Українські народні ігри
методическая разработка по физкультуре на тему

Артемівський навчально-виховний комплекс

«дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів»

Печенізької районної ради Харківської області

Народні українські ігри

(Рекомендовано для учнів початкових класів під час занять фізичною культурою)

Підготувала вчитель початкових класів

Артемівського НВК «ДНЗ – ЗОШ І-ІІІ ступенів»

Щеголяєва Валентина Володимирівна

Артемівка 2016

«ГРА У КОРОЛЯ»

Учасники: 6 і більше учнів

Дійові особи: Король, Вояк, солдати

Обладнання: не потрібне

Місце проведення: спортивна зала, стадіон, подвір’я, тощо

Якості, що формуються у процесі гри: сила, швидкість, орієнтування у просторі.

На початку гри обирається Король та Вояка, який стає обабіч Короля. Усі інші гравці – солдати, стають напроти Короля та Вояка ланцюгом на відстані 10 м взявшись міцно за руки.

Король відправляє Вояк» за полоненим. І цей Вояк розбігається з силою і намагається «розірвати» - розбити руки в ряду суперника так, щоб відбити два вояки. При цьому Король виголошував : «Перший з правого крила, вперед!» Ці слова «короля» вказують, що гра мала значний розвивальний результат, бо учні по черзі вправлялися у поданні чітких та зрозумілих команд, формувалося вміння орієнтуватися у просторі. Цю гру можна використовувати на уроках у класах середньої ланки. Вона сприяє розвитку швидкості.

«А МИ ПРОСО СІЯЛИ, СІЯЛИ»

Учасники: 6 і більше учнів, що поділяються на 2 рівні команди

Дійові особи:

Обладнання: не потрібне

Місце проведення: спортивна зала, стадіон, подвір’я, тощо

Якості, що формуються у процесі гри: колективізм, почуття ритму

Дівчатка та хлопчики розділяються на дві однакові групи. Гравці з першої групи співають і наступають на супротивників, роблячи вперед кілька кроків і знову відходячи, гравці другої команди відповідають, виконуючи ті ж рухи.

— А ми просо сіяли, сіяли,

Ой дід ладо, сіяли, сіяли.

— А ми просо витопчем, витопчем,

Ой дід ладо, витопчем, витопчем.

— А чим же вам витоптать, витоптать?

Ой дід ладо, витоптать, витоптать.

— А ми коні випустим, випустим,

Ой дід ладо, випустим, випустим.

— А ми коні переймем, переймем,

Ой дід ладо, переймем, переймем.

— Та чим же вам перейнять, перейнять?

Ой дід ладо, перейнять, перейнять.  

—   Ой шовковим неводом, неводом,

Ой дід ладо, неводом, неводом,

—   А ми коні викупим, викупим,

Ой дід ладо, викупим, викупим.

—   Ой чим же вам викупить, викупить?

Ой дід ладо, викупить, викупить.

—   А  ми дамо сто рублів, сто рублів,

Ой дід ладо сто рублів, сто рублів.

—   Не треба нам тисячі, тисячі,

Ой дід ладо, тисячі, тисячі.

—   А ми дамо дівчину, дівчину,

Ой дід ладо, дівчину, дівчину.

—   А ми дівчину візьмемо, візьмемо,

Ой дід ладо, візьмемо, візьмемо.—

Перший гурт кричить:

—   Нашого полку убуде.—

Другий:

—   Нашого прибуде.

Із другого гурту дівчинка переходить у перший, і так продовжується, поки всі не перебіжать.

«ГОРЮДУБА»

Учасники: 6 і більше учнів, що стають парами

Дійові особи: Береза, Ловець

Обладнання: не потрібне

Місце проведення: спортивна зала, стадіон, подвір’я, тощо

Якості, що формуються у процесі гри: швидкість, сила, спритність, орієнтування у просторі

Хлопці й дівчата стають парами в ряд. На відстані 3 – 10 метрів від ряду стає «Береза» – керівник. «Ловець» стає збоку між парами та «Березою». «Береза» подає команду: «Гори, гори ясно, щоб не погасло! Остання пара біжи!» Пара біжить до «Берези», намагаючись уникнути рук «ловця». Коли «ловець» зловить когось із пари, то зловлений стає «ловцем», а бувший «ловцем» стає в парі за спиною «Берези». Гра триває поки всі не перебіжать і не стануть за «Березою».

«ВЕРЕБЕЇ» (ГОРОБЕЦЬ)

Учасники: 4 і більше учнів

Дійові особи: Горобець

Обладнання: не потрібне

Місце проведення: спортивна зала, стадіон, подвір’я, тощо

Якості, що формуються у процесі гри: швидкість, спритність

Діти утворюють коло, всередині — веребей. Коло швидко рухається, всі співають, плескаючи в долоні.

Киш, киш, веребей,

Не клюй конопель.

Мої конопельки,

Дрібні, зелененькі,

У вірчики в'ються,

Самі не беруться,

Братись не даються.

 Веребей кидається на дітей, які утворили коло, вони розбігаються. Той, кого Веребей зловить, займає його місце, і гра починається знову.

«ЧИЙ БАТЬКО ДУЖИЙ»

Учасники: 2 учні

Дійові особи:

Обладнання: не потрібне

Місце проведення: спортивна зала, стадіон, подвір’я, тощо

Якості, що формуються у процесі гри: сила

Сідають пари так, щоб взаємно впертися ступнями ніг. У руки беруть міцну палку. Міцно впираючись підошвами ніг, кожний намагається зрушити з місця один одного, підняти до себе. Так, мов терези, по черзі переважує один одного. Хто останній переважив, той вважається переможцем – його «батько дужий». При проведенні цієї гри важливо дотримуватися певних вимог: в парах повинні бути учасники однієї статі та приблизно однієї сили. Подібна народна гра іще має назву «Бук тягти». Елементи цієї гри дають максимальні силові навантаження. Працювати з ними доцільно наприкінці заняття. Дозувати вправу необхідно довільно, в залежності від рівня підготовки учнів, самопочуття, статі та віку.

«ГУСИ»

Учасники: 2 учні

Дійові особи: Вовк, Пастух, Мати, гуси

Обладнання: не потрібне

Місце проведення: спортивна зала, стадіон, подвір’я, тощо

Якості, що формуються у процесі гри: сила

Обираються вовк, пастух, мати і гуси. Мати трохи осторонь — дома. Пастух жене в поле гусей пасти. Вовк сидить між матір'ю і полем, де гуси. Мати починає кликати:

—Гуси, гуси, додому!

—Чого?

—Вовк за горою!

—Який?

—Сірий, білий, волохатий! Тікайте швидко до хати!

Гуси тікають, а вовк ловить. Кого впіймає, приводить додому. Мати перераховує гусей і, одного не дорахувавшись, звертається до пастуха:

—Де гуска?

—Продав.

—Що купив?

—Булку.

—Де вона?

—З'їв.

Мати б'є пастуха і знову посилає його пасти гусей. Так продовжується доти, поки вовк не переловить всіх гусей. Повернувшись з останнім гусаком, пастух зізнається, що гусей забрав вовк. Мати пропонує відібрати гусей, йдуть до вовка.

—Чи не бачили ви наших гусей?

—Ні, не бачив (гуси в цей час ґелґотять).

—А що то ґелґотить?

—Та то борщ кипить (гуси шиплять).

—А що то шипить?

—Каша біжить.

—Дайте-но подивлюсь,— мати відштовхує вовка,— може, то наші гуси.

Впізнавши своїх гусей, розтулює їм руки, які ті міцно стискають. У кого не розтулить, той буде вовком.

«БЕРЕЗА»

Учасники: від 10 учнів

Дійові особи: Береза, Помічник

Обладнання: палиця, бутафорські писанки, цкерки, тощо (для призів)

Місце проведення: спортивна зала, стадіон, подвір’я, тощо

Якості, що формуються у процесі гри: швидкість, спритність

Розвивати швидкість та прагнення до перемоги дозволяє народна гра «У перегони». В ній дитині не треба боротися за часом (уособленням якого є секундомір учителя). Учаснику необхідно довести свою спритність та швидкість собі та іншим. У грі вибирається «Береза» ( розпорядник). «Береза» вишиковує учасників по два, пара за парою. Помічник «Берези» стає на певній відстані від гурту. «Береза» подає команду: «Перша пара, біжить, - раз, два, три!» Першому, що пробіг, помічник доручає «жезло» (паличку), як першенство. Потім ця пара за командою помічника біжить назад. Коли один і той же добіг перший, він одержує від свого компаньйона писанку. Далі біжать всі пари по черзі. Якщо в грі багато учасників, тоді одночасно можуть бігти три, чотири та більше. Того, хто переміг – несуть деяку відстань на руках на знак пошани.

«НЕЩАСНИЙ ОПОЛОНИК»

Учасники: від 6 учнів

Дійові особи: Господарка

Обладнання: тонка лозина

Місце проведення: спортивна зала, стадіон, подвір’я, тощо

Якості, що формуються у процесі гри: швидкість, спритність

Дівчата стають поряд і беруться за руки. Одна з дівчат, господарка, починає гру, звертаючись до когось із дівчаток праворуч:

—Здоров, кума! Чи ти ложки мила?

—Мила.

—А ополоник?

—Забула.

—Так не забувай, кумочко.

При цьому господарка намагається вдарити дівчину лозиною, а та повинна втекти попід руками інших дівчат і стати ліворуч. Гра триває, доки всі дівчата не стануть у тому порядку, що й на початку гри. Тоді господаркою обирають іншу.

«ВДАРИ-НЕВДАРИ»

Учасники: від 10 учнів

Дійові особи:

Обладнання: м’яч діаметром до 10 см, палиця 75 см (кругла, плоска)

Місце проведення: спортивна зала, стадіон, подвір’я, тощо

Якості, що формуються у процесі гри: сила, швидкість, спритність

Діти поділяються на 2 команди: «Вдари» і «Невдари». Вдари вишиковуються у колону по-одному, у першого в руках палиця. Невдари обрають одного із своїх гравців, хто кидатиме м’яч, а інші учасники стають на полі перед «Толокном» (коло діаметром 1 м). Невдара підкидає вгору м’яч, а Вдара палицею намагається відбити його якомога далі. Після удару Вдара, який відбивав м’яча, повинен пробігти до толокна і повернутися у кінець колони своїх гравців так, щоб по ньому не попали м’ячем Невдари. Якщо по ньому попадуть м’ячем, або Невдари спіймають його в руки, команди міняються місцями. Гра може тривати скільки завгодно. Яка команда б’є частіше – та і виграє.

«ПАНАС»

Учасники: від 4 учнів

Дійові особи: Панас

Обладнання: хустка

Місце проведення: спортивна зала, стадіон, подвір’я, тощо

Якості, що формуються у процесі гри: швидкість, спритність

Грають хлопці й дівчата. Когось обирають Панасом, зав'язують очі хустинкою, виводять на середину й обертають, питаючи:

—Панасе, Панасе, На чому стоїш?

—На камені!

—Що продаєш?

—Квас!

—Лови курей, та не нас.

Відпускають Панаса, а самі розбігаються. Він починає ловити дітей, і той, кого зловить, стає Панасом.

«ЦУРКА»

Учасники: від 4 учнів

Дійові особи:

Обладнання: дерев’яна палиця (75 см), цурка (загострена з обох боків палиця 30 см)

Місце проведення: вигін

Якості, що формуються у процесі гри: сила, швидкість, спритність

Грають хлопчики. Креслять на землі «город» (чотирикутний, метр на метр), потім міряються на палиці, хто з гурту буде в городі (верхні), а хто піде у поле (нижні). Той, хто починає, на середині городу кладе цурку (дерев'яну, з обох боків загострену паличку 30 см) і б'є її палкою так, щоб, коли цурка підстрибне, встигнути ще хоч би раз її вдарити (кожен удар у повітрі оцінюється у 10 гил). Цурку треба бити доти, доки вона не вилетить за город. Якщо при цьому гравець не зможе вдарити її у повітрі (підмурити), він заробляє 10 гил, якщо ж підмурить, додається ще десяток гил і так далі. Вибиту з городу цурку бере один з хлопчиків з поля і кидає в город, попередньо зробивши від того місця, де лежала цурка, два кроки до городу. Якщо цурка впаде в городі, б'є наступний гравець із тих, що знаходяться у городі; впаде поза городом — продовжує грати перший і б'є цурку з того місця, де вона впала. Він грає доти, поки протилежна команда не вкине її в город.

«Городяни» б'ють по черзі та ведуть рахунок гил, поки кожному з них не буде вкинута цурка в город. Потім так само б'ють «поляни», намагаючись набрати більшу кількість гил.

Переможці вбивають цурку в землю, а переможені по черзі витягують її із землі зубами.

«СКРАКЛІ»

Учасники: від 6 учнів

Дійові особи: Десять круглих палиць довжиною 30—40 см

Обладнання: Місце проведення: спортивна зала, стадіон, подвір’я, тощо

Якості, що формуються у процесі гри: сила, швидкість, спритність

Десять круглих палиць довжиною 30—40 см — скраклів — ставлять або у шаховому порядку, або поряд по п'ять штук. Відраховують 25—30 кроків, визначаючи середину відстані («масло»). Гравці кидають палиці через всю відстань по черзі. Якщо перший гравець зіб'є скраклю, то наступний його кидок буде з «масла». Виграє той, хто зіб'є найбільше скраклів.

«ДІДУСЬ МАКАР»

Учасники: від 6 учнів

Дійові особи: Дідусь Макар

Обладнання: Місце проведення: спортивна зала, стадіон, подвір’я, тощо

Якості, що формуються у процесі гри: акторські здібності

Гравці обирають з-поміж себе дідуся Макара, який повинен дізнатись, що вони робитимуть. Діти відходять від нього, загадують яку-небудь роботу: шити, рвати ягоди, танцювати тощо. Загадавши, підходять до дідуся і кажуть:

—Здрастуй, дідусю Макаре!

—Здрастуйте, діти. Де були, що робили?

Діти відповідають так, щоб трошки підказати: на городі, в садку, в хаті тощо, і показують, що вони робили. Коли дідусь вгадає, всі тікають, а він їх ловить; кого впіймає, той стає дідусем. А коли не вгадає, діти зізнаються, що робили, і теж тікають.