - 69.

10.            Пінчук О. Проблема визначення мультимедіа в освіті: технологічний аспект // Нові технології навчання. - К., 2007. - Вип. 46. - С. 55-58.