Конспект уроку Велика Британія в другій половині ХХ ст. — на початку ХХІ ст. 11клас
план-конспект урока по истории (11 класс) на тему

Урок 15   Велика Британія в другій половині ХХ ст. — на початку ХХІ ст.

Мета: охарактеризувати внутрішню і зовнішню політику урядів Великої Британії в другій половині ХХ ст. — на початку ХХІ ст.,

-пояснити причини трансформації Британської колоніальної імперії,

-визначити основні складові тетчеризму, «третього шляху» Т. Блера, сучасне становище у країні;

-розвивати вміння аналізувати, порівнювати, встановлювати причиново-наслідкові зв’язки, критично мислити, працювати з різними історичними джерелами;

виховувати інтерес до історії.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Організаційний момент уроку

ІІ . Актуалізація опорних знань

Бесіда    1. Які наслідки для Великої Британії мала Перша світова війна?

2. Визначте, які території входили до складу Британської імперії в 1919–1945 рр.

3. Які політичні партії визначали внутрішню і зовнішню політику країни у міжвоєнний період?

ІІІ . Мотивація навчальної діяльності

У ч и т е л ь.  Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії (Англія, Шотландія, Уельс, Північна Ірландія) становить собою конституційну монархію. Глава держави — спадковий монарх, з 1952 р. — королева Єлизавета ІІ. Столиця — м. Лондон.

Законодавча влада належить монархові і двопалатному парламентові (палата лордів, палата громад). Виконавча влада — Кабінет Міністрів на чолі з прем’єр-міністром. За владу борються дві партії — лейбористи та консерватори.

Після Другої світової війни, у ході якої Великобританія втратила 25 % національного багатства, основною проблемою країни булла відбудова зруйнованої економіки. Здійснити це було надзвичайно важко: у 1946 р. державний борг, що збільшився за роки війни у 3 рази, складав 23,7 млрд фунтів стерлінгів.

Лейбористи і консерватори, що змінювали одне одного біля державного керма, пропонували різні варіанти відродження величі країни. Але стати лідером у повоєнному світі Великобританії не судилося.

ІV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

Внутрішня і зовнішня політика лейбористських і консервативних урядів у 40–70-х рр. ХХ ст.

У ч и т е л ь    • 1945–1951 рр. — К. Еттлі (лейборист)

• 1951–1955 рр. — У. Черчилль (консерватор)   • 1955–1957 рр. — А. Іден (консерватор)

• 1957–1961 рр. — Г. Макміллан (консерватор)   • 1961–1964 рр. — А. Д. Хьюм (консерватор)

• 1964–1970 рр. — Г. Вільсон (лейборист)          • 1970–1974 рр. — Е. Хіт (консерватор)

• 1974–1976 рр. — Г. Вільсон (лейборист)

• 1976–1979 рр. — Д. Каллаген (лейборист)

Уряд Еттлі здійснив націоналізацію Англійського банку, вугільної промисловості, залізничного транспорту, електроенергетики, газової промисловості та ще ряду важливих галузей британської економіки.

        При цьому всі власники націоналізованих підприємств дістали від уряду компенсацію. Розширилась сфера державного регулювання економіки, було запроваджено нову систему соціального страхування, розгорнулася масштабна програма житлового будівництва, запроваджено національну службу охорони здоров’я (безкоштовну).

Але втілення в життя цих програм вимагало значних видатків. На поч. 50-х рр. це зумовило фінансово-економічні труднощі.

       Уряди консерваторів у своїй внутрішній політиці робили більший акцент на індивідуалізмі, заохоченні приватної ініціативи, провели часткову денаціоналізацію. Але рішучої відмови від курсу Еттлі не відбулося.

Лейбористські уряди 1964–1970 рр. Г. Вільсона та 1976–1979 рр. Д. Каллагена у своїй соціально-економічній політиці потрапили в «зачароване коло»: націоналізація, розширення соціальних програм, прогресивне оподаткування — погіршення економічної ситуації, темпи реформ уповільнюються — згортання соціальних програм, обмеження росту заробітної плати. На додаток, відбулося загострення ситуації в Ольстері: до 6 графств Північної Ірландії було введено англійські війська. Між ними та Ірландською республіканською армією — ІРА (таємною екстремістською організацією католиків) розпочинається тривале кровопролитне протистояння.

Наприкінці 60-х років загострилась ірландська проблема. Після надання Ірландії незалежності в складі Великобританії залишилось шість графств Північної Ірландії, заселених переважно протестантським населенням. Католицька меншість Ольстера почала в 1968 р. боротьбу за громадянські права. У 1969 р. в Ольстер було введено англійські війська для наведення порядку.

У відповідь на території Північної Ірландії таємна організація Ірландська республіканська армія (ІРА) розв’язала терор проти англійських солдат. Жертвами взаємної жорстокості дедалі частіше ставало цивільне населення.

Хвиля насильства перекинулась і на інші райони Великобританії.

Запитання   1. Які економічні і соціальні реформи проводив лейбористський уряд К. Еттлі?

2. Назвіть особливості економічного і соціального розвитку Великої Британії в 50–70-х роках.

— Реформи лейбористів призвели до надмірного зростання державних витрат і різкого збільшення дефіциту державного бюджету, зниження рівня життя.

Робота з таблицею

Запитання    Як ви оцінюєте зовнішньополітичний курс лейбористів і консерваторів?

Зовнішня політика в 40–70-х рр.

Трансформація Британської колоніальної імперії

У ч и т е л ь.   Фінансові труднощі сприяли перемозі у 1951 р. консерваторів на чолі з У. Черчиллем. Головне завдання свого правління він сформував у фразі: «Я не хочу бути присутнім на похоронах Британської імперії». Основні заходи уряду У. Черчилля: збереження статусу великої держави, створення власної ядерної зброї, збереження якомога більшої частини Британської імперії, стримування розпаду імперії.

У.Черчиллю вдалося зупинити розпад імперії, закріпити статус Англії як великої держави, але він не зумів подолати всіх негативних явищ, що накопичились у країні.

Деколонізація виявила всі слабкі сторони Англії. Зусилля, спрямовані на збереження імперії сприяли консервації відсталості.

Після поразки в 1956 р. агресії Англії, Франції та Ізраїлю проти Єгипту (операція «Мушкетер») Великобританія взагалі відмовилась від спроб врятувати імперію. Останньою спробою зберегти вплив в колишніх колоніях стало зміцнення Британської Співдружності націй. В Європі консерватори намагались зміцнити позиції Англії, створивши Європейську асоціацію вільної торгівлі, що було своєрідною противагою ЄЕС. Невдачі як у внутрішній, так і в зовнішній політиці призвели до «англійської хвороби»: Англія щороку втрачала свої позиції великої держави.

Складові «англійської хвороби»:

• постімперський синдром;

• економічне відставання, втрата колишніх позицій;

• ольстерська проблема;

• «егоїзм» профспілок.

Робота з таблицею

Ліквідація Британсько ї колоніальної імперії

М. Тетчер. Тетчеризм

У ч и т е л ь.   4 червня 1979 р. був сформований уряд на чолі  з Маргарет Тетчер. Новий уряд енергійно вдався до заходів, які, на думку М. Тетчер, повинні були оздоровити англійську економіку та фінанси. Політика уряду дістала назву «тетчеризм».

Робота з таблицею

Правління уряду М. Тетчер

Робота над поняттям

М о н е т а р и з м — економічна теорія, згідно з якою кількість грошей в обігу є визначальним чинником формування господарської кон’юнктури й існує прямий зв’язок між змінами обсягу грошової маси в обігу та величиною валового національного продукту.

У ч и т е л ь. Політика кабінету М. Тетчер відзначалась твердістю і рішучістю, вона враховувала реальні потреби часу. Наприклад, приватизація відбувалась не «обвально», а в кілька етапів: у 1979–1984 рр. майбутнім власникам продавали активи компаній, частину їх перетворювали на «публічні» корпорації. У 1984–1989 рр. акціонерами колишніх державних компаній стали індивідуальні власники. Із 1989 р. головна увага зосередилась на економічній ефективності приватизованих підприємств.

Тетчер рішуче виступила проти так званого «егоїзму» профспілок — страйків, що призводили до неконтрольованого підвищення заробітної плати і зростання темпів інфляції. Із березня 1984 р. до березня 1985 р. тривав страйк шахтарів, який зазнав поразки. У 80-ті роки в країні значно послабився профспілковий рух, чисельність британського конгресу тред-юніонів скоротилась у півтора раза. Водночас знизився авторитет лейбористської партії. Позитивний вплив на економічний розвиток мав зростаючий видобуток нафти у Північному морі (близько 100 млн т. щорічно), що повністю задовольняло потреби Англії. Політичний курс кабінету М. Тетчер забезпечив зниження рівня інфляції, скорочення безробіття. Знову підвищились темпи розвитку британської промисловості. Зріс добробут населення, особливо середніх верств.

15 листопада 1985 р. була укладена англо-ірландська угода про Ольстер, згідно з якою Ірландія діставала право брати участь в управлінні Північчю. Проте проблема тероризму залишилась, оскільки прихильники ІРА продовжували свою діяльність.

У 1994 р. ІРА оголосила про перемир’я, але на початку 1996 р. знову пролунали вибухи.

У зовнішній політиці консерватори однозначно підтримували політику атлантичної солідарності. Коли 1979 року загострилася міжнародна ситуація, Великобританія приєдналась до жорстких антирадянських заходів. Тетчер твердо і рішуче відстоювала інтереси Великобританії в ЄЕС. У зовнішній політиці М. Тетчер завоювала широку популярність у країні після успішного завершення конфлікту з Аргентиною навколо Фолклендських островів (1982 р.). Аргентинські війська, які окупували острови, капітулювали перед англійськими військами. Втрати Англії в цій війні: загинуло 250 осіб, 6 військових кораблів, 10 літаків. Аргентина втратила 500 осіб, кілька кораблів понад 70 літаків. Ця перемога продемонструвала відродження духу Англії і сприяла перемозі Тетчер на позачергових виборах.

Однак наприкінці 80-х років уряд Тетчер зіткнувся з низкою гострих проблем: європейська економічна інтеграція, протести населення проти запровадження «подушного» податку та ін. У керівництві консерваторів загострились суперечності, особливо після того, як колишній міністр кабінету М. Тетчер М. Хазелтайн виступив з критикою політики «залізної леді».

У листопаді 1990 р. Тетчер пішла у відставку. Новим прем’єр-міністром став Джон Мейджер, який прагнув зберегти досягнення «тетчеризму». Тривале перебування при владі консерваторів (18 років), які вже нічого не могли запропонувати нового, набридло англійцям. Їхні здобутки (зменшення податків, приватизація тощо) почали ставити їм у провину.

На цій хвилі зневіри в консерваторах  на виборах 1 травня 1997 р. лейбористи здобули переконливу перемогу, отримавши абсолютну більшість місць в обох палатах парламенту. Новим прем’єр-міністром став Тоні Блер, наймолодший в історії Англії ХХ ст. політик.

Велика Британія на початку ХХІ ст.

У ч и т е л ь. Т. Блер відразу взявся за реформи, які можна назвати радикальними. Реформування зачепило конституційний устрій Великобританії. Сформовано регіональні парламенти в Шотландії та Уельсі. Важливим кроком стало поступове реформування палати лордів з метою перетворення її на орган, до якого обирають, а не який призначають. Передбачено взагалі змінити систему виборів до англійського парламенту.

Уряд лейбористів не обмежився конституційними реформами.

Ним започатковано реформи в системі освіти, охороні здоров’я. На теперішній час система охорони здоров’я і освіти вважаються одними з кращих у світі, випередивши французьку та німецьку.

Важливим здобутком Т. Блера стало підписання Угоди про політичне врегулювання Ольстерської проблеми. Основний зміст цього документа полягає в тому, що Ірландія відмовилася від возз’єднання з Північною Ірландією, а Великобританія наддала право Північній Ірландії на самовизначення аж до відокремлення, якщо за це проголосує населення на референдумі. Угода передбачає припинення насильства, запровадження самоуправління (Північноірландська асамблея), здачу зброї і проведення референдуму про статус Північної Ірландії.

Важливим досягненням лейбористів сьогодні є подолання безробіття. Кількість безробітних серед молоді не перевищує декількох тисяч чоловік, тоді як за період правління консерваторів воно сягало 3 млн осіб. Також уряду Блера вдалось приборкати інфляцію і значно збільшити соціальні витрати. Зараз економіка Англії посідає четверте місце у світі.

До свого активу лейбористи можуть записати і те, що вперше за повоєнні роки значно зменшилися показники злочинності.

Опоненти лейбористів консерватори, у свою чергу, твердять, що в разі зміни світової кон’юнктури широка соціальна політика може стати для Англії серйозним ударом, тому слід бути ощадливішими.

У зовнішній політиці як консерватори, так і лейбористи чітко координують свою політику зі США, беруть участь майже в усіх зовнішньополітичних акціях американців (війна проти режиму С. Хусейна в Іраку тощо). У рамках Європейського Союзу нерідко посідають особливу позицію.

У 2007 р. новим прем’єр-міністром Великобританії призначено Гордона Брауна. Він має репутацію поміркованого євроскептика, належить до соціал-демократичного крила Лейбористської партії (на відміну від соціал-ліберала Блера).

Великобританія була однією з перших країн, яка підтримала перебудову в СРСР. Після розпаду СРСР вона визнала незалежність України.

Запитання   -Визначте позитивні наслідки перебування при владі Т. Блера.

V. Узагальнення та систематизація знань

Заповніть таблицю «Реформи лейбористів і консервантів».

Бесіда      1. У чому суть проблеми Ольстеру?

2. Чому лейбористи перемогли на виборах 1997 р.?

VІ. Домашнє завдання      Опрацювати відповідний параграф підручника.