Організація клубної діяльності в школі
методическая разработка на тему

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКА АКАДЕМІЯ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ

КАФЕДРА ВИХОВНОЇ РОБОТИ

«Організація клубної діяльності в школі»

КУРСОВА РОБОТА

Заступника директора

Хлібодарівської

Загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів

Павлюченко Лілії Володимирівни

Науковий керівник

Гусь Таісія Йосипівна

М. Херсон

2012 р.

ЗМІСТ

Вступ

Сьогодні українська школа поступово, але неухильно рухається в напрямі інноваційного забезпечення взаємодії шкільних знань та умінь з навичками конструктивного спілкування, загальними принципами розуміння сутності найпростіших соціальних процесів і явищ, економічними вимогами до майбутнього спеціаліста. Цей напрям має вивести шкільну освіту на якісно новий рівень, що сприятиме виконанню головної її функції – підготувати учнівську молодь до соціальних змін, зробити їх конкурентноспроможними на ринку праці, сформувати успішну особистість та громадянина вільної демократичної країни.
Позашкільна педагогіка – це педагогіка виховання вільної дитини, яка будується на основі закону творчості, що передбачає залучення дітей до реальної співтворчості інтелектуального діалогу, гармонізацію спілкування, успіх, здатність почувати себе вільними на випадок невдачі, мати право на невдачу.

Позашкільна і позакласна робота має масовий характер і будується на основі принципу добровільності. Найдоцільнішими і найефективнішими формами позакласної і позашкільної роботи є самодіяльні учнівські гуртки, наукові товариства, клуби, літературні об'єднання, колективні бесіди, етичні, науково-популярні теми, ігри та інші форми культурного дозвілля, суспільно-корисна робота, творчі звіти (художня самодіяльність, виставки), конкурси.

Одним із цікавих сучасних  творчих об’єднань для підлітків є клуб – самодіяльне об’єднання, яке сприяє задоволенню різнобічних інтересів і потреб школярів у підвищенні своєї духовної культури, формує уміння самостійно мислити, висловлюватися, відстоювати свої почуття по погляди. І хоч клубна діяльність має давні традиції взагалі і в нашій країні особисто, на сьогоднішньому етапі розвитку нашого суспільства його можна назвати новою структурою, так як саме сьогодні клубна діяльність набуває нового змісту,має новий виховний вплив, ставить нові цілі та задачі ніж це було ще 30 років назад.
        Актуальність дослідження. З-поміж стратегічних напрямів модернізації національної системи освіти, окреслених у Законах України “Про освіту”, Концепції національного виховання та Національній доктрині розвитку освіти України у ХХI столітті, одним із актуальних постає завдання щодо формування сучасного культурного дозвілля, відродження, утвердження і подальшого розвитку національної системи культурно-дозвіллєвої діяльності підростаючого покоління. Це зумовлено тим, що в умовах нової соціально-економічної та культурної політики нашої держави науково обґрунтована система організації культурно-дозвіллєвої діяльності, яка обіймає сферу вільного часу дітей та молоді, покликана не тільки врахувати їхні природні здібності, а створити сприятливі умови для творчого розвитку та формування повноцінної особистості громадянина України, відтворити його національний характер, спосіб мислення та світогляд Натомість відсутність конкретної державної політики щодо організації культурно-дозвіллєвої діяльності дітей, послаблення соціального контролю щодо її комерціалізації провокують відхід від традиційного для українського народу погляду на дозвілля як час суспільно-корисної діяльності.

Як наслідок, сьогодні надзвичайно важливого значення набуває розробка інноваційної системи цілеспрямованого, розрахованого на тривалий час виховання в дітей соціальних потреб, особливо пов’язаних із сприйняттям та відтворенням культурних цінностей, для повноцінного проведення дозвілля, а також відповідна професійна підготовка майбутніх вчителів до ефективної організації культурно-дозвіллєвої діяльності учнів, з урахуванням нових тенденцій розвитку соціокультурної сфери українського суспільства. Це й зумовило вибір теми дослідження – “Організація клубної діяльності школі ”.

Мета дослідження: розкрити суть клубної діяльності,і дослідити форми і методи її роботи позашкільних навчально-виховних закладів, а також визначити конкретні заходи роботи

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

Визначити сутність, специфіку, види і функції клубної діяльності дітей.

Розкрити особливості функціональної структури та охарактеризувати етапи праці вчителя з організації клубної діяльності учнів.

Визначити форми і методи роботи клубної діяльності

Об’єкт дослідження – шкільне дозвілля, його сутність, специфіка та функції, як в школі так і в позашкільний час.

Предмет дослідження — процес організації та проведення клубної  діяльності дітей.

Методи дослідження –аналіз і узагальнення наукової літератури з проблем клубної діяльності, сутності і функціональної структури культурно-дозвіллєвої діяльності, особливостей її організації, навчально-методичних праць щодо вдосконалення змісту, форм і методів професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів до організації культурно-дозвіллєвої діяльності учнів.

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження: комплексно вивчено й науково обґрунтовано проблему організації культурно-дозвіллєвої діяльності дітей; визначено сутність дитячого дозвілля як педагогічного явища; виокремлено специфіку і функції культурно-дозвіллєвої діяльності школярів та особливості її організації; уточнено зміст педагогічної праці з організації культурно-дозвіллєвої діяльності дітей шкільного віку.

Практичне значення курсової роботи полягає у можливості використати результатів дослідження для вирішення важливих науково-теоретичних завдань, для написання як узагальнюючих, так і спеціальних праць з цієї проблематики, педагогіки та інших суміжних галузей; вони можуть стати практичною допомогою адміністрації, вихователям та вчителям шкіл для організації такого виду діяльності з учнями.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, методичних рекомендацій,списку використаної літератури. Список використаної літератури охоплює 29 найменувань.

І частина

      Виховний процес у сучасній школі неможливо уявити собі без включення учнів до клубної діяльність, що організовуються на добровільних засадах з урахуванням інтересів і потреб дітей. Клубну діяльність у школі можна розглядати як складову частину позанавчальної виховної роботи. Вона організовується як фронтальна, групова і індивідуальна. Фронтальне клубна робота - це великі шкільні акції, організовані за ініціативою самих дітей за умови їх добровільної участі в них (свята, огляди, ярмарки та ін.) Групова - це діяльність різного роду клубних об'єднань. Індивідуальна клубна робота в умовах школи організується частіше за все не самостійно, а в рамках фронтальної або групової діяльності (робота над роллю в театральному об'єднання, репетиція індивідуального номера для концерту, консультація з розробки проекту в технічному гуртку та інше).

Найбільш поширеними в практиці і, як показує досвід, ефективними в виховному відношенні є групові форми клубної роботи; саме в процесі діяльності об'єднань за інтересами створюються сприятливі умови для створення колективу, з'являється можливість врахувати інтереси і можливості кожного його члена, розвинути індивідуальність дитини.

Клуби – доволі поширене явище в західній культурі. У зарубіжному дозвіллєзнавстві кінця XX сторіччя утверджується таке поняття, як „клубна культура”, яка охоплює сукупність традицій, звичаїв, етичних правил, цінностей, вироблених членами клубу в процесі тривалої клубної діяльності. Необхідно відмітити, що в зарубіжних країнах перевага надається розвитку культурно-дозвіллєвих закладів клубного типу.

Німецький учений Р. Трептов, вивчаючи досвід підліткових клубів Німеччини, підкреслює, що потенціал клубної роботи залежить від систематичності дозвіллєвої діяльності, комплексності, багатопрофільності закладу. Принципами, що визначають ефективність клубної діяльності з учнівською молоддю, є принципи добровільності та систематичності [102, 166], а пріоритетним завданням клубу має бути поєднання зусиль культурного, соціального, дозвіллєвого характеру, спрямованих на адаптацію та соціалізацію особистості.

Уся система позашкільної діяльності учнівської молоді США робить великий внесок у вирішення завдань із соціалізації молоді. Особливе місце в системі позашкільної діяльності займають скаутські союзи. Вони пристосовують свою діяльність до нових історичних умов, переглядають форми й методи роботи. У даний час скаутизм широко розвиває клубну діяльність. Американські клуби сьогодні – не тільки центри дозвілля. Вони стали найважливішими компонентами середовища, що ефективно беруть участь у соціалізації особистості, залученні її до норм і цінностей соціального мікросередовища. Завдання клубів полягає в посиленні впливу школи на особистість школяра, її емоційне середовище. Найбільш популярними клубами в США є віртуальні, комп’ютерні, клуби „любителів ораторського мистецтва, клуб банківських та фінансових справ”, „аеронавтики та астронавтики”.

Серед сільської молоді популярні клуби сільських фермерів. Число таких клубів зростає не тільки в сільській місцевості, але й у містах. У зміст роботи цих клубів входить: вирощування молодняку на фермах, консервація овочів, фруктів.

Члени клубів займаються електронікою й автосправою. У даний час у цих клубах зайнято майже 4,5 млн. чоловік; у т.ч. є клуби для хлопчиків (такі клуби відвідують біля 1 млн. чоловік) і для дівчаток (близько 200 тис. чоловік). Американські клуби привертають дітей своєю зовнішньою символікою – емблемою, значками, формою. Так, наприклад, у клубі – Каре «horsehol» (Сан-Франциско», який рекламує і має зв’язок з технологією віртуальної реальності через комп’ютер, члени клубу одягнені в спеціальний одяг (сорочки темного кольору, розмальовані фантастичними картинками). У клубах проводяться зустрічі з цікавими людьми, вечори, аукціони, фестивалі, виставки художньої творчості, концерти та ін.

У США діяльність дитячих і юнацьких клубів різних напрямів служить ефективним засобом профілактики правопорушень неповнолітніх. Американські вчені свідчать про благотворний вплив клубів на підлітків та їх поведінку.

У Чехії розповсюджена клубна форма організації вільного часу учнівської молоді. Клуби утворюються при школах, Будинках культури, нових мікрорайонах. Мережа їх виявляється дійсно розгалуженою, а професіоналізм і методична база кадрового складу високі завдяки тому, що в країні немає жодного відомства, що відчуває себе вільним від турбот про виховання. У його організації беруть участь громадськість найширших прошарків, установи культури й спорту, органи народної освіти й охорони здоров'я. Обов'язковим початковим етапом створення клубів є попереднє вивчення інтересів і потреб учнівської молоді. Найбільш поширеними формами роботи визначені клубні вечори відпочинку, тематичні зустрічі з діячами науки, мистецтва, творчих союзів за програмами, які наперед домовляються з членами клубу. Діяльність клубів направлена в цілому на сімейне, естетичне виховання, заняття спортом, спілкування й відпочинок.

Цікавий досвід роботи підліткових клубів у Швеції. У Стокгольмі їх налічується більше сімдесяти. Підліткові клуби – найважливіша ланка у вихованні й соціалізації молоді, центри розвитку начал демократичного самоврядування й формування діяльної людської солідарності щодо однолітків. У Стокгольмі апробований „Демократичний проект”. У нього включалося десять підліткових центрів дозвілля. В основі експерименту лежала ідея про необхідність переходу до педагогіки співпраці й самоврядування членів клубу, де вони отримали рівні права з педагогами. В основу діяльності клубів покладені три „ні” – расизму, насильству й наркотикам.

Такий новий демократичний стиль відносин солідарності й співпраці зовсім не заважав організації та проведенню таких форм дозвілля, як вечори відпочинку, дискотеки, зустрічі з цікавими людьми, туристичні походи й екологічні екскурсії, навпаки, підлітки поводилися більш розкутими й невимушеними, бачили в педагогах співвиконавців, яким не байдужі їх інтереси, смаки [106].

У Великобританії працюють клуби, у яких знаходить ідея втілення в практичній діяльності популярних серед молоді кібер-клубів системи віртуальної реальності „Cyberseed” (м. Лондон), які анонсують програму „катання на хвилях людської душі”. Вона передбачає живе виконання японської музики стилю „нового століття”, низку атракціонів (зокрема, машини „Віртуальна реальність”), комп’ютерні ігри, зустрічі з ученими, акторами [99]. Атракціони розміщено в трьох суміжних приміщеннях: перша зала створює враження віртуальної реальності завдяки настінним графічним та фотографічним зображенням, що постійно змінюються; у другій кімнаті розташовано бар та ігрові автомати; персональні комп’ютери встановлено в третій кімнаті. Основною метою засновників таких клубів є демонстрація комерційних цінностей систем віртуальної реальності.

В Австралії існують загальнонаціональні молодіжні клуби книги у всіх школах країни. Мета клубів – сформувати читача, який систематично читає, думає, аналізує, прищепити йому навички читання й підняти загальну культуру. Для школярів інститутом дитячої та юнацької літератури видаються щорічники, серії клубних книг, книжкові касети. Членство в клубах дає можливість учням придбати книги зі знижкою 25%.

В Австралії набула поширення хореографічна любительська творчість. Хореографічні школи, клуби створюються при культурно-просвітніх та дозвіллєвих закладах. Учасники хореографічних клубів, гуртків беруть участь у міжнародних фестивалях та конкурсах.

Слово «Клуб» прийшло в російську мову з англійської в середині ХУ111 століття і означало «Об'єднання людей». Цікаві слов'янські корені слова. У старослов'янській мові слово «клуб» утворилося шляхом усічення суфікса від слова «клубок», означаючи «Кулясту масу пари, диму», або просто «куля». Старослов'янською і англійське визначення найтіснішим чином переплелися в сучасних трактуваннях «клубу». Певна замкненість, обмеженість простору, стали невід'ємною частиною багатьох об'єднань дітей і дорослих, вказуючи на одну з особливостей клубів-колективізм і згуртованість (єдиний «куля »).

Клубні об'єднання в школі різноманітні: власне клуби, гуртки, студії, секції, суспільства. Кожне з них має свої особливості, але всі вони добровільні об'єднання учнів за інтересами.

Сьогодні в довідковій, клубоведческой, педагогічної літературі не існує єдиного, загальноприйнятого поняття клубного об'єднання; однак визначальною для кожного з них є названа нами характеристика. «Клуб - громадська організація, добровільно об'єднує групи людей з метою спілкування, пов'язаних з політичними, науковими, художніми, спортивними та іншими інтересами, а також для спільного відпочинку та розваг ». i« Клуби дитячі та підліткові -- громадські організації, які добровільно об'єднують групи дітей з метою спілкування, пов'язаного з різними інтересами, а також для відпочинку та розваги. Дитячий клуб-це «таке об'єднання дітей, яке ставить своїм завданням організацію в позаурочний час вільних занять для бажаючих учнів ».

Тим не менш кожне з типів клубних об'єднань має свої специфічні риси, і ми спробували відобразити їх у відповідних визначеннях.

Клуб в школі - це об'єднання учнів за інтересами на добровільних засадах, організуюче різноманітну творчу діяльність дітей, що має певну структуру і орган самоврядування.

Гурток - Це самодіяльне об'єднання учнів за інтересами, що здійснює тематичну діяльність, як правило, пізнавального або творчого характеру.

Студія - Визначення, найчастіше застосовується до тих об'єднанням клубного типу, в яких учні займаються мистецтвом (хореографічна, хорова, театральна).

Секція - Це тематична частина якоїсь певної діяльності, яка здійснюється за спеціальною програмою. Найчастіше термін використовується для позначення структурного підрозділи, наприклад, клубу.

Суспільство - Це добровільне, постійно діюче об'єднання школярів або їх груп (гуртків, секцій), що займаються якоюсь тематичної діяльністю (наукове суспільство школярів, природоохоронне товариство та ін).

Найбільш поширеними типами клубних об'єднань у школах сьогодні є гуртки і клуби. Формально гурток від клубу відрізняється тим, що за кількісним складом він, як правило, менше; діяльність його узконаправлен і часто організовується за спеціально запропонованої програми, в ньому звичайно немає структурних підрозділів (секцій, відділів), не обирається орган самоврядування. Однак у практиці поняття «клуб» і «гурток» розглядаються педагогами частіше за все як умовні, і це не має принципового значення у виховному процесі. Важливіше інше -відповідність клубного об'єднання тим ознакам, які характеризують його як об'єднання особливого роду.

Незважаючи на зовнішні відмінності різноманітних об'єднань за інтересами вони характеризуються загальними ознаками, у сукупності відображають їх внутрішню сутність.

Перший ознака - добровільність входження до об'єднання. Невірно називати клубами (що, на жаль, часто зустрічається в практиці) різноманітні штаби, до складу яких входять виборні представники кожного класу, бо саме добровільність приходу дітей до об'єднання перш за все визначає мету, зміст його діяльності, вибір форм і методів роботи.

В практиці зустрічаються факти, коли клубні об'єднання створюються на базі одного класу або шкільного активу. Очевидно, діяльність учнів за інтересами сприяє згуртуванню дітей, що може підвищити виховну ефективність класного колективу, роботи шкільного активу. У той же час, за нашими спостереженнями, діяльність таких об'єднань часто призводить в першому випадку -- до автономії класних колективів у школі, у другому - до створення групи школярів, які вважають себе елітою і що стає «недоступний» для інших учнів.

Найважливіша ознака клубного об'єднання - відносна стабільність його складу. При її відсутності неможливе створення колективу. Тривалі контакти учасників формують відносини взаємної залежності та відповідальності, призводять до усвідомлення дітьми своєї належності до колективу, а об'єднання за інтересами набуває своє «обличчя» в школі. Стабільність складу сприяє організаційному оформленню об'єднання: визначення його структури, встановлення внутрішніх і зовнішніх зв'язків, розподілу соціальних ролей учасників і т.п.

 Водночас зауважимо, що стабільність складу клубного об'єднання відносна. При педагогічно доцільно організованої діяльності в ньому відхід з нього, перехід в інші об'єднання, - загалом, нормальне явище. «Природний рух» є зазвичай пошуком школярами найбільш сприятливих умов для проби своїх сил і можливостей, для придбання нових знань, для здійснення бажання знайти своє покликання чи реалізувати вже сформовані індивідуальні творчі плани.

Тривалість перебування школяра в об'єднанні залежить від декількох причин. По-перше, від відповідності його цільової установки тим умовам, які надаються йому в клубі (гуртку) для її реалізації. По-друге, від віку члена об'єднання. Так, молодші школярі та підлітки, що перевіряють свої інтереси, пробують сили в різних видах діяльності, нерідко змінюють заняття в різних клубних об'єднаннях, іноді вони складаються одночасно в кількох колективах. Це в певною мірою актуалізує створення багатопрофільних клубів у школах. Об'єднання старшокласників, що пов'язують своє перебування в клубі з виробленням якихось якостей, можливістю самовиразитися, а нерідко - і зі своєю майбутньою професією, більш стабільні за складом. По-третє, від стилю керівництва колективом. Якщо в ньому придушується ініціатива школяра, його активність, і він змушений керуватися лише ідеями та смаками педагога, він швидко залишає об'єднання.

Ще одна ознака клубного об'єднання - діалектична єдність особистої значущості цілей роботи для його учасників і громадської спрямованості їх діяльності. В клуб школярі приходять для задоволення своїх інтересів і потреб, однак втілити в життя індивідуальні плани вони можуть, тільки беручи участь у реалізації суспільно значущої мети, яка здійснюється в колективній діяльності. У цьому специфіка логіки організації роботи клубного об'єднання, відміну її від логіки пізнавального процесу, в якому реалізація колективної мети забезпечується індивідуальною діяльністю.

В зв'язку з такою особливістю клубного об'єднання у його членів об'єктивно народжуються і розвиваються потреби в згуртуванні формального об'єднання за інтересам в колектив, що, безумовно, буде сприяти більш швидкому його розвитку. Спостереження підтверджують, що дійсно колектив клубного об'єднання, як правило, складається швидше (ніж, скажімо колектив класу) і не так болісно. Цьому сприяють, принаймні, ще дві обставини. По-перше, поділ праці в клубі зазвичай здійснюється самими дітьми на основі добровільності вибору ділянки роботи і партнерів по спільній діяльності. По-друге, в клубні об'єднання школярі нерідко приходять не поодинці, а зі своїми друзями, добре сформованої контактною групою, з близькими інтересами, і в складній різноманітної діяльності колективу вони відразу визначають своє місце. Все це веде до більш швидкої гуманізації та демократизації їх відносин в об'єднанні.

Додати суспільно корисний характер діяльності в клубі зазвичай нескладно. Для цього треба поставити її на службу шкільного колективу. Найбільш доцільний і природний шлях для цього - включення клубного колективу в систему діяльності колективу загальношкільного, становлення об'єднання невід'ємною органічної його частиною.

Організація діяльності клубу як колективної, звичайно ж, не означає, що у функціонуванні його не може бути діяльності індивідуальної. Навпаки, її поєднання з колективною підвищує ефективність роботи об'єднання (скажімо, діяльність хореографічної студії, драматичного гуртка немислима без грунтовної роботи кожного учасника).

В клубних об'єднаннях школярі беруть участь у різних видах колективної діяльності, але неодмінною умовою її організації має бути творчий характер. Творчість - норма розвитку дітей; за твердженням Л. С. Виготського, природна їх потреба. Вона, безумовно, формує один з найголовніших і сильних мотивів приходу школярів у клубне об'єднання. Творчість - це такий стан дитини і така його діяльність, «коли виявляється вигадка, уява, фантазія, здатність до імпровізації, здатність запропонувати нове рішення відомого питання, знайти оптимальний вихід зі складної ситуації ».

Організація колективної творчої діяльності сприяє формуванню у кожного учасника об'єднання активної позиції. Тоді він стає не простим споглядальником того, що відбувається, а його творцем, виявляючи при цьому свою індивідуальність, В процесі такої діяльності відбувається розвиток кожного учасника, в тому числі його творчої активності.

Серед мотивів, що призводять учнів у клубні об'єднання, найбільш значимими є мотиви пізнавального характеру, спілкування, самоствердження та самовиховання. Природно, що з розвитком колективу об'єднання місце кожного з мотивів у їх ієрархії змінюється, і, перш за все, посилюється роль мотивів колективістичні, виражаються у зростанні потреби учасників об'єднань в реалізації суспільно значущих цілей їх діяльності.

На підставі вивчення потреб, що приводять дітей у клуби, визначення ознак об'єднань за інтересами ми сформулювали їх функції:

-- створення умов для виявлення, задоволення і розвитку інтересів, здібностей і нахилів школярів;

-- надання дітям можливості задовольнити свої потреби у творчій діяльності; -

-- організація спілкування учнів за інтересами;

-- надання їм поля діяльності для самовираження, самоствердження, самовиховання;

-- організація відпочинку дітей у позанавчальний час;

-- реалізація гедоністичних потреб дітей;

-- систематизація позанавчальної діяльності шкільного колективу, надання їй більшої емоційної насиченості.

Специфіка функцій клубного об'єднання визначає і своєрідність положення школяра в ньому. Воно полягає в тому, що дитині не треба миритися з положенням, не задовольняють його (як це часто буває в класі), тому що об'єднання за інтересами організуються на основі добровільності входження в них учасників. У клубі школяреві легше знайти самого себе, самоствердитися, в якомусь відношенні відчути себе першим серед рівних, що необхідно молодій людині в процесі його розвитку для подолання комплексу власної неповноцінності. Спостереження показують також, що в клубному об'єднанні школяр, як правило, не прагнути до положення «прими»; його задовольняють будь-які ролі, якщо вони індивідуальні, особенниi

Клубні об'єднання ефективно реалізують свої виховні функції, якщо їх діяльність стане органічним елементом школи. При цьому об'єднання за інтересами можуть позитивно впливати на її життєдіяльність, сприяти розвитку її виховної системи.

По відношенню до школи і до її структурних елементів, перш за все, до класу, клубні об'єднання виконують принаймні три функції: компенсаторну, стимулюючу і інтегративну.

Компенсаторна функція виявляється в тому, що, по-перше, у діяльності за інтересами дитині легше самореалізуватися, самоствердитися серед однолітків, що не завжди можливо в інших сферах діяльності (скажімо, у навчальній), де багато обов'язкового, не завжди співвідноситься з інтересами і потребами школяра; по-друге, у зв'язку з інтенсивними процесами диференціації навчання в школі (створення спеціальних класів з поглибленим вивченням навчальних дисциплін, класів вирівнювання, корекції та ін) спостерігається «розшарування» учнів по інтелектуальним можливостям, і клубна робота, заснована на інтересах дітей і загальнодоступна для всіх, певною мірою компенсує це «розшарування».

Інтегративна функція клубних об'єднань по відношенню до школи та її структурам реалізується в те, що, з одного боку, в діяльності клубів у значній мірі посилюється пізнавальний компонент, а з іншого-клубність стає характерною рисою життя школи, класу.

Процес становлення клубного об'єднання проходить три етапи: спочатку об'єднання живе своїм «внутрішнім життям», відбувається становлення системи його діяльності; потім, активно взаємодіючи з загальношкільних колективом, стає його органічною частиною; нарешті, ефективна робота на позашкільної середовищі зміцнює його позиції у виховній системі школи. Зауважимо, що стаючи органічним компонентом колективу школи, фактором розвитку її виховної системи, клубне об'єднання саме розвивається як колектив, посилюється його виховна ефективність, характер впливу на особистість школяра. Таким чином, клубне об'єднання не тільки грає важливу роль у створенні умов для розвитку особистості дитини, задовольняючи його потреби у творчості, спілкуванні, надаючи поле діяльності для самовираження, самоствердження, самовиховання, але і здатне в значній мірі підвищити виховну ефективність загальношкільного колективу, що можливо тоді, коли діяльність об'єднання за інтересами стає органічною частиною виховної системи школи.

ІІ частина

Ідея створення клубу в сільській школі виникла завдяки бажанню зробити життя учнів цікавим, бути причетним до чогось особливого, незвичного, навіть елітарного. І розрахунок виявився не марним.

Різні види клубів ставлять перед собою різну мету та задачі, пов,язані з певним напрямком діяльності, але розвиток незалежного мислення, індивідуальної свободи, переоцінка власної цінності будуть обов’язковими задачами в клубній роботі.

В звичайний шкільний гурток може прийти будь-який учень, окрім того, шкільні гуртки – зазвичай предметні, цікавляться ними переважно учні, які готуються до олімпіад, майбутнього вступу до вищих навчальних закладів.

Клубна форма надає можливість створювати цікаве життя самостійно, встановлювати свої правила, запроваджувати особливі традиції.

Клуб – одна з форм залучення батьків до співпраці зі школою.

Батьки учнів зацікавлені у винятковому положенні своїх дітей. По-перше, вони розуміють важливість отримання освіти сьогодні, велику роль в цьому відіграє самоосвіта, а саме до цього спонукає клуб .По-друге, батьки розуміють, що освіта – це не тільки академічні знання, але й всебічний розвиток особливості: відвідування музеїв, галерей, історичний місць, пам’яток, що не всі батьки можуть запропонувати своїм дітям через зайнятість, а підтримати клубну ініціативу завжди раді.

Робота в клубі – це арена для розвитку ораторських здібностей, що є нагальним для майбутніх професіоналів. На звичайному уроці учень обмежений часом, програмами, темами, тощо. У клубі учні самі можуть обрати для себе цікаві теми для наукових досліджень, форми захисту і час його презентації.

В нашому інтелектуальному клубі дві секції – юнацька і дитяча. Члени дитячої секції клубу після досягнення ними певного віку урочисто приймаються до старшої секції.

Задачами клубу стали:

• формування клубних традицій;
• залучення до науково-дослідницької роботи;
• формування здорового способу життя;
• залучення до участі в олімпіадах;
• залучення до конкурсної діяльності;
• практичне застосування правил загальнокультурного та ділового етикету;
• профорієнтаційну роботу.

Основні положення, за якими функціонує клуб, зафіксовано у Статуті клубу та його Положенні, розроблених за участю всіх його членів. Одним із цікавих є членство в  клубі: хоч в клуб можуть прийти всі учні школи, але відповідно до задач інтелектуального клубу, члени цього об’єднання займаються науковою творчістю, і тому завдання, які вони отримують, - вузько спрямовані і не всі мають бажання і терпіння виконувати їх. Тому контингент клубу – це учні, які дійсно бажають долучитися до навчального пошуку та творчості.  Для випускників членство в клубі не припиняється навіть після виходу зі школи. Таким чином, випускники школи залишаються постійними членами клубу, про що свідчать спеціальні клубні квитки, які вручаються на випускному вечорі.

Традиційне засідання клубу складається з інтелектуальної гри, презентації практичної діяльності, роботи творчих груп, психологічних тренінгів. Для кожної вікової групи є можливість продемонструвати свої здібності: спробувати себе в ораторському мистецтві, мистецтві презентації, що розвиває вміння триматися на сцені, керувати аудиторією, працювати в команді. Творчі групи можуть бути утворені з учнів одного віку, членів наукового товариства, які презентують роботи на конкурс Малої Академії Наук, акторів англійського театру, які представляють авторські п,єси англійською мовою.

Існують спеціальні засідання клубу. Як правило, вони святкові, приурочені до авторського або творчого вечора обдарованих дітей та молоді. Це засідання-свята відмінників, тематичні засідання, наприклад, присвячені екологічним питанням, правилам етикету тощо. Цінність засідань полягає в тому, що їх сценарії розробляються членами клубу самостійно. Дорослі виконують роль радників, наставників.

Цікавими стали клубні традиції. Кожного року відбувається УРОЧИСТИЙ ПРИЙОМ учнів-інтелектуалів 5 класу до юнацької секції, на яке запрошуються всі члени дитячої секції.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ІГРИ спонукають учнів до роботи над читанням наукової та художньої літератури, до пошуку, а в процесі гри – до розвитку здогадки, інтуїції. Правильно складена гра дає можливість брати участь в ній учням різних вікових категорій. Це, в свою чергу, буде розвивати, окрім необхідних інтелектуальних якостей, гідну самооцінку, вміння орієнтуватися в ситуаціях, не губитися. Сценарії ігор в клубі учні складають самі відповідно до тем

ЗАХИСТ ПРОЕКТІВ – одна з найцікавіших форм роботи інтелектуального клубу. Проекти можуть бути найрізноманітніші. При їх виконанні враховуються вікові особливості, творчі здібності, нахили учнів. Учні вивчають кращі зразки проектної діяльності, й самі прагнуть досягти в роботі високої якості.

МОНІТОРИНГ УСПІШНОСТІ членів клубу проводиться двічі на рік. Це дає можливість учням контролювати свої досягнення, а в разі зниження результатів, дає час і можливість вирівняти їх. В разі потреби організується консультаційна допомога членам клубу.

ЗАСІДАННЯ-ЗУСТРІЧІ з успішними людьми різних професій, випускниками школи, викладачами вищих навчальних закладів проводяться з метою професійної орієнтації учнів. Тільки людина, закохана у свою професію, може зацікавити, надихнути молодих до пошуку свого шляху у житті.

Мабуть найбільш улюбленими є ВИЇЗДНІ ЗАСІДАННЯ клубу, наприклад, до вищих навчальних закладів області та столиці. Учні не з розповідей можуть ознайомитися зі студентським життям, взяти участь у науковій конференції, почути про правила прийому та поставити запитання викладачам. Окрім того обов,язковим є відвідування музеїв, культурних закладів міста.

Для підвищення та ефективності роботи бажано залучати шкільного психолога. Його вплив допомагає учням глибше зрозуміти себе, визначитися з особливостями свого характеру, нахилів, здібностей, що допомагає в майбутньому правильно обрати сферу діяльності. Діагностування професійних нахилів випускників допомагає зробити правильний вибір майбутнього навчального закладу та професії. Поради психолога допомагають раціонально організувати робочий день, підготуватися до іспитів, зняти навантаження.

Робота психолога з батьками допомагає останнім глибше зрозуміти своїх дітей.

Клубна діяльність – це творча форма спільної роботи батьків та школи. Якщо для того,щоб залучити батьків на батьківські збори  вчителю треба докласти зусиль, то запрошення батьків на засідання клубу в батьківську вітальню – це запрошення на свято. Співпраця з батьками є обов,язковою в такому об,єднанні, як інтелектуальний клуб. Навантаження членів клубу в навчанні, в участі роботи школи більше ніж у інших учнів. Без підтримки батьків не обійтися. Необхідно зустрічатися, щоб обговорити яка роль відводиться батькам, чим вони зможуть допомогти.

ВИСНОВОК

Участь роботі клубу:

   Що це дає учню:

     цікаві знання;                                      

     нові знайомства;                                 

     багато друзів;                                      

     захоплюючі подорожі;                        

     перспективи на майбутнє;                 

     розвиток і самореалізація;                 

     втілення мрій і бажань;                     

     пізнання і відкриття нових ідей;

     знайомство з країнами;

   Що це дає батькам:

      залучення батьків до шкільної діяльності;

   зайнятість їх дитини;

   залучення до творчої діяльності;

   розширення кругозору;

   поглиблення зацікавленості з даного предмету

   поінформованість про знання в багатьох галузяху цікавій формі;

   подальший ріст, вибір майбутньої професії їх дітей

   Що це дає вчителю:                            

        реалізація власних задумів;              

     збільшення досвіду роботи у позашкільній діяльності;

     нові знайомства;                                

     співпраця з колегами з інших шкіл;

     обмін знаннями;                            

    здобуття авторитету серед своїх колег у школі та учнів;             

   Що це дає школі:

        підняття престижу школи;

     співробітництво з іншими школами;

     професійний ріст вчителів;

     нові форми роботи з учнями

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ КЛУБНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. З метою корекції самооцінки та саморефлексії успішних учнів в їх творчій та інтелектуальній діяльності та за браком позакласних колективних угрупувань в сільській місцевості рекомендувати впроваджувати клубну роботу школярів.
2. Зарахувати членом клубу школи кожного учня школи, який за рейтингом успішності має середній бал не нижче 9,5, або ж, не досягнувши такого результату, зайняв в ІІ турі Всеукраїнських олімпіад, конкурсів та змагань призове місце.
3. Для сучасного наукового діагностування здібностей і нахилів учнів, КСПД, психологічних тренінгів організувати співпрацю з психологічною службою (у разі відсутності шкільного психолога його роль може виконувати медична сестра, вчитель біології, керівник клубу з допомогою в роботі учнів старшої вікової групи).
4. Обгрунтувати для  учасників мету створення клубу таким чином, вибір був самостійним і свідомим.
5. створити умови для повної свободи учнів у виборі: планування, відпрацювання положень та традицій клубу (з можливим постійним коректуванням).
6. Гарантувати рівність всіх учасників діяльності незалежно від віку та вподобань («Думка кожного поважається і береться до уваги» - з Положення клубу).
7. впроваджувати в роботу клубу професійну направленість, що дає високу результативність у виборі майбутньої професії учнями та професійної орієнтації батьків (екскурсії до ВНЗ, служби зайнятості, зустрічі з успішними людьми різних професій, психологічні тренінги).
8. заохочувати учасників клубу до організації виїздних засідань, але такі засідання повинні обов,язково мати чітку мету і завдання, серйозну випереджальну підготовку (розробка сценаріїв рольових ігор: наприклад «Так! чи Ні! Мисливству», інтелектуальних ігор: «Зимуючі птахи нашої місцевості»), нести практичний підхід: підгодівля птахів та пошуково-дослідницький характер.
9. залучати батьків з метою моральної та фінансової підтримки, а також підтвердження значимості роботи в клубі.

Інтелектуально заохочувати і стимулювати роботу учнів: нагородження участю в екскурсіях, виїздних засіданнях, безкоштовним

Використана література

1. Активные методы обучения в системе непрерывного образования. – Л., 1991.
2. Белая Л.Л. Клуб в жизни ребенка. – М., 1984.
3. Болгаріна B.C. та ін. Педагогічна соціологія: Навч. посібник. – Тернопіль, 1988.
4. Виховання життєвих перспектив старшокласників засобами соціокультурної діяльності у вільний від навчання час: Метод. посібник для вихователів, соціальних працівників та вчителів старших классів, студентів педагогічних навчальних закладів / Укл. О.Л. Чуланова. – Кіровоград, 2000.
5. Волощук О. Педагогічні засади організації комп'ютерного дозвілля молоді у контексті сучасних проблем педагогіки дозвілля // Рід. шк. – 2003. – № 12.
6. Гармаш I.I. У годину дозвілля. – К., 1992.
7. Гнатюк Н.П. Под парусом любительского клуба. – М., 1989.
8. Гонтаровська Н. Інтеграція системи позаурочної діяльності в освітнє середовище // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2003. – №1.
9. Загадарчук Г. Соціально-педагогічні проблеми удосконалення культурно-дозвіллєвої діяльності в закладах культури України // Укр. культура. – 1998. – № 6.
10. Зотова О. Організаційно-педагогічні форми та методи позаурочної роботи // Рід. шк. – 2001. – № 6.
11. Іваха Т. Формування готовності студентів до організації позакласної роботи учнів як актуальна проблема середньої та вищої школи // Вища освіта України. – 2003. – №2.
12. Кумалагова С.А. Внеклассная воспитательная работа с учащимися (содержание и методика). – М., 1991.
13. Курипова И.А. Технология воспитательных дел в школе. – Чебоксары, 1999.
14. Лавриченко Н.М. Педагогіка соціалізації: європейські абриси. – К., 2000.
15. Левина Л.А. Свободное время как фактор формирования развития личности: Автореф. дис. канд. филос. наук. – М., 1984.
16. Литовченко О.В. Шляхи підвищення рівня соціальної адаптації підлітків в позашкільному закладі // Вісник Луганського держ. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченка – 2002. – №11 (55).
17. Локк Дж. Сочинения: В 3 т. Т.1. – М., 1985.
18. Люблинская А.А. Детская психология. – М., 1971.
19. Ляльчук К.М. Свободное время как объект и средство социального регулирования: Автореф. дис... канд. филос. наук. – К., 1982.
20. Макаренко А.С. Лекции о воспитании детей. – Соч. в 7 тт. – Т. 4. – М., 1968.
21. Макаренко А.С. Сочинения. В 10-ти тт. – М., 1978.
22. Маркова Л.Ф. Конкурс-змагання "Козацькі забави" // Почат. шк. – 1996. – № 10.
23. Маркс К. Энгельс Ф. Сочинения. 2-е изд. – Т. 23. – М., 1968.
24. Махов Ф.С. Подросток и свободное время. – Л., 1982.
25. Мельничук О. Сучасні моделі клубних закладів для учнівської молоді // Рід. шк. – 2001. – № 5.
26. Мельніков І.М. Позашкільні заклади України: основні напрямки розвитку та оновлення діяльності. – К., 1993.
27. Меренков А., Кленова Н., Ломова В. Саморазвитие детей в досуговой деятельности // Нар. образование. – 1999. – №9.
28. Мид М. Культура и мир детства. – М., 1988.
29. Минский Е.М. От игры к знаниям: Пособие для учителя. – М., 1987.
30. Миронюк О.Г. Клуб і дозвілля молоді. – К., 1987.
31. Мирошкина М. Как составить программу работы клуба по месту жительства // Нар. образование. – 2001. – №3.
32. Михайленко Н.Ч., Короткова Н.А. Как играть с ребенком. – М., 1990.
33. Мукачи А. Игры детей мира. – М., 1987.
34. Наказ Міносвіти України №258: "Про затвердження програми розвитку позашкільних навчальних закладів на 2002-2008рр." // Інформ. зб. Міністерства освіти і науки України. – 2002. – №11.
35. Наказ Міносвіти України від 19.02.98., №59: "Про підвищення кваліфікації кадрів позашкільних закладів освіти України у 1998р." // Інформ. зб. Міносвіти України. – 1998. – №6.
36. Науменко Р., Ковбасенко Л. Інноваційні процеси в діяльності сучасного позашкільного навчального закладу // Рід. шк. – 2001. – №7.
37. Новые ценности образования: тезаурус для учителей школьных психологов / Под ред. Н.Б. Крыловой. – М., 1995.
38. Орел Л. Українські народні ігри // Почат. шк. – 1989. – № 10.
39. Паак О. Формування творчої особистості учнів у процесі групової роботи // Рід. шк. – 2000. – №6.
40. Педагогика и психология игры: Межвузовский сб. науч. тр. –Новосибирск, 1980.
41. Петрищев В.І. Великобритания: социальная сфера и досуг молодёжи. –  Красноярск, 1999
42. Петрова І. Культурно-дозвіллєві центри: виникнення та розвиток // Рід. шк. – 2000. – №7.
43. Петрова І. Соціальні функції клубів та їх трансформація на сучасному етапі // Рід. шк. – 2003. – №7.
44. Петрова І.В. Дозвілля в зарубіжних країнах. – К., 2005.
45. Петрусинский В.В. Игры – обучение, тренинг, досуг. В 4 кн. – М., 1994.
46. Платов В.Я. Деловые игры: разработка, организация, проведении. – М., 1991.
47. Платон. Сочинения: В 3-х т. – М., 1968–1972.
48. Правіц М., Петтерсон Д. Доповідь 10 всесвітньої конференції. – Стокгольм, 1997
49. Прит Т.М. Народное свято "Козацькому роду нема переводу" // Почат. шк. – 1991. – № 8.
50. Пуйман С.А. Сущность и классификация внеклассных воспитательных мероприятий. Педагогика. Основные положения курса. – Мн., 2001.
51. Разноцветный мир детства: Детские общественные организации: Учеб. пособие для студ. сред. и высш. пед. учеб. заведений / И.И. Фришман, Л.В. Байбородова, А.В. Волохов, М.И. Рожков и др. – М., 1999.
52. Розов В.І. Психологічний аналіз адаптивності в екстремальних умовах:  Автореф. дис… канд. пед. наук. / Ін-т психології. – К., 1993.
53. Романов А.Т. Детские клубы – центры внешкольной и внеклассной работы. – К., 1982.
54. Саморукова П.Г. Планирование руководства ролевыми играми детей: Ученич. записки ЛГПИ им. АИ. Герцена. – Л., 1964.
55. Скворій Р. Музей і школа: пропонуємо співпрацю // Освіта. – 1995. – 11 січня.
56. Скуратівський В. Місяцепік // Почат. шк. – 1990. – № 12.
57. Соломка А.П. Сотворение праздника: статьи, интервью, беседы за «круглым столом». – Донецк, 1988.
58. Сорокина Т. Сфера воспитания – место жительства // Воспитание школьников. – 1990 – №1.
59. Социальное проектирование. – Н. Новгород, 2004.
60. Соціолого-педагогічний словник  / За ред. В.В. Радула. – К., 2004.
61. Суртаєв В.Я, Соціально-педагогічні особливості молодіжного дозвілля. – Ростов-н/Д., 1997.
62. познавательной активности учащихся // Вопросы психологии. – 1984. – № 5.
63. Сухомлинский В.А. Методика воспитания коллектива. – М., 1981.