Чарівний ключик в країну прав.
план-конспект занятия по чтению (2 класс) на тему

Чарівний ключик в країну прав
Гра-вистава

Добрий день, дорогі діти! Раді бачити вас у нашій читальній залі і маємо надію, що гарний настрій буде панувати у вас весь день, адже причина дуже поважна: 20 листопада у всьому світі відзначають Всесвітній день дітей.

Зараз ви живете з батьками, вони піклуються про вас, оберігають від неприємностей, створюють умови для навчання, допомагають підготуватися до дорослого життя. Але про дітей піклуються не тільки в родині. Всі держави підписали міжнародну угоду, в якій вони зобов’язуються захищати права кожної дитини. Цей документ – Конвенція про права дитини.

Про які ж права йдеться в Конвенції?

Головне право – це право на життя, здоровий розвиток, право на ім’я. Кожна дитина має право на освіту, відпочинок, особисте життя, особисту думку.

Сьогодні про ваші права та обов’язки мені допоможуть розповісти казкові герої. Отже, дивиться уважно.

Мальвіна: Буратіно! Гей, Буратіно! Вам пора на заняття. Ви й так занадто багато часу приділяєте іграм і розвагам. Час братися за навчання. Буратіно! Скільки разів мені ще повторяти, ви, негідний хлопчисько!!!

Буратіно: (із-за сцени) Йду вже, йду! (Виходить) Ой, так вляпався я знову! Зараз почнеться (передражнюючи) “Буратіно, вимийте руки!”, „Буратіно, сядьте прямо!”, „Буратіно, не колупайтеся в носі!” Ох, чистісінькі неприємності.

Мальвіна: Буратіно, негайно вимийте руки.

Буратіно: Ну, що я казав! Та вже вимив.

Мальвіна: Неправда! І хто вас тільки виховував, скажіть на милість!

Буратіно: Коли тато Карло, а коли – ніхто.

Мальвіна: Тепер я почну Вас виховувати, будьте певні!

Буратіно: Усе, пропав!

Мальвіна: Тепер сядьте, покладіть руки перед собою. Не горбтеся. Почнемо наш перший урок.

Буратіно: Ой, краще не треба! А то в мене живіт болить... Ой-ой-ой. Я зараз помру!

Мальвіна: Ах, так! Тоді я зараз покличу Артемона, і він напоїть вас касторкою. Артемоне!

Буратіно: Тільки не касторкою, не-не-не-треба, я вже видужав!

Мальвіна: От і прекрасно. Продовжимо. Тема нашого уроку: Знай свої права. (Буратіно вздихає) Ні, ви дійсно нестерпний хлопчисько! Невже вам зовсім нецікаво, якими правами ви володієте? Отже, я бачу, ви хочете потрапити до Країни Дурнів?

Буратіно: Овва! А що це за країна?

Мальвіна: Саме таким неграмотним, як ви, там і місце! В цій країні не дотримуються законів, панує свавілля і знущання над людьми.

Буратіно: Ні, щось мені розхотілося у цю країну... Я буду вас слухатися, Мальвіно.

Мальвіна: Отже, кожна держава повинна піклуватися про своїх громадян: про чоловіків і жінок, багатих і бідних, про людей усіх національностей, будь-якого кольору шкіри – в тому числі про маленьких громадян. Конспектуйте, конспектуйте, Буратіно!... У кожній демократичній державі є Конституція, яка захищає людину і гарантує її права.

Буратіно: А що це таке – Конституція?

Мальвіна: Конституція – це Основний Закон будь-якої держави. У ній записані усі правила, за якими повинні жити люди цієї країни. Правила ці ні в якому разі не можна порушувати! За допомогою Конституції держава піклується про своїх громадян. Але в усіх маленьких громадян є ще й своя Конституція. Вона називається „Декларація прав дитини”.

Буратіно: Виходить, що наша держава повинна піклуватися про своїх дітей?

Мальвіна: О, ви робите незвичайні успіхи, Буратіно!.. І лише одна-однісінька країна відмовилася – це Країна Дурнів.

Буратіно: А цікаво, що це за права, які я начебто маю?

Мальвіна: Ну, ось наприклад: “Ніхто не має права ображати іншого, принижувати його, наказувати”, як це робив, наприклад, Карабас-Барабас.

Буратіно: Ух ти! Здорово! А ще?

Мальвіна: А ще кожна дитина має право ходити до школи і вчитися безплатно. Щоб стати грамотним, розумним і вихованим.

Буратіно: Подумаєш! А якщо я не хочу вчитися?

Мальвіна: Значить, ви порушуєте виконання Конституції. Адже крім прав, кожна дитина повинна пам’ятати і про свої обов’язки. Ходити в школу, Буратіно, – це ваш обов’язок.

Буратіно:Так я і знав! Зразу палки в колеса! Я думав, якщо мені дають права, це значить, можна робити що завгодно!

Мальвіна: Ох, який же ви негідний хлопчисько!

Буратіно: От дурепа – дівчисько! Теж мені вихователька! Подумаєш! В самої голова фарфорова. А тулуб – ватою набитий!

Ведучий: Ти не маєш права ображати Мальвіну!

Буратіно: Подумаєш. (кривляється) 

Мальвіна: Ви гидкий шибеник! Вас треба покарати! Артемон! Відведи Буратіно у чорну комірку!

Буратіно: Не треба, я і сам піду! (вибігає) 

Ведучий: Нехай там посидить, може, подумає про свою погану поведінку!

Мальвіна: Треба написати листа татові Карло, щоб він негайно приїхав. (Виходить. Звучить музика. З’являються Лисиця Аліса і Кіт Базиліо. Лиса стукає у двері) 

Буратіно: (з чулану) Хто це там? Я спати хочу.

Аліса: Що? Базиліо, він не впізнає нас!

Кіт: Який жах!

Аліса: Це ж я, Лисиця Аліса, а цей дурник – Кіт Базиліо!

Кіт: Чого це я дурник, сама дурепа!

Аліса: Зараз як учіплюся тобі в пику!

Кіт: Ні, це я тобі зараз голову одірву!

Буратіно: А, це ви? А як ви сюди потрапили?

Аліса: Та ми взнали, що ти, бідний, нудишся у чорній комірці...

Базиліо: Ми вирішили тебе звільнити.

Буратіно: Ні, нікуди я звідси не піду! Я зібрався завтра почати вивчати свої права.

Аліса: Ой, не буде тобі добра від тої науки!.. Он я вчилася, вчилася – а диви, ходжу на трьох лапах...

Кіт: Через це прокляте навчання я очей позбувся – ну, зовсім, аніякого біса не бачу...

Аліса: Розумненький, розсудливий Буратіно, нащо тобі це навчання? Хочеш, щоб у тебе грошей було багато?

Буратіно: А як же! Звісно хочу! А як це робиться?

Кіт: Простіше простого! Гайда з нами.

Буратіно: Куди?

Аліса: У Країну Дурнів.

Кіт: Так, у Країну Дурнів!

Буратіно: Е, ні, я краще тут зостанусь. Мальвіна казала, що Країна Дурнів – то дуже погана країна.

Аліса: Будь ласка, як хочеш, ми тебе на мотузці не тягнемо! Тим гірше для тебе.

Кіт: Тим гірше для тебе!

Аліса: Ти сам собі ворог!

Кіт: Ти сам собі ворог!

Аліса: А то б ти мав купу грошей! Силу-силенну!

Буратіно: (вискочивши з комірки). Брешеш!

Аліса: Розумненький, гарненький Буратіно, я тобі зараз усе поясню!

Кіт: Ми тобі усе пояснимо!

Аліса: Не ми, а я, йди звідси!

Кіт: Подумаєш (відходить) 

Аліса: Розумненький Буратіно! У Країні Дурнів є чарівне поле, називається Поле Чудес. На цьому полі ростуть чудові дерева, на яких... не листя, а... золоті монети!!!

Кіт: Так, ростуть!

Буратіно: Брешеш!

Аліса: Пішли, Базиліо! Нам тут не вірять і не треба!

Кіт: І не треба!

Буратіно: Ні, ні, вірю, вірю! Рушаймо швидше у Країну Дурнів.

Аліса: А ось і дорога туди!

Під музику усі виходять. Вмикається світло, з’являється Мальвіна. 

Мальвіна: Буратіно, друже мій, ви розкаялись нарешті? Гей, Буратіно! Де ж він? Зник! Допоможіть!

Ведучий: Що трапилось?

Мальвіна: Буратіно зник! Діти, ви не знаєте, де він?

Ведучий: Я знаю, де їх шукати! Я зможу обдурити Лису і Кота і навчу Буратіно поважати свої права. (виходить) 

Мальвіна: Ну, що ж, діти, нам залишається тільки чекати... Гасне світло, виникає дороговказ “Країна Дурнів”

Ведуча: А ось і вона, наша знаменита Країна Дурнів! Скажіть, любі друзі, Лиса Аліса і Кіт Базиліо ще не з’являлись? Дуже добре. А тепер зробимо для них дерево з золотими монетами (розвішує монети) З’являються Лиса, Кіт, Буратіно.

Аліса: Хоробренький, відважненький Буратіно, ось ми і прийшли!

Буратіно: Ух ти, дерево з золотими монетами. А я думав, що ви мене обдурили.

Аліса: Ага, дивно... (шепоче Коту). Звідки воно тут узялося?

Кіт: Звідки взялось?

Аліса: Я тебе питаю, остолопе!

Кіт: Не знаю звідки, ти ж сама йому казала!

Аліса: Казала! Мало чого язик наплете. Це дуже дивно...

Кіт: (до Буратіно) Чого дивишся, хапай грошики!

Аліса: Куди! Тільки після мене!

Ведучий: Руки геть! Я охорона!

Аліса: Звідки тут охорона?

Ведучий: Cтій на місці! Щоб пройти у Країну Дурнів, треба відповісти на ці... гроші.

Буратіно: Як це так?

Аліса: Що це за дурниці такі?

Кіт: Так ще не бувало, щоб на гроші відповідали!

Ведучий: Буває. У Країну Дурнів не приймають тих, хто „качає” свої права. Тому треба перевірити, чи підходить нам Буратіно.

Аліса: Звичайно, підходить, він аб-со-лют-но не знає своїх прав!

Кіт: Ні! Не знає абсолютно!

Буратіно: А що треба робити?

Ведучий: На звороті монет написані завдання. І від того, як ти відповіси, залежить, чи зможемо ми тебе прийняти у нашу Країну. Якщо ти вибереш правило, згідно з яким живуть у нашій країні, – тоді ти пройдеш.

Аліса: Ми допоможемо!

Кіт: Ага, допоможемо!

Ведучий: А тепер – можеш зняти монету!

Буратіно: (читає) Завдання 1. „У книзі О.С. Пушкіна “Казка про царя Салтана” дорослими людьми був зроблений такий вчинок:

„В бочку с сеном посадили.

Засмолили, покатили

И пустили в Окиян –

Так велел-де цар Салтан”.

Ведучий: Чи мали право ці люди таке вчинити із царицею і дитиною?

Аліса: Звісно!

Кіт: Звичайно! Ну подумаєш, поплавали трошки.

Буратіно: Але, мабуть, це жорстоко, чи не так? (звертається до дітей). 

Ведучий: У Конституції записано: „Головне право кожної людини – право на життя”. І маленька людина-дитина теж має право жити. А він міг загинути у хвилях Океану!

Аліса: У якій це Конституції?

Кіт: У Конституції якій?

Буратіно: А я знаю! Мені про неї Мальвіна розповідала на уроці.

Ведучий: Так. Бери один золотий.

Буратіно: (читає) Завдання 2. „Снігова Королева з однойменної казки Г.К. Андерсена викрала хлопчика Кая, що мешкав у маленькому будиночку з бабусею, і відвезла його у свій величезний льодовий палац. Вона обіцяла йому подарувати увесь світ! І пару ковзанів на додачу”. Хто знає, може вона хотіла хлопчикові добра?..

Ведучий: Ну, так от, чи мала вона право забирати, викрадати Кая з рідної домівки?

Аліса: А я знаю правильну відповідь! Розумненький Буратіно, послухай-но мене.

Буратіно: Відчепись! Я краще у дітей спитаю (відповіді дітей). 

Ведучий: Цілком вірно! „Діти мають право жити зі своїми батьками, і нікому не дозволено їх розлучати”.

Кіт: Який жаль!.. А я ж про таке правило ніколи не чув! Тому й виріс одиноким і безпритульним Котом. Де тепер моя рідна матінка?..

Аліса: Ну, дурнику, розхлюпався! До матусі йому захотілося! Ти краще подивись он на дерево!

Ведучий: Бери ще один золотий, Буратіно.

Буратіно: (читає).Завдання 3. „У казці А. Ліндгрен “Малий і Карлсон, який живе на даху”, Фрекен Бок не поважала і не любила дітей. Вона промовляла: „Нічого, нічого! В мене і діти, і собаки швиденько стають шовковими!” А-ну згадайте, друзі, яке ім’я придумав їй Малий? Правильно, домомучительниця! Чи мала вона право з ним так поводитись?

Ведучий: У Декларації прав дитини сказано: „Не можна навчати і підтримувати дисципліну в школі жорстокістю і приниженням”.

Буратіно: Наступний золотий! Завдання 4. „У казці Ш. Перро „Попелюшка” дівчинка увесь час працює, тільки працює. І тут усіх запросили на бал. „Матінко, – сказала вона, – чи можна мені хоч одним очком подивитися на бал?” Ха-ха-ха! Що тобі, замазуро, робити у королівському палаці?” – відповіла мачуха.

Ведучий: Хто тут неправий?

Аліса: Попелюшка була служницею, то й хай би собі працювала!

Ведучий: Вона була дитиною! „Дитина має право відпочити, погратись і повеселитись! Знімай ще один золотий, Буратіно!

Буратіно: Завдання 5. „У книзі Л. Керролла „Аліса в країні Чудес” Аліса потрапила до Королеви, яка усім підряд веліла відрубати голову. „Рубайте їй голову, – крикнула Королева. – Нехай виносять вирок, а чи винувата вона, чі ні – потім розберемось”. Діти оцінюють ситуацію.

Ведучий: Одна людина не має права визнати іншу винуватою, осудити, та ще й покарати. Це може зробити тільки суд!

Буратіно: За законом тепер Королева має попросити пробачення в Аліси.

Аліса: А як же, чекайте. От безглузді!

Кіт: Дуже безглузді, ага!

Аліса: Стане сама Королева вибачатися перед якимсь дівчиськом!

Ведучий: Звичайно, стане. От, скажіть мені, діти, будь ласка, скільки буде двічі по два?

Буратіно: Чотири!

Ведучий: А для Королеви – скільки буде двічі по два?

Кіт: Шість!

Аліса: Замовкни, дурню!

Буратіно: Чотири буде , якщо вона краще лічити вміє, ніж Кіт Базиліо.

Ведучий: А для всіх-всіх най-найбільших начальників –скільки буде 2х2?

Буратіно: Чотири! Для всіх людей 2х2=4!

Ведучий: От бачите, для всіх 2х2=4, тому що це – закон, а ми всі знаємо, що закони обов’язкові для всіх, і для Королев теж. У Конституції сказано „Нікого не можна покарати без суду”.

Аліса: Гей, ми так не домовлялися. Адже так наш розумненький, розсудливенький Буратіно ніколи не потрапить до Країни Дурнів.

Кіт: Так, ніколи не потрапить, точно! А чому?

Аліса: А тому, остолопе, що діти допомагають йому дізнатись про його права, навіть я їх уже знаю. А таким розумним – не місце у Країні Дурнів.

Ведучий: Ти маєш рацію, Алісо, Буратіно ніколи не потрапить до цієї країни.

Буратіно: Подумаєш, я вже й сам туди не хочу. Жити у Країні Дурнів –значить і самому стати дурнем.

Аліса: Розумненький, добренький Буратіно, послухай мене. А як же наші грошики?

Буратіно: А он вони, на дереві, бери. Залишилась одна монета.

Аліса: (Коту) Куди ти тільки дивився, остолопе!?

Кіт: Куди? Нікуди! Я ж сліпий!

Аліса: Ну, ось тепер я зроблю з тебе справжнього сліпого! Ох, плакали наші грошики...

Буратіно: (дивиться в даль). Ой, я бачу Мальвіну і тато Карло. Гей, ми тут!

Карло: (здалеку) Буратіно, хлопчику мій, де ти?

Аліса: Пора втікати; у Карло важка рука.

Кіт: І мене не забудь.

Аліса: Вперед, туди! (біжить). Ні не туди, назад! (біжить у протилежний бік). 

Мальвіна: О, ви живі, яке щастя, ми так поспішали.

Буратіно: Я не тільки живий. Я дуже розумний! Я тепер знаю свої права!

Мальвіна: А хвастатися негарно!

Буратіно: Вибачте, але мені так приємно, що тепер ніхто і ніколи не зможе мене обдурити і потягнути у Країну Дурнів, тому що я знаю закони.

Ведучий: Головне, Буратіно, щоб знаючи свої права, ти не забував і про свої обов’язки.

Мальвіна: І про обов’язок вчитися.

Ведучий: Ні, він не забуде, адже так, Буратіно?

Буратіно: Так! „Кожна людина має не тільки права, але і обов’язки перед суспільством, у якому живе, і повинна поводитися так, щоб її права і свобода не заважали правам і свободі інших людей.”