Евристична бесіда, як метод формування у молодших школярів досвіду пошукової діяльності
материал на тему

Наш молодий сучасник вимагає від школи нового педагогічного мислення, перебудови навчально – виховного процесу для того, щоб він зміг, вийшовши зі школи бути конкурентноздатною особистістю в суспільстві з ринковою економікою, уміти орієнтуватися в системі найрізноманітніших суперечливих і неоднозначних цінностей, визначити своє життєве  кредо та свій життєвий стиль.  

Внутрішня потреба і бажання удосконалити навчально-виховний процес спонукали мене до вивчення та розгляду таких питань: «Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів», «Диференційований підхід до учнів під час вивчення нового матеріалу», «Формування та розвиток ведучих навчальних умінь та навичок елементами інтерактивного навчання», «Евристична бесіда, як метод формування у молодших школярів досвіду пошукової діяльності». За 19 років педагогічної діяльності були не значимі і значимі досягнення щодо впровадження різних технологій, як традиційних так і інноваційних. Працювала і намагалася знайти шляхи до дитячих сердець через вивчення і впровадження інноваційних технологій педагогічної практики. На уроках можна побачити : диференціацію та індивідуалізацію навчання, проблемний підхід під час вивчення нового матеріалу, розвиток пізнавальної самостійності школярів, високоморальний і краєзнавчий виховний напрямок навчального процесу, елементи інтегрованого навчання і виховання. Тематика реалізації евристичної бесіди належить до стратегічних розробок в галузі освіти, актуальність її не викликає сумнівів.         

         Час лине швидко, змінюється життя. Приходять до школи все нові і нові учні, тому й навчати й виховувати їх потрібно теж по - новому. Проголошений в освітньому просторі України принцип варіативності освіти дає змогу навчальний процес будувати на досконаліших стратегіях і технологіях, із застосуванням яких відбувається саморозвиток особистості, забезпечується успіх діяльності вчителя. Я, вважаю, що сьогодні вже недостатньо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має бути УЧЕНЬ. Все частіше ми, вчителі, почали зустрічати пасивних дітей, з небажанням навчатися, виконувати домашні завдання, взагалі йти до школи. У дітей в очах почав гаснути вогник - пізнання, допитливості, сподівання. Що може змінити цю ситуацію і перетворити навчання у захоплюючу подорож безмежною країною знань ?

             Бачення виховання розумної, творчої, практичної, всебічно розвиненої особистості спонукало мене до вибору проблеми: «Евристична бесіда, як метод формування у молодших школярів досвіду пошукової діяльності»

     Актуальність дослідження: я за вчителя, який вимагає на уроці не просто відтворення знань, а їхнього сприйняття на причинно-наслідковому рівні. За вчителя, який стимулює і організовує розумову діяльність учнів шляхом порівнянь, зіставлень, протиставлень, знаходження аналогій, інших способів розв'язання проблемних ситуацій для успішної реалізації сучасних навчальних програм. Справді, учитель на такому уроці може бути корисним.

 Я - Вчитель, Я - Шукач і Обдаровувач

 Я - Любов і Відданість, Я - Вчитель і Учень

 Віра і Терпіння... Вихователь і Вихованець...

                                          Ш. О.Амонашвілі

             Мета дослідження: розкрити значення евристичної бесіди, як методу проблемного навчання під час формування у молодших школярів досвіду пошукової діяльності. Навчати своїх учнів так, «щоб вони досліджували і пізнавали самі предмети, а не тільки пам'ятали чужі спостереження та пояснення» («Велика дидактика» Я.А.Коменський ).

             Завдання: розгляд суті та ефективності застосування евристичної бесіди ; аналіз діяльності вчителя і учнів під час проведення евристичної бесіди; розкрити позитивні та негативні сторони бесіди.

             Об'єкт дослідження: вплив евристичної бесіди на процес формування у молодших школярів досвіду пошукової діяльності, формування знань, умінь і навичок.

             Предмет дослідження:евристична бесіда - засіб активізації розумової діяльності в учнів.

             Методи дослідження: досконале вивчення державних документів про освіту; критичний аналіз методичних джерел та фахових журналів; узагальнення передового педагогічного досвіду роботи вчителів; власний досвід.

         Інноваційне значення полягає в розробці методичних рекомендацій для використання методів проблемного навчання ( зокрема - частково - пошуковий) для формування пошукової діяльності учнів, розвитку творчої діяльності особистості.

             Успіх у свідомому опануванні шкільної програми залежить від творчої активності учня на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з вчителем. «Може, маленька дитинка повторює те, що було вже зроблено, створено іншими людьми, але якщо це діяння - плід її власних розумових зусиль, - вона творець; її розумова діяльність - творчість», «Інтерес до навчання з'являється лише тоді, коли є натхнення, що народжується від успіху в оволодінні знаннями, без натхнення навчання перетворюється для дітей на тягар» - писав В.О.Сухомлинський. Тому всі свої дії намагаюсь спрямувати на те, щоб дитячі роки були не лише підготовкою до життя, а власне життям. Тому, визначальними рисами навчання у своїй роботі є: взаєморозуміння, взаємоповага, творче співробітництво. Відомо, що найкращий вчитель той, хто пробуджує в учнів бажання вчитися. Щоб навчити дитину, треба не просто передати їй знання і вміння, а викликати в неї відповідну активність, пізнавальну чи практичну. У традиційній практиці навчання ми більшу частину уроку пояснюємо, ілюструємо, запитуємо, ставимо завдання за зразком і дуже мало часу відводимо на активну пізнавальну діяльність учнів. Проблемні, дослідницькі та практичні методи використовуємо недостатньо. Звідси слабкий розвиток самостійного мислення учнів, невміння вибирати ефективні прийоми роботи з пізнавальними об'єктами та підручником. Яким чином методи навчання можуть допомогти у вирішенні цих проблем ? Метою моєї роботи є визначення методичних аспектів для підвищення активізації розумової  діяльності учнів під час навчально-виховного процесу. А це можна досягти лише через: доступне на даному етапі завдання, що підтримує впевненість у собі; повага та визнання учня як особистості; забезпечення сприятливої морально - психологічної атмосфери в ході виконання завдань; евристичний та креативний підхід до організації навчання; диференціація допомоги у виконанні завдань і т. д.

             Один із шляхів формування такої активності, на думку багатьох видатних педагогів і психологів, є: методи проблемного навчання.

             М.М.Скаткін, М.І.Махмутов, А.М.Матюшкін, Т.В.Кудрявцев довели, що саме проблемно-пошукове навчання найбільше сприяє зближенню процесу навчання в школі з науковим пізнанням, з творчим мисленням. Створюються проблемна ситуація чи проблема. Проблемна ситуація характеризується інтелектуальним утрудненням і потребою розв'язувати його. Проблема - такий різновид питання, відповідь на яке міститься в накопичених учнями знаннях і способах діяльності, тому вимагає відповідних практичних дій, відмінних від простого інформаційного пошуку. Учень відчуває можливість виходу з даної суперечливої ситуації за умови, коли він докладе для цього певних зусиль, здобуде нові необхідні знання, виявить пізнавальну активність і самостійність. Причому вихід з подібної ситуації становить пізнавальний інтерес для учня. Він чітко розмежовує відоме йому і невідоме. З педагогічного погляду це означає, що учень «прийняв» проблему, яка перетворилася для нього в проблемне завдання. Розв'язуючи завдання , учень одноразово здобуває нові для нього завдання. Тільки розумова діяльність є розв'язанням певного завдання, що містить у собі запитання, щось невідоме, розкриття якого й становить мету розумової  діяльності. Розкриваючи психологічну природу розумового процесу, С.Л.Рубінштейн зазначав: «Початковим моментом розумового процесу, як правило, є проблемна ситуація. Мислить людина починає, коли в неї виникає потреба щось зрозуміти. Мислення, як правило, починається з проблеми або запитання, з подиву або здивування, із суперечності.  Цією проблемною ситуацією визначається залучення особистості в розумовий процес; він завжди спрямований на розв'язання якогось завдання».

             Існують такі методи проблемного навчання: проблемний виклад; евристичний (частково - пошуковий);  пошуковий;  дослідницький.

             І.Л.Лернер та М.М.Скаткін розробляли методи навчання, виходячи із характеру навчально-пізнавальної діяльності учнів щодо оволодіння матеріалом, що вивчається. Серед них є частково - пошуковий метод або евристичний. Ю.К.Бабанський серед методів організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності особливу роль відводив методу , який спонукав до розвитку мислення у дітей. Це - репродуктивні та проблемно-пошукові методи навчання. Серед них існує дуже важливий метод: для активного самостійного мислення, використання своїх знань з пізнавальною і практичною метою учнів спонукає - евристична бесіда.

             Евристична бесіда (від гр. «знаходити» ). Евристичну бесіду інколи називають сократівською. Це пов'язано з іменем грецького філософа Сократа, який так вів бесіди зі своїми учнями, щоб вони самостійно приходили до відкриття істини. Суть бесіди полягає в тому, що вчитель уміло сформульованими запитаннями скеровує учнів на формування нових понять, висновків, правил, використовуючи одержані знання, спостереження. Цей метод сприяє організації частково - пошукової діяльності учнів, коли вони самостійно виконують тільки окремі кроки пошуку, а цілісне розв'язання проблеми досягаються разом з учителем. Тому евристична бесіда доступна й для учнів, які мають початковий та середній рівень знань, які вчаться міркувати на зразках.

            Реалізація розвивальних функцій бесіди розпочинаю з постановки проблеми, коли створюється ситуація необхідності пошуку нового знання. Навмисне загострюю увагу дітей на об'єкті пошуку. Коли проблему сформульовано, учні під моїм керівництвом відокремлюють відоме від невідомого, актуалізують засвоєні знання. Це робиться для того, щоб з'ясувати: можна в цьому разі піти відомим шляхом (тоді проблему розв'язують сильніші учні з місця, на основі перенесення) чи треба шукати нові способи (Н.Г.Каневська ).

             Зіставимо основні етапи роботи вчителя і учнів під час евристичної бесіди.

         Під  час проведення евристичної бесіди поєдную репродуктивні і продуктивні запитання, що спонукають школярів до напруженої розумової діяльності: усвідомити суперечність, побачити проблему, сформулювати її, висловити різні припущення, визначити правильний спосіб дій. Евристична бесіда вимагає від вчителя й учнів кропіткої роботи. Готуючись до такої бесіди, я насамперед виділяю основні ознаки нового поняття, що вивчатиметься на уроці. Після цього добираю дидактичні засоби ( наочність, відповідні опорні знання ), потрібні для сприймання нового матеріалу. Далі ретельно продумую систему запитань, що підводять учнів для самостійного встановлення певних ознак розглянутого явища. Намагаюся, щоб всі учні класу брали активну участь у бесіді, уважно слухали запитання, обмірковували відповіді, аналізували відповіді своїх товаришів, намагалися висловити власну думку, власне бачення. Відповіді учнів мають бути: повними, усвідомленими й аргументованими, точними й чіткими. Не забуваю про диференційований підхід до учнів, опитую не тільки тих, хто бажає. Перевага такої бесіди як методу в тому, що вчитель може працювати з усім класом і з окремими учнями, не знижуючи контролю за рівнем їхніх знань.

             Переконана, що використання евристичної бесіди спонукає учнів до активного самостійного мислення, активного засвоєння нових знань, застосовуючи їх з пізнавальною і практичною метою у навчальній діяльності. Учні здобувають необхідну систему знань, умінь і навичок. В них формується здатність до самостійного оволодіння знань шляхом власної творчої діяльності, підвищується рівень розумового розвитку, мовлення. З'являється інтерес до навчальної праці. Помічаються ґрунтовні результати у навчанні.

     Як цінний дороговказ у своїй роботі завжди будуть слова В.О.Сухомлинського, який прагнув, щоб «початкова школа стала школою мислення, фундаментом творчих розумових сил учнів. Щоб дитина в початковій школі була передусім думаючою, активним здобувачем знань, допитливим шукачем істини, мандрівником у світі пізнання».