“Формування позитивного світосприйняття учнів 5 класу на уроках зарубіжної літератури під час вивчення теми «Світ дитинства»(за творами Е.Портер «Полліанна» і М.Твена «Пригоди Тома Сойєра»)”
методическая разработка по литературе (5 класс) по теме

Відділ освіти Синельниківської міської ради

Методичні рекомендації

“Формування позитивного світосприйняття учнів 5 класу на уроках зарубіжної літератури під час вивчення теми «Світ дитинства»(за творами Е.Портер «Полліанна» і М.Твена «Пригоди Тома Сойєра»)”

Рябова Єлизавета Федорівна

                                                                                    учитель зарубіжної літератури                                                                                     Синельниківської загальноосвітньої                                                                                    

                                                                                                 школи І-ІІІ ступенів №1

м. Синельникове

2017

1. Вступ

   Гуманізація освіти – це орієнтація на розвиток унікальних здібностей і можливостей кожного учня, а також створення належних умов для творчості й повної самореалізації особистості. Сучасна школа має спрямувати свою діяльність на збалансовану інтеграцію духовного та інтелектуального.

Сумна статистика дитячих суїцидів в Україні і аналіз причин цього явища  свідчать про те, що юне покоління, не маючи власного досвіду поведінки у складних ситуаціях, не отримує від педагогів достатньо знань з цього приводу.

 Викладання предметів гуманітарного циклу у середній школі покликане сформувати внутрішній світ дитини, навчити її найголовнішому – умінню прожити своє життя не лише гідно, але й щасливо. Один із найвизначніших педагогів минулого століття А.С.Макаренко стверджував, що навчити людину бути щасливою неможливо, але виховати її так, щоб вона була щасливою, можна.

 І тут слід особливу увагу звернути на виховний потенціал предметів суспільно-гуманітарного циклу, зокрема, уроків зарубіжної літератури.

Сучасні вимоги до викладання зарубіжної літератури передбачають необхідність навчити учнів мислити позитивно, формувати їхню комунікативну компетентність, брати приклади для життя із кращих творів світового красного письменства. А задача вчителя полягає в тому, щоб створити під час уроку найбільш сприятливу для взаємодії з вихованцями атмосферу, допомогти дітям звільнитися від підвищеної тривожності та численних комплексів, притаманних «комп’ютеризованим» підліткам ХХІ століття.

Для того, щоб мати змогу здійснити забезпечення вимог, необхідно забезпечити наступні умови:

1) регулярно залучати учнів до спільної з учителем творчої праці,

2) створити дієву мотивація до вивчення художніх творів;

3) організувати діалогічний характер  процесу навчання;

4)  забезпечити єдність класної та позакласної роботи педагога.

Найважливішою складовою навчання є самостимулювання і мотивування учнів до подальшого самостійного успішного життя у соціумі, формування їхнього вміння позитивно мислити, виходити переможцями у складних ситуаціях, адекватно сприймати випробування і знаходити вірні шляхи виходу з духовної кризи.

На  основі  системного  аналізу  наукових  джерел  із  проблеми  мною  була визначена  гіпотеза:

- формування  основних  груп соціальних компетентностей  учнів;

- позитивне спрямування  уроків  зарубіжної літератури;

- підвищення  інтересу  і  зацікавленості  учнів  процесом  навчання;

- надання  допомоги  учням  у  самопізнанні  та  проектуванні  власного майбутнього  з  метою  самореалізації;

- формування  в  учнів  нових  моделей  поведінки  та  дій,  що  відповідають потребам  сталого  розвитку  нашої  країни  і  планети  в  цілому;

- розв'язання проблем,  що  виникають  у  житті.

Позитивне мислення є найбільш ефективним засобом поліпшення психоемоційного стану людини, адже наші позитивні думки дозволяють нам почуватися добре, що призводить до покращання здоров’я, способу мислення; позитивні думки здатні подовжити життя, зробити людину абсолютно щасливою. Навпаки, негативні думки призводять до зникнення мотивації й численних стресів та депресій.

Психіка людини влаштована таким чином, що вона сильніше реагує на негативні подразники, аніж на позитивні. Саме тому надзвичайно важливо привчити учнів із юних років до позитивного світосприйняття і мислення. Для цього необхідно позбавитися негативних думок та егоїстичних переконань, слідкувати за тим, щоб позитивні думки завжди переважали над негативними. Для цього необхідно змінити свої думки і переконання в позитивний бік, почати радіти і всміхатися, почати мислити позитивно. Саме в цьому і полягає актуальність  вищеназваного педагогічного дослідження.

На даний момент багато науковців відверто говорять про силу позитивного способу мислення, про те, що позитивні думки здатні подовжити життя, поліпшити здоров’я, зробити людину абсолютно щасливою. Адже щастя – це внутрішній стан, а не зовнішні умови.

Головною  ідеєю  формування  позитивного світосприйняття учнів   є:

- створення  умов  для  формування впевненості  у  власних  силах  і можливостях  та  відповідальності  за  результати  навчання;

- прийняття  рішень  учнями  щодо  власного  стилю  життя  і  їх  виконання;

- забезпечення психологічного  комфорту  учнів  під  час  навчання  як за  допомогою  спеціальних  прийомів,  так  і  через  доступність  змісту  навчання;

-створення  умов  для  появи  в  учнів  ентузіазму  і  почуття  задоволення  від групової  та  індивідуальної  роботи,   її  результатів,  що  досягається  насамперед постійним  позитивним   зворотнім  зв'язком.

2.Основна частина

2.1. Теоретичний розділ

При  роботі  над  проблемою  мною    опрацьовано  теоретичний  матеріал,  роботи  провідних  психологів  та  педагогів.  

Проблема формування оптимістично налаштованої, щасливої людини привертала пильну увагу мислителів минулих часів (Далькроз, Платон, Кант та ін.). в наш час вони знову активно вивчаються вітчизняними та зарубіжними вченими в руслі моделі гуманістичного типу особистості як суб’єкта свого життєвого шляху(К.А.Абульханова-Славська, А.В.Брушлинський та ін.), а також у руслі позитивної психології (M.Argail, М. Seligman, D. Golemanта ін.). Особливу гостроту ця проблема набуває в наш час у зв’язку з його бурхливими колізіями, дисбалансами суспільного розвитку, які й підкреслюють важливість формування в дітях певного «стоїцизму» до негативних середовищних впливів(Л.П.Буєва).

Мета дослідження: розробка, обгрунтування і апробація методів і прийомів роботи на уроках зарубіжної літератури, які сприяють формуванню позитивного світосприйняття учнів.

Об’єктом дослідження є емоційне світосприйняття учнів середнього шкільного віку.

Відповідно до мети були поставлені  наступні задачі дослідження:

1. Проаналізувати основні психолого-педагогічні підходи за проблемою дослідження.

2.Розробити, обгрунтувати й апробувати  педагогчні способи позитивної зміни емоційної сфери дитини.

3. Підібрати  оригінальні  прийоми та методи  самостійної  роботи  учнів,  що  передбачають  діяльнісний  підхід;

4. Упровадити  активні  форми  навчання.

Теоретико-методологічною основою є:

• Принцип єдності свідомості та діяльності;
• положення про взаємну детермінованість свідомості та соціокультурного середовища;
• концепція про сутність, структуру і компоненти світосприйняття;
• ідеї позитивної психології про оптимізм і песимізм як психологічних конструктах.

Теоретичною складовою стали дослідження, присвячені питанням про сутність емоційного світосприйняття, про настрої, що переважають, і переживаннях особистості (СЛ. Рубинштейн, Л.Д.Кошелева, Л.Н. Леонтьєв, К. Лемайте, Ф.Е. Василюк, М. Seligman, D. Coleman та ін.).

Основними  шляхами  реалізації  заданої проблеми є:

-розробка  оригінальних  прийомів та методів  самостійної  роботи  учнів,  що  передбачають  діяльнісний  підхід;

- упровадження  активних  форм  навчання;

-створення під час уроку мікроклімату, сприятливого для формування позитивних емоцій.

Діяльність учителя й учнів на уроках зарубіжної літератури, спрямована на формування позитивного світосприйняття, повинна базуватися, перш за все, на творчій  співпраці, бажанні знайти відповіді на запитання, що хвилюють більшість дітей молодшого підліткового віку.

У залежності від теми заняття обираю необхідну форму проведення і педагогічну технологію. Це можуть бути:

1. Інформаційно-комунікативні технології:

• інтегровані уроки:
• уроки-презентації;
• уроки-творчі звіти;
• уроки-взаємонавчання;
• уроки-інформації.

2. Ігрові технології:

а) змагання: ( КВК, турнір, аукціон, вікторина, конкурс, інтелектуальний хокей, «Щасливий випадок») ;

б) ділові, рольові ігри (імпровізація, імітація, «Суд», , «Слідство ведуть знавці», «Поле чудес», ерудит, ланцюжок) :

в)  драматизація (Драматична гра, пантоміма, драматична розповідь, ляльковий театр ).

3. Дослідницькі технології:

 -діалог;

- усний журнал;

 -дискусія;

- пошук;

- розвідка;

- заочна подорож;

- експедиція;

- коло ідей.

4. Інтерактивні технології:

а) кооперативне навчання (робота в парах, змінювані трійки, 2-4 разом, карусель, малі групи, акваріум );

б) кооперативно-групове навчання(мікрофон, незакінчені речення, мозковий штурм, «Навчаючи - вчуся», мозаїка, вирішення проблем, дерево рішень);

в)  ситуативне моделювання (імітаційні ігри,  рольова гра);

г) опрацювання дискусійних питань( метод прес, займи позицію, зміни позицію, ток-шоу, оцінювальна дискусія) тощо.

Мудрий вчитель завжди пам’ятає про те, що діти(і не тільки!) люблять бавитися. Особливо це стосується п’ятикласників, тому надзвичайно ефективною мотивацією до навчання стане вміння вчителя перетворити заняття в гру, заохочення їх до нестандартної ситуації, вміння бачити звичні речі під іншим кутом зору.

Необхідно створювати проблемні ситуації на уроках, адже там, де вибір відсутній, -  зникає стимул до мислення. Дитина починає мислити тоді, коли вона дивується. Продуктом розвиненої творчої уяви стають нові ідеї, а усвідомлення цього вміння дарує підлітку відчуття власної значимості й стає підґрунтям для формування позитивного сприйняття світу і себе в ньому.

2.2.Практичний розділ.

Методичні рекомендації щодо  формування позитивного світосприйняття учнів на уроках зарубіжної літератури.

Нещодавно педколектив нашої школи закінчив роботу над експериментом за програмою «Школа життєтворчості», внаслідок чого були розроблені підпрограми для різних вікових категорій учнів, серед яких – підпрограма «Знижений комунікативний рівень», у якій досліджувалися психоемоційні особливості учнів 5-6 класів. Було вивлено, що саме у віці 10-12 років  у дітей сильно розвинена потреба у спілкуванні, але майже відсутні або недостатньо сформовані комунікативні навички.

На здатність дитини позитивно мислити впливає багато чинників: це і риси характеру, і тип темпераменту, і установки в родині, і особливості стосунків з однокласниками і педагогом. Сучасні діти мають досить примітивні уявлення про багатство і різноманітність проявів емоцій людини. Уроки літератури – це той благодатний грунт, на якому може плідно розвинутися емоційна сфера підлітка молодшого віку. Пояснюю учням, що людина живе не тільки зовнішніми подіями, але й тим, що відбувається всередині її особистості. З’ясовуємо, що емоції бувають позитивними й негативними. Перші дарують радість, щастя, бажання жити. Другі – приносять горе, страждання, розчарування, руйнують людину зсередини. Кожен з нас може навчитися розрізняти свої емоції, при потребі – керувати ними, щоб не нашкодити собі й оточуючим, адже наш негатив може зіпсувати чийсь гарний настрій і навіть погіршити здоров’я. Акцентую увагу на тому, що саме кращі твори світової літератури допомагають розвинути це корисне вміння.

Найперше, з чого я починаю при знайомстві з п’ятикласниками, - це створення особливої атмосфери довірливості, задушевності. Адже діти приходять до школи з різних родин, і у нинішній непростій економічній ситуації нерідко саме через матеріальні проблеми руйнуються стосунки між батьками. Дитина буває свідком сварок, розпачу, інколи – деградації дорослих, нерідко приходить на заняття знервованою, зневіреною. Зайняті вирішенням власних проблем, батько й мати можуть не помічати певних негараздів підлітка. Вчитель на уроці має дати дитині можливість відчути себе потрібною, почутою; віднайти ті слова й інтонацію, що спонукатимуть учня до спілкування, до розуміння того, що світ насправді – прекрасний і добрий, у ньому є місце для радості, щастя і любові.

Урок – завжди пошук. Саме від таланту, майстерності вчителя залежить його успіх, результат, зацікавленість учнів. Тому, готуючись до занять, завжди чітко продумую тему, мету, епіграф, тип та форми проведення кожного  уроку.
Так, вивчаючи в 5 класі казки, я використовую, в основному, такі інтерактивні вправи: рольові ігри, заочні мандрівки, мозковий штурм, робота в парах. Майже на кожному уроці велику увагу приділяю вивченню теорії літератури. Учням подається така інтерактивна вправа як «Жива гілка».

На початку уроку з метою встановлення емоційного контакту з класом, визначення готовності до роботи , тестування міжособистісних стосунків між класом і вчителем доцільно проводити рефлексію настрою.

 Важливо визначити особистісні «больові точки» у класі – у кого з ваших учнів неробочий настрій, апатія, агресія та інші негативні прояви. Для цього можна використати два види підходу: загальний та індивідуальний.  Загальний призначений для фронтальної роботи і має на меті поліпшити настрій – при цьому використовують емоційно-художнє оформлення (картина, презентація, музичний фрагмент). Добре, якщо це доречно і пов’язано з канвою уроку і, крім того, це чудова можливість залучити учнів до створення позитивного емоційного фону уроку. Наприклад, зобов’язати чергових (або добровольців) підготувати кількахвилинний мажорний музичний фрагмент( або маленьку презентацію) - тоді й мобільні телефони принесуть деяку користь. Перевірено на практиці: діти роблять це з величезним ентузіазмом.

 Індивідуальний підхід спрямовано на тестування настрою і внутрішнього стану учнів. З цією метою я використовую прийом «Палітра настрою». 

З початку навчального року клас умовно поділяється на три групи(за кількістю рядів парт). У кожній групі призначається відповідальний за «палітру» - листок паперу , на якому накреслено таблицю. Навпроти стовпчика з прізвищами учнів кожної групи – стовпчики з датою уроку(2 стовпчики на кожний урок: перший – це колір настрою дитини на початок уроку, 2-й – настрій наприкінці уроку). Відповідальний швидко обходить учнів своєї групи, тримаючи 3 різнокольорових олівці. Діти мають зафарбувати обраним кольором клітинки, відображаючи свій настрій: червоний – це тривожність(напруженість, сум, страх, роздратованість), жовтий –спокій, готовність до співпраці і зелений – це радість. Алгоритм заповнення таблиці відпрацьовується дуже швидко, вже після першого тижня навчання на цей вид контролю витрачається2-3 хвилини.  (додаток 1)

На основі даних таблиці складаю об’ємну діаграму, яка дасть уявлення про загальну картину емоційного стану п’ятикласників (додаток 2)

Наприкінці уроку вважаю за необхідне також провести цей вид рефлексії, щоб визначити, чи вдалося зберегти (або змінити) емоційний фон уроку.

Дуже дієвим методичним прийомом, який дуже доцільно провести наприкінці уроку, є «Комплімент-похвала», у якому учні оцінюють внесок товаришів в урок і дякують один одному і вчителеві за проведений урок. Тут важливим елементом є задоволення потреби кожного підлітка у визнанні його особистісної значимості. Дуже важливо навчити своїх учнів бути вдячними один одному. «Як ви вважаєте, кому треба  подякувати за цей урок? Хто відповідав найцікавіше?» Не треба скупитися на компліменти й теплі слова, особливо якщо вони цілком заслужені: «Ви молодці, з вами дуже добре і цікаво працювати. Дякую, що подарували мені чудовий настрій на весь день!» Такі фрази надихають підлітків на вміння як говорити приємні слова оточуючим, так і вдячно сприймати схвальні відгуки про себе.

 Класичним у визначенні ефективності заняття є прийом  «Незакінчене  речення». На дошці (або екрані) написані або спроектовані фрази, які допоможуть  в аналізі уроку.

Учні по черзі висловлюються одним реченям, самостійно обираючи початок фрази:

• сьогодні я дізнався…
• будо цікаво…
• було важко…
• я виконував завдання…
• я зрозумів, що…
• тепер можу…
• я відчув, що…
• я набув…
• я навчився..
• у мене вийшло..
• я зміг…
• я спробую…
• мене здивувало…
• урок дав мені для життя….
• мені захотілося…
• мене надихнуло…

Для підбиття підсумків уроку можна скористатися вправою «Плюс- мінус – цікаво», придуману Едвардом де Боно, доктором медичних наук, доктором філософії Кембриджського університету.

Прийом «Плюс- мінус – цікаво»можна виконувати як усно, так і письмово, якщо у вас достатньо часу. Для письмового виконання пропонують заповнити таблицю з трьох граф: «Плюс- мінус – цікаво».

 У графу «+» (плюс) записують усе, що сподобалося на уроці, інформацію і форми роботи, які викликали позитивні емоції, або, на думку учня, можуть бути йому корисні для досягнення певних цілей.

 У графу  «-« (мінус) записують усе, що не сподобалося на уроці, здалося нудним. Викликало неприязнь, залишилося незрозумілим чи інформація, яка, на думку учня, виявилася йому непотрібною з точки зору вирішення життєвих ситуацій.

У графу «Ц» (цікаво) учні вписують всі цікаві факти, які дізналися на уроці, і що ще б хотілося дізнатися з порушеної проблеми; питання для вчителя. Найбільш важливим як для вчителя особисто для мене виявилося  те, що учні абсолютно різно сприймають однакові ситуаії, які розглядалися під час уроку. Для порівняння пропоную переглянути таблиці «+ ,- , Ц» двох учнів 5 класу, складені наприкінці уроку за темою «Світ дорослих і світ дітей у повісті М.Твена «Пригоди Тома Сойєра» (додаток №3).

    Цей прийом дозволяє вчителеві поглянути на урок очима учнів, проаналізувати його з точки зору цінності кожної дитини.

  Деякі з моїх колег неоднозначно ставляться до простого, на мій погляд, запитання: «Чи варто хвалити учнів за певні досягнення?» Вони  вважають, що похвала може  охолодити старанність дитини.

  Моя думка така: похвала – це необхідний інструмент педагогіки і чудовий стимул,свого роду «укол радості», який спричиняє короткочасну ейфорію.але, як і будь-який стимул, похвалу потрібно застосовувати розумно: дозовано і строго за рецептом лікаря, у нашому випадку – педагога.

Найперше – учня обов’язково треба хвалити, щоб оцінити старання дитини, підвищити її самооцінку і посилити мотивацію до вивчення предмета. Адже головна функція похвали – передати щиру віру педагога в можливості свого учня. І кожен школяр потребує позитивної оцінки і схвалення своєї діяльності і досягнень. Тільки так можна переконати дитину вчитися, і не просто вчитися, а із задоволенням.

Насамперед педагог повинен розуміти, за що хоче похвалити учнів.  Наприклад, не варто хвалити дітей за те, що вони вчасно приходять на заняття в школу або сумлінно виконують домашню роботу. Подібною похвалою ми даємо зрозуміти, що виконання інструкцій є чимось надзвичайним.

«Правила похвали» мають бути такими:

1. Хвалити треба дії, а не особистість дитини.
2. Обов’язково потрібно вказувати, за що саме хвалите учня.
3.  Хваліть за діло і в міру, помірно і обґрунтовано – так, щоб не викликати заздрість і образу інших учнів.
4. Не виділяйте «улюбленців», помічайте старання й успіхи різних дітей.
5. Не можна порівнювати і протиставляти одного учня всьому класу, особливо якщо група однокласників не підтримує цю дитину.
6. Завжди говоріть щиро і підкріплюйте похвалу різними невербальними засобами(посмішкою, мімікою,схвальними жестами). Хваліть дитину голосно, при цьому критикуйте завжди, не підвищуючи голосу.
7. Користуйтеся «Я- посланнями» , тобто хваліть від першої особи(«Я вірив у твої можливості…», «Я пишаюся тобою», «Я дуже задоволений твоєю роботою…» тощо)

Таким чином, похвала є дуже дієвим і водночас надзвичайно делікатним інструментом виховання дитини. Як правило, доречна і адекватна похвала стимулює дитину до подальшого виправдання сподівань вчителя. Якщо педагог захоче похвалити своїх вихованців, то він завжди знайде привід для цього.

Рекомендую користуватися приблизно такими фразами схвалення і похвали:

-У тебе все вийде

- Це добре

 - Відмінна робота!

- Чудово!        

- Ти робиш це дуже добре!

 - Блискуча ідея!

- Ти чудово все зрозумів (-ла)!

- Ти робиш це сьогодні значно краще!

- Це найкраще з того, що в тебе вийшло!

- Молодець!

 - Розумничко!

- Саме так!

- Це просто неймовірно!

 -Ти дуже швидко вчишся!

-Це непоганий результат!

- Ти добре впорався з цим завданням!

- Ти зробив(-ла) це дуже швидко і охайно!

- Ще трохи, і в тебе все вийде!

- Дуже приємно вчити таких!

- Ти робиш це дуже красиво!

- Щиро радий за тебе!

- Велике тобі спасибі!

- Як ти все добре запам’ятав(-ла)!

- Ось таким ти мені подобаєшся!

- Ти зробив сьогодні багато роботи.

- Мені подобається хід твоїх думок!

- Красиво сказано!

Після підведення підсумків уроку, коли учні здають заповнену таблицю «Палітра настрою», дуже добре видно наочно, як похвала і заохочення змінюють настрій учнів – тривожність на початку уроку замінюється відчуттям спокою, а іноді й неприхованою радістю, якщо дитина отримала свою порцію доброти і тепла від учителя.

На початку уроку може бути повідомлення про незвичайну подію або ілюстрування рідкісної фотографії, показ старожитної книги, скажімо, прижиттєвого видання творів письменника або ознайомлення учнів з прототипом художнього образу, бувальщина чи літературний анекдот.

Сьогодні існують найрізноманітніші типи уроків в залежності від мети, мотивації, творчості педагога; багато методистів пропонують свою побудову уроків. Найчастіше в своїй практиці я використовую схему плану уроку за Л.Мірошниченко:

-         Тема уроку. (Повинна бути яскравою, такою, що спонукала б до роздумів; повинна бути лаконічною та емоційною, має висловлювати сутність уроку. Тему може повідомити як учитель на початку уроку, так і самі учні можуть сформулювати наприкінці уроку).

-         Епіграф. (Вимагає від учнів зосередженості, може бути першим етапом розв’язання проблемної ситуації, а може стати творчим домашнім завданням для учнів, з подальшим обговоренням кращого варіанту.)

-         Освітньо-виховна мета уроку. (Л.Мірошниченко зазначає, що один з аспектів удосконалення уроку літератури «полягає в тому, щоб допомогти вчителю чітко визначити і сформулювати освітньо-виховну мету та її складові частини:

 Чого має навчити учнів цей урок?

 Як допоможе навчальний матеріал уроку розвивати вміння та навички учнів?

 Як вплине на погляди, переконання, почуття учнів, над чим примусить їх замислитись?

 Яке значення цього уроку в загальному процесі освіти й виховання учнів?)

У формуванні позитивного світосприйняття учнів великого значення набувають “нестандартні” уроки, під час яких п’ятикласників очікують незвичайні відкриття, можливість проявити себе у іншій, незвичній ролі. Під час таких занять зменшується психологічна напруженість дитини, з’являється можливість пофантазувати, продемонструвати навички, про які не знав ні вчитель, ні однокласники. Так, під час уроку-подорожі до Північної  Америки другої половини ХІХ століття ( за темою «Світ дорослих і дітей в повісті М.Твена «Пригоди Тома Сойєра») учні могли виступити в ролі гіда, письменника Марка Твена, матросів тощо. На театралізованому уроці за темою  «Порівняння літературних героїв: Том Сойєр і Полліанна» п’ятикласники розігрували міні-вистави за уривками з повістей М.Твена і Е.Портер. На уроці-дискусії «Ідеї радості життя й відкриття світу у повісті Е.Портер «Полліанна» діти охоче висловлювали свої думки стосовно подій улюбленого твору. Звичайно, дискусія у 5 класі значною мірою відрізняється від аналогічного виду діяльності в старших класах, проте вважаю таку форму роботи сприятливою для формування як комунікативних компетентностей учнів, так і для становлення позитивних рис їхньої особистості. На початку уроку зачитую і обговорюю з дітьми поради американського психолога Дейла Карнегі, які допомагають у спілкуванні:

• Щиро цікавтеся іншими людьми та заохочуйте їх розповідати про себе;
• Пам’ятайте, що ім’я людини – це найсолодший та важливий для неї звук;
• Будьте гарним слухачем;
•  Посміхайтеся;
• Розмовляйте про те, що цікавить вашого співрозмрвника;
• Не засуджуйте своїх знайомих в присутності інших людей. Не пліткуйте.

На подальших уроках ми час від часу згадуємо основні положення цих вельми корисних правил, які неодмінно знадобляться дітям у подальшому житті.

Нестандартним є такий урок, дидактична мета якого досягається за допомогою прийомів і засобів, що здатні приносити задоволення його учасникам від самого процесу навчання, а не тільки від отримуваних результатів.
Свого найвищого й найповнішого виявлення нестандартний урок набуває в різноманітних інтерактивних та/або ігрових формах. Нестандартним уроком чи уроком у формі гри може бути і урок творчого читання, і урок культурологічного аналізу тощо.

Прекрасна повість англійської письменниці Е.Портер «Полліанна» навчить  кожного у будь-якому, навіть найсумнішому, моменті життя віднайти привід для радості. І ми на уроці разом з героїнею книги шукаємо радості тепер уже у справжньому житті.. На вулиці холодно і дощить. «Що в цьому є радісного?» -  

« У цей час вдома особливо тепло й затишно, можна насолодитися гарячим запашним чаєм», «Можна одягнутися, взяти парасольку і пройтися напівпустими вулицями», «Можна запросити в гості друга і грати з ним у цікаві ігри», «А ще можна закутатися у м’яку ковдру і дрімати під музику дощу»… - і таких варіантів безліч, кожна дитина може придумати свій власний…

На прикладі життєвих випробувань видатних письменників і героїв їхніх творів діти навчаються долати життєві труднощі, знаходити вихід із непростих ситуацій. Розповідаючи учням про складне, повне горя і тяжких страждань дитинство всесвітньо відомих письменників, щоразу наголошую, що вони могли б прожити життя обділених долею злидарів, але завдяки наполегливості, потягу до знань, силі духу стали взірцями для наслідування представниками багатьох поколінь різних народів.

  Використання сучасних інноваційних технологій допомагає вчителеві краще донести до учнів як красу художнього слова, так і глибокий зміст літературних творів. Технологія проблемного навчання передбачає різноманітні форми, прийоми і методи, які вчитель може задіяти на уроці зарубіжної літератури. Наприклад, у 5 класі після вивчення повістей Е.Портер «Полліанна» і «Пригод Тома Сойєра» М.Твена доцільно використати прийом «Кола Вена», який допоможе знайти спільні риси у характерах героїв.   Обов’язково звертаю увагу учнів на ті риси характеру персонажів твору, які допомогли їм подолати труднощі: доброту, кмітливість, вміння дружити, віддано любити, працелюбність, силу волі тощо. Запитання проблемного характеру спонукають підлітків до аналізу вчинків героїв, побудуванню логічних ланцюжків «задум - вчинок – наслідок».

Формування позитивного світосприйняття п’ятикласників вимагає від учителя звернення до основних положень проблемного навчання.

В.О.Сухомлинський писав, що, застосовуючи прийоми проблемного навчання, „... учитель збуджує найважливішу рушійну силу розумової активності – перехід від досягнутого рівня знань і розумового розвитку до нової сходинки, на яку треба піднятися в процесі оволодіння новими знаннями”. У цьому – дієвий спосіб розвитку творчого мислення.

Особисто я на уроках використовую такий  агоритм проблемного навчання:

Виокремити проблему з „фону”.

Чітко сформулювати проблему.

Поставити проблемне запитання.

Створити проблемну ситуацію.

Знайти найбільш оптимальний (доказовий) спосіб її розв`язання.

У разі невдачі проаналізувати ситуацію і скоригувати шлях розв`язання або реалізувати альтернативний.

Найбільш оптимальними є три рівні проблемності:

перший із них полягає в тому, що вчитель допомагає учням організувати роботу й надає їм інформацію, необхідну для розв`язання проблеми;

другий характеризується тим, що учитель спільно з учнями аналізує ситуацію і підводить їх до проблеми, а вони самостійно формулюють завдання і розв`язують його;

третій рівень: учні самостійно формулюють і розв`язують проблему без сторонньої допомоги.

Перехід від легкого до більш складного рівня проблемності необхідно здійснювати поступово, згідно з рівнем розвитку читацької активності й вікових особливостей учнів.

Під час вивчення гуманітарних предметів складніше сформулювати проблему. Це пов`язано з вербальним характером гуманітарних наук. Літературна проблема є сплавом ідейного, філософського, історичного та естетичного змісту. Як правил проблемність створюється постановкою проблемних запитань.

Чому...? (З якої причини...?)

Що змінилося б, якби...?

Чим відрізняється... від...?

Що поєднує... і...?

Чим можна пояснити...?

Які умови необхідно створити, щоб...?

Який висновок можна зробити?

На якій підставі зроблено висновок?

Такі проблемні питання передбачають висунення гіпотез, порівняння, аналіз.

Основними ознаками проблемних запитань є:

складність (на запитання немає готової відповіді в підручнику й розповіді вчителя; її слід знайти в результаті інтенсивних мислительних процесів);

значимість (запитання викликає інтерес у школярів і є важливим для їх читацького розвитку);

місткість (широке охоплення матеріалу).

Тому значну роль  у підготовці до викладання і вивчення художніх творів відіграють  різні додаткові джерела інформації, які спрямовують  навчання на більш якісний підхід до вивчення теми,  забезпечують співпрацю вчителя та учнів .На початку кожного уроку учні  отримують  стимул до роботи у вигляді мотивуючого слова вчителя, який є способом входження у тему, учнівського обговорення на її початку, ініціювання дискусії.  Виконання розвиваючих, творчих завдань забезпечується випереджаючими завданнями, які учні отримують.

Дії вчителя .

Н е о б х і д н о :

 -  мотивувати наступну діяльність;

-  оголосити очікувані результати;

- створити  умови  для  формування впевненості  у  власних  силах  і      можливостях  та  відповідальності  за  результати  навчання;

- забезпечити психологічний  комфорт  учнів  під  час  навчання  як за  допомогою  спеціальних  прийомів,  так  і  через  доступність  змісту  навчання;

- створити   умови  для  появи  в  учнів  ентузіазму  і  почуття задоволення  від групової  та  індивідуальної  роботи,   її результатів, що  досягається  насамперед

постійним  позитивним зворотнім зв'язком. У ході дослідження, обговорення та дискусії учні приходять до єдиного висновку.

Вивчаючи  тему «Світ дитинства (за творами М.Твена і Е.Портер), учні повинні вміти:

-давати коротку характеристику головних героїв  ;

-наводити  приклади з тексту ;

-добре орієнтуватися у змісті художнього твору;

-знаходити спільне і відмінне в образах героїв;

-розуміти, що допомагає вистояти у складних життєвих ситуаціях;

-оцінювати наслідки вчинків Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна;

-брати участь у виконанні  творчих завданнь.  

На  уроці №1(33) Світ  дорослих і дітей у повісті М.Твена «Пригоди Тома Сойєра» напередодні учні отримують  випереджаюче завдання – ознайомитися з основними фактами життя і творчості Марка Твена

Починається урок з традиційного заповнення таблиці «Палітра настрою».

Учитель після короткої мотивуючої промови  провідповідальність людини за власний життєвий вибір проводить опитування, використовуючи прийом «Сьогодні я…» : кожному з учнів пропонується уявити себе Марком Твеном і відповідати на поставлені запитання від імені письменника.

- Яке Ваше справжнє ім’я?

-Де пройшло Ваше дитинство?

-Чи допомагали Вам батьки отримати гарну освіту?

- Ви  завжди мріяли бути письменником?

- Чим іще Ви займалися у житті, крім творчості?

-Яким був Ваш перший літературний досвід?

- Яка книга принесла Вам найбільшу популярність?

-  Звідки взялося ім’я Марк Твен?

- Хто Ваш улюблений літературний герой?

-Ви можете назвати себе щасливою людиною?

Після опитування учитель спрямовує учнів на те, щоб вони зробили висновок: що впливає на те, щоб людина стала успішною і щасливою? Можна це зробити у вигляді спрямовуючих запитань, наприклад: «Діти, Марк Твен досяг всього у своєму житті завдяки сторонньому впливу чи самостійно, докладаючи багато зусиль, старань ?» «  Наскільки важливо для людини займатися улюбленою справою?»

Колективний висновок учнів:

Щасливою стає та людина, яка спрямовує свої таланти й сили на улюблену справу, постійно прагне розвиватися, вивчати щось нове і не здається під час складних випробувань, раз за разом  робить нові спроби досягнути своєї мети. Існує багато перешкод, які збивають з омріяного шляху, але треба віднаходити сили і бажання продовжувати  свою життєву путь гідно.

Далі підготовані заздалегідь вчителем учні -  «історики» і «географи»- проводять віртуальну міні-подорож  до Сполучених  Штатів  Америки 2-ї половини ХІХст.(презентацію до подорожі готує вчитель). Кінцевий пункт – містечко Санкт- Пітерсбург, у якому відбуваються події повісті «Пригоди Тома Сойєра».

Учитель звертається до учнів:

• Хто з вас хоче швидше стати дорослим? (як правило, руки піднімають усі присутні).  
• Сьогодні ми будемо говорити про світ дорослих і світ дітей у повісті М.Твена «Пригоди Тома Сойєра». Для початку маємо скласти невелику таблицю, засновану на ваших життєвих спостереженнях. (Вчитель креслить таблицю на дошці, дітям не обов’язково записувати її до зошитів: це – свого роду «мозковий штурм»)

Висновок учнів (після того, як учитель пояснив, що мовою закону те, що «можна» , називається «права», а те, що «повинні» - це «обов’язки» людини у суспільстві):

В принципі, дорослі і діти мають майже однакові права, але обов’язків у дорослих більше, і вони складніші.

П’ятикласники отримували на літо список програмової літератури, внаслідок чого переважна більшість дітей має уявлення про зміст повісті М.Твена, тому легко називають дорослих і дітей, зображених у творі:

Дорослі :

• тітка Поллі;
• шкільний учитель;
• Меф Поттер;
• індіанець Джо;
• батько Гека Фінна,
• суддя Тетчер.

Діти:

- Том Сойєр,

- Гек Фінн;

- Беккі Тетчер;

- Джо Гарпер;

-Сід.

Прошу зробити висновок, кого з більшою симпатією зображує письменник і чому?

Висновок учнів:

Марк Твен з великою дюбов’ю і симпатією зображує саме дітей, підкреслює їхні найкращі риси: щирість, доброту, вміння йти заради друга на самопожертву, здатність радіти життю, бачити його найкращі сторони. Дорослі під впливом різних обставин втрачають все найкраще, що притаманне дітям. Так, тітка Поллі, хоча і турбується про Тома, але не дає йому відчуття любові; шкільний вчитель не може зацікавити учнів навчанням, тому що не вміє цікаво розповідати; індіанець Джо – жорстокий злопам’янний мерзотник, що не знає співчуття й милосердя. Дитинство – це та пора життя, коли людина відчуває себе по-справжньому щасливою.

Наприкінці уроку учні заповнюють другу клітинку в таблиці "Палітра настрою», фіксуючи зміну свого емоційного стану.

Урок 2 (34). Том Сойєр і Гек Фінн – головні герої повісті М.Твена «Пригоди Тома Сойєра».

Урок 2 (34). Том Сойєр і Гек Фінн – головні герої повісті М.Твена «Пригоди Тома Сойєра». Після заповнення таблиці «Палітра настрою» і вступного мотивуючого слова вчителя про роль родии у вихованні дитини пропоную учням проблемні запитання:

• Що таке дружба?
• Кого ми можемо назвати другом?
• Часто доводиться чути – справжня дружба, справжній друг. Чи правильні такі вислови? Чи може існувати інша дружба, окрім справжньої?
• Що ви можете розповісти про головних героїв повісті – Тома Сойєра і Гека Фінна?

Робота над текстом повісті(відповіді учнів фіксуються на дошці у вигляді схеми «Сонечко»:кожний промінчик – риса характеру.

Які риси характеру Тома розкриваються в : суботній події – фарбування паркану?(кмітливість, хитрість); пригоді на цвинтарі (вигадливість на різні витівки);під час суду над Мефом Поттером?(сміливість, порядність); дружбі з Беккі Тетчер?(щирість, доброта, відкритість); пригоді в печері    (відвага, терпіння, оптимізм)

Дуже жваво діти беруть участь у «Словесному малюванні» портретів Тома і Гека, виявляючи неабияку спостережливість і фантазію.  Цей прийом добре розвиває творчу уяву підлітків, допомагає помітити взаємозв’язок між окремими зовнішніми і внутрішніми відповідностями людей. Для роботи пропоную скористатися підказками, наприклад:

Очі –  голубооке створіння, зеленого кольору, кароокий, зі світло-голубим блиском;

Погляд – хитруватий, презирливий, лагідний, душевний, суворий, переляканий, утомлений, задуманий, зневажливий, лукавий, відкритй, щирий, підступний,  хитрий, простодушний;

Обличчя- кругленьке, засмагле та брудне, світла шкіра, рум’яні щічки, пишні вуста, худорляве, утомлене, змінене гримасою.

Ніс – кирпатий, вкритий ластовинням, гострий.

Посмішка: щира, відкрита, ніжна, люб’язна, хитра, улеслива.

Волосся- руденьке, кучеряве, з білою чуприною, з довгими золотистими кісками, нечесане, розкуйовджене.

Постать – невисокий на зріст, худорлявий, незграбний підліток; тоненька, тендітна, худенька; високий. Стрункий, статечний.

Одяг: капелюх, обтріпані холоші штанів; куртка з широким коміром; черевики, біле платтячко.

 Наступним етапом роботи  пропоную п’ятикласникам інтерактивну вправу «Обери позицію». Небхідно визначитися із своїм ставленням до такої проблеми: «Батьківський контроль і заборони: це добре чи погано?» діти висловлюють свої думки про те, наскільки важливий для дитини батьківський контроль.

Для того, щоб перевірити, чи досить добре учні знають текст повісті, використовую прийом «Чарівний клубочок»: учні по черзі, ніби передаючи один одному невидиму ниточку, переказують прочитані розділи,   починаючи з першої парти першого ряду(під час такої відповіді діти можуть не підніматися зі своїх місць) .

Висновки учнів.

 Батьки турбуються про своїх дітей. Любити – це не означає дозволяти дитині робити все, що вона захоче.  Батько-п’яниця, з яким залишився Гек Фінн, через власну нікчемність не цікавився своїм сином. В результаті хлопець ночував під відкритим небом, не вмів навіть читати і писати, харчувався недоїдками, ходив у драному одязі та взутті. Тітка Поллі як могла турбувалася про Тома, майже постійно контролювала, де він знаходиться. Обдуривши тітку і втікши вночі разом із безпритульним Геком Фінном на цвинтар, хлопчик мало не загинув, ставши свідком страшного злочину.

Висновок учителя.

Ви все зрозуміли правильно. На минулому уроці ми з вами говорили про те, що можуть і що повинні робити батьки та діти, тобто про їхні права та обов’язки. В усі часи головним батьківським обов’язком була турбота про свою дитину, тому мудрі батьки дають своїм дітям певну свободу, при цьому пильно, але ненав’язливо контролюють їхню поведінку. Це щастя, якщо ваші батьки цікавляться тим, де і з ким ви проводити свій вільний час, тому будьте їм за це вдячні – це вияв батьківської любові.

 Усны виконують інтерактивну вправу «Плюс-мінус-цікаво»(письмово), а наприкінці уроку заповнюють таблицю «Палітра настрою».

Урок 3 (35). Ставлення автора до своїх героїв (за  повістю М.Твена «Пригоди Тома Сойєра»).

Традиційно починаємо урок із заповнення таблиці «Палітра настрою», після чого відбувається бесіда за запитаннями:

- Назвіть основні твори, які написав Марк Твен.

- Що означає його псевдонім?

- Чому автор звернувся до «дитячої теми»?

- Які враження від власного дитинства відображені в повісті «Пригоди Тома Сойєра»?

Далі п’ятикласники працюють над вирішенням проблемної ситуації: «Том і Гек – сучасні герої?»

• Чи можемо ми назвати Тома і Гека сучасними героями(або дітьми, які були б сучасними сьогодні?)
• Яким було б ставлення до кожного з хлопців у сучасному світі  - у вашій родині, у вашому класі, у товаристві ваших друзів?

Висновки учнів.

У принципі, такі діти могли б жити і в наш час. Вони багато в чому схожі на нас. Але, скоріш за все, більшість батьків була б проти спілкування з такими хлопчиками, томущо їхній нестримний потяг до пригод міг би призвести до багатьох неприємностей. Мої овариші й однокласники, можливо, насміхалися над зовнішнім виглядом і жахливими манерами обох друзів.

Висновок учителя.

Добре, що ви звернули увагу на манери і на шкідливі звички героїв повісті. Дійсно, у наш час не прийнято ходити брудними і нечесаними, хвалитися умінням далеко плювати крізь дірку від вирваного зуба. Більшість людей свідомо обирає здоровий спосіб життя, тому Гекові обов’язково заборонили б палити, принаймні, у присутності дорослих. Але багатьма рисами характеру герої Марка Твена нагадують сучасних підлітків, які також мріють про пригоди і скарби, дружать, закохуються, часто бувають неслухняними.

Звертається увага на епіграфи до уроку, записані на дошці: «Мир, щастя, братерство людей – ось що потрібно нам у цьому світі!» і «Горе можна пережити наодинці, але радість – щоб пізнати її вповні – треба розділити з іншою людиною»(обидва вислови належать М.Твену)

• Чи втілене й виявлене в тексті ставлення Марка Твена до його героїв підтверджує думки, висловлені ним і визначені як епіграф уроку? Поясніть свою думку.

Висновок учнів.

Так, письменник з великою любов’ю ставиться до своїх героїв, захоплюється їхньою дружбою і кращими рисами характерів.

Висновок вчителя.

Ви правильно міркуєте. Дійсно, зміст обох епіграфів підтверджується всім змістом повісті, тому що Марк Твен наполегливо відстоює думку про те, що дружба, милосердя, розуміння, співчуття – це найважливіше у житті. А ще письменник дуже детально зобразив ситуацію, коли Гекельберрі опинився у родині – цю надзвичайну радість друзі повною мірою змогли пережити і відчути лише разом, спільно.

І традиційним завершенням уроку стає заповнення таблиці «Палітра радості».

2.3. Використані джерела

1 Аргайл М. Психология счастья. СПб.: Питер, 2003. - 271с.

2. Ю.Бассин Ф.В. О силе «Я» и психологической защите // Вопр. философии. -1969.-№2. -с. 118-125.

3. П.Бассин Ф.В. О статье В.В. Налимова и Ж.А. Дрогалиной // Психол. журнал.- 1985.- Т.6. № 1. - с. 137-139.

4. Бассин Ф.В., Бурлакова М.К., Волков В.Н. Проблема психологической защиты // Психол. журнал. 1988. - JVi2 3.- с.79-86.

5.С.Д.Буряк, Г.О.Острова. Інтерактивні й нестандартні уроки зарубіжної літератури. – Основа, 2005 р. -160 с.

6.Гин А.А. Приёмы педагогической техники. Пособие для учителя. 4-е издание.- М.:Вита.-2002.-88с.

7. Іваник Г. С. Сутність позитивного мислення особистості / Г. С. Іваник // Психологія : зб. наук. пр. НПУ ім. М. П. Драгоманова. – Вип. 21. – К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2003. – С. 80-85.

8. Іваник Г. С. Дослідження психологічних особливостей структурних компонентів позитивного мислення осіб раннього юнацького віку / Г. С. Іваник // Студент. наука : пробл. і перспективи ХХІ ст. : зб. матеріалів V Всеукр. наук.-практ. конф. – Кіровоград : КІК, СПІ “ПА”. – НРЦ, 2005. – С. 48-49.

9. Ісаєва о. Інтерактивні види та форми робіт при вивченні зарубіжної літератури : За матеріалами конкурсу «Учитель року»

10.Интерактивное обучение:новые подходы//Відкритий урок.- 2002.- №5,6

11.Інтерактивні форми роботи на уроках зарубіжної літератури: За матеріалами конкурсу «Учитель року».-Дніпропетровськ.-2002

12. Садкіна В.І. Маленькі секрети учительського успіху. Навчаємо з радістю.- Х.: Вид.група «Основа», 2016

13. Уліцька Г. С. Засоби психологічного впливу на розвиток позитивного мислення юні / Г. С. Уліцька // Студент. наук. зб. Миколаїв. держ. ун-ту ім. В. О. Сухомлинського : зб. наук. пр. – Вип. 4. – Миколаїв : МДУ ім. В. О. Сухомлинського, 2008. – С. 157-160.

14.Штейнбук Ф.М. Методика викладання зарубіжної літератури в школі:Навчальний посібник. – 2-ге вид.,випр. та уточн.

15. Штанько Л. Сучасний урок. Зарубіжна література. Інтерактивні технології на уроках. 5 – 12 класи.- Тернопіль: Мандрівець, 2010

3. Висновки

Працюючи над формуванням позитивного світосприйняття учнів 5 класу шляхом використання елементів проблемного навчання, використовуючи для цього різноманітні інтерактивні прийоми і відстежуючи результат, можу зробити висновок, що п’ятикласники на уроках зарубіжної літератури  навчаються розпізнавати види людських емоцій, розуміти способи самоконтролю  над ними, роблять вибір на користь позитивних емоцій. Діти замислюються над тим, що найбільші цінності й радість людини – у дружбі, любові, щирій турботі, які можна отримати від друзів та родини і подарувати їм те ж саме. П’ятикласники навчаються дивитися на життєві труднощі з оптимізмом, використовувати на практиці елементи «гри в радість», про які дізналися під час вивчення теми «Світ дитинства». Результати моєї роботи відображені у даних «Діаграми за результатами таблиці «Палітра радості», яку учні заповнювали щоразу на початку і в кінці кожного уроку(додаток №2)

Завжди підкреслюю, що головним у житті людини є  родина, друзі, кохання, улюблена справа. Усвідомлення цієї простої істини стає тим міцним моральним стрижнем, який підтримує кожного у найскладніші моменти, не дає зламатися, впасти у відчай.

  На жаль, у сучасному суспільстві все частіше робиться ставка на лідера-переможця, навіть однією з провідних задач національної освіти є виховання конкурентоспроможної особистості. Але чомусь не враховується те, що всі люди за своєю природою різні: дитина-інтроверт апріорі не спроможна виплекати у собі лідерські якості. Набагато правильнішим є дещо інший підхід: учня необхідно навчити не лише досягати перемоги, але, в першу чергу, гідно сприймати поразку, виносити з неї корисні уроки, залишатися попри все Людиною.