Стаття "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКІ РОБОТИ ЧЛЕНІВ МАН ТА РОЗВИТОК КРАЄЗНАВСТВА: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ"
материал по истории по теме

                                          Бойко Рита Миколаївна

                                                            Хлібодарівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

                                                                     вчитель історії та правознавства

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКІ РОБОТИ ЧЛЕНІВ МАН ТА РОЗВИТОК КРАЄЗНАВСТВА: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

           Мала академія наук – це чудова можливість для учнів спробувати себе в ролі юних дослідників у різних наукових галузях, зрозуміти, чи є цікавою для них ця діяльність, більш глибоко вивчити окремі аспекти різних тем. Крім того, це є вагомою підготовкою до навчання у вищих учбових закладах (до написання курсових, дипломних, проектів і т.п.). Тому   сьогодні важко уявити школу, в якій не була б організована науково-дослідницька діяльність учнів.

           Хотілося б наголосити на тому, яка велика неоціненна роль краєзнавства лежить в організації роботи з членами МАН. У більшості завдяки членам МАН активно, з року в рік, досліджується рідний край. Основою науково-дослідницьких робіт стає саме місцевий матеріал. Тому, МАН і краєзнавство в школі є нерозривними, а також одним із джерел виховання гідних громадян України, формування справжніх будівельників свого майбутнього. Вони допомагають дітям усвідомити нерозривний зв'язок, єдність історії свого села чи міста з історією та сьогоденням країни; відчути причетність до них кожної людини, кожної родини; визнати своїм найпершим обов'язком, честю стати гідним послідовником кращих традицій рідного краю. Через призму дослідження подій в окремих місцевостях краєзнавство сприяє глибокому і всебічному вивченню яскравої, але непростої історії нашої Батьківщини, осмисленню її ролі на тлі європейської і світової культури, прилученню підростаючого покоління до духовної та історичної скарбниці свого народу.

            Мета: дослідити взаємозв’язок науково-дослідницьких робіт членів МАН з краєзнавством у школі.

            Завдання статті:

1. Прослідкувати історичний розвиток краєзнавства в Україні.
2. Проаналізувати особливості роботи з членами МАН у краєзнавчому напрямку.
3. Розглянути основні методи краєзнавчого дослідження.
4. Проблеми та перспективи розвитку краєзнавчих досліджень в МАН.

             Гіпотеза. Робота членів МАН на основі краєзнавства  повинна забезпечити в школі виховання національної свідомості, а також навчити дітей аналізувати отримані дані.

          Краєзнавство - це один із видів науково-освітньої діяльності, якому властиві свій зміст, техніка, функції, етапи, методи і форми. Краєзнавче виховання в Україні велося ще за часів Київської Русі: підлітки залучались до ремесел і домашньої роботи, вивчали побут, культуру рідного краю, видовий склад та особливості місцевої флори і фауни. У XVI-XVII ст. у братських школах південно-західної Русі широко пропагувались краєзнавчі ідеї. Навчальні посібники того часу містили історичні події, етнографію, географічні особливості рідного краю. Подальшому розвитку краєзнавства сприяло запровадження викладання в школах географії (початок XVIIIст.). Один із перших провінційних журналів – “Уединенный пешеходец”, був краєзнавчим. [4; стр. 32].

           Прогресивні педагоги і вчителі практики розглядали краєзнавство як одну з форм зв’язку навчання з навколишнім життям. У другій половині XIX століття важливу роль у поповненні даних про рідний край відіграло “Російське географічне товариство” (1845 р.), до якого залучалось і місцеве населення.

           Краєзнавчі ідеї пропагувало Кирило-Мефодієвське товариство (1845-1847 рр.). Кирило-мефодіївці піклувались про розвиток народної освіти, поширювали ідеї краєзнавчого вивчення міст і сіл України тощо.[5;стр. 47]

          У 70-х роках XIX ст. у Києві засновано “Товариство Нестора Літописця”, а в 1872-1878 роках була проведена етнографічно-статистична експедиція П. Чубинського, яка започаткувала систематичну краєзнавчу роботу на Україні.

          Значну роль у розвитку краєзнавства відіграла організація “Руська трійця”.  Під час народознавчих мандрівок учасники “Руської трійці” вивчали ремесла і архітектуру, одяг і господарство, торгівлю і релігію, розшифровували рукописні книги та давні документи, вивчаючи за допомогою цього історію і розповідаючи про неї сучасникам

            В Україні на початку XX століття про наукові краєзнавчі дослідження йшлося у працях вчених П. Туровського, Л. Рудницького. Зокрема, в “Задачах и пределах географии”, “Короткій історії України” Рудницького(1910).[6; стр. 33-34]

            Завдяки комплексній системі навчання краєзнавство в Україні і в Росії успішно розвивалося в 20-30 роках XX століття.[5;стр. 75-76]

             У 60-х роках ХХ ст. відбувається нова хвиля розвитку вивчення краєзнавства.  Найінтенсивніше ведеться краєзнавча робота в 1960-1980 роках на всій територій Радянського Союзу. Краєзнавчо-туристичні експедиції учнів досліджують  територію за такими напрямками: по місцях бойової слави, географічний, історичний, екологічний тощо.

             Дослідницька спрямованість у роботі МАН з історії краю є необхідною умовою його успішної діяльності. Тому в роботі краєзнавчого  напрямку особлива увага приділяється самостійній дослідницькій діяльності.      Індивідуальні заняття з членами МАН вимагають диференційованого підходу до учнів, врахування їхніх інтересів, умінь і пізнавальних можливостей.

            Перед вчителем, який організовує вивчення історії рідного села (міста), постає першочергова проблема вибору теми, яка б зацікавила учня.

           Так, важливим об`єктом для вивчення може стати історія якогось підприємства, процесу колективізації або створення першого фермерського господарства. Зазначений вид краєзнавчої роботи, окрім суто історичного аспекту, має виховне значення. Адже в процесі дослідження конкретного господарського об`єкту чи соціально-історичного явища учні отримують безцінний досвід сприйняття соціальної інформації з перших рук у всіх її проявах.

            У сучасній методиці викладання краєзнавства в школі розроблено систему, що включає ряд етапів та різноманітні форми і методи її реалізації.      Для поглибленого вивчення учнями усної народної творчості використовуються різні форми і методи діяльності: стаціонарна й експедиційна.

            Важливим краєзнавчим об`єктом для вивчення може стати також вивчення історії свого роду.

            Особливе місце займає вивчення героїчних і трагічних сторінок з історії рідного краю. Ця робота проводиться в тісному поєднанні з вивченням всієї історії України.[8; стр. 7]

            На різних етапах краєзнавчого дослідження використовується комплекс таких методів: історико-порівняльний, історико-ретроспективний. історико-генетичний та історико-типологічний.

           Порівняльний метод дозволяє зіставити первинні факти, відомості, а відтак, знайти існуючі закономірності розвитку краєзнавчої роботи учнів загальноосвітніх шкіл в досліджуваний період.

           За допомогою ретроспективного методу учні мають змогу вивчити окремі аспекти проблеми від нинішнього часу з проектуванням у минуле, від наслідку до причини, до соціально-економічних і педагогічних чинників, що дозволяє визначити специфічні ознаки досліджуваних проблем.

            Генетичний метод дозволяє концентрувати увагу на аналізі умов, за яких виникло дане явище і спостерігати його розвиток від передумови до кінцевого результату.

           Використання типологічного методу сприяє врахуванню та визначенню специфіки краєзнавчої роботи, допомагає акцентувати увагу на аналізі внутрішньої структури досліджуваного явища і його класифікації.[3]

           Розвиток краєзнавства через дослідження членів МАН  забезпечує громадянське виховання, а значить є серцевиною української національної ідеї. Саме на базі демократичних цінностей, що мають лежати в основі громадянського виховання, пізнання рідного краю сприяє об'єднанню різних етносів і регіонів України. Отже, виникає потреба у визначенні основних засад, цілей, напрямів, змісту, форм і методів краєзнавчо-пошукової роботи, які б цілеспрямовано і ефективно забезпечували процес розвитку і формування громадянина, якому притаманні громадянська зрілість патріотизм, професійна компетентність.[1]

            Важливо заохотити членів МАН до краєзнавчого дослідження, оскільки на сьогоднішній день в учнів мало мотивації. І тільки завдяки авторитетним педагогам, які стимулюють інтерес до вивчення певної теми, і тримається активність і продуктивність роботи учнів. Більшість учнів мають здібності, але не бажають брати участь у наукових дослідженнях, через те, що багато часу приділяють на підготовку до ЗНО та не мають жодних гаратній на позитивний результат своєї діяльності в МАН, а значить, впевненості у «привілеях» при вступі до ВНЗ. І, навіть, якщо вони брали участь у конкурсі-захисті, але не досягши певного результату, по закінченню, окрім спогадів, нічого не залишається.

           Діти бажають бачити результати своєї діяльності. У більшості конкурсів, як всеукраїнських так і міжнародних, учасники отримують сертифікати, які підтверджують їх участь в них. Ці сертифікати є дієвим підбадьоренням, та  «червоним прапорцем», яким вони можуть підтвердити свою роботу  в конкурсі. Діти цінують свій час та сили, та не бажають розсіювати їх на заняття, які не дають позитивного результату для їхнього майбутнього. Іще одним мотиваційним аспектом заняття дослідницькою роботою є участь дітей в установчих сесіях, де учні розглядають різні теоретичні питання, та, як відомо, «приклад» - краща мотивація за всі слова теоретиків. І зустріч з переможцями МАНу була б, наразі, доречною.

             І все ж, на мою думку,  варто займатися з дітьми, варто тягти їх спочатку до дослідження рідного краю, а потім  на конкурси та до МАНу. Варто. Бо це виховує учнів як справжніх патріотів та членів суспільства з активною життєвою позицією.

           З'ясовано, що краєзнавча робота учнів залишається стійким педагогічним явищем, яке тісно пов’язане з науково-дослідницькою роботою членів МАН.

            На основі розгляду історії краєзнавчої роботи школярів України були визначені такі її етапи: перший - (1950-ий -60 початок 60-х рр.), другий - (60-і початок 80-х рр.), третій - (80-і - початок 90-х рр.), четвертий - (з 1991 р.).

            Для більшої ефективності краєзнавча робота школярів має бути невід'ємною складовою навчально-виховного процесу, входити до складу навчальних програм, переважно з географії та історії. Аналіз їх змісту, методології та методики викладання свідчить, що в цьому випадку використання краєзнавства носить системний характер і тісно переплітається з позакласною роботою та дослідженнями членів МАН.

            Більшість робіт, подані на конкурс-захист МАН, розроблено на основі матеріалів рідного краю. А значить все детальніше досліджується свій  край, що стимулює розвиток краєзнавства, особливо в сільській місцевості.

           Тож, згодом активна робота членів МАН на основі краєзнавства  повинна забезпечити в школі виховання національної свідомості, а також навчити дітей аналізувати отримані дані (розвивати аналітичні здібності).

               Список літератури

1.         Белов А.В. Новые подходы к изучению местной истории и использование краеведческого материала в школе // Преподавание истории и обществоведения в школе. – 2000. - №10.

2.         Методика историко-краеведческой работы в школе / Сост. Н.С.Борисов. – М., 1982.

3. Трефяк Я. Методика краєзнавчої роботи в школі // Історія в школах України. – 2002. - №1.

4. Костриця М. Витоки українського краєзнавства // Географія та основи економіки в школі. - 2000. - М. №2.

5. Костриця М. З історії становлення шкільного географічного краєзнавства в Україні // Краєзнавство. Географія. Туризм. - 2001. - № 7.

6. Костриця М. Становлення організаційних форм українського географічного краєзнавства // Географія та основи економіки в школі. - 2005. - № 3.

7. Костриця М.Ю. Туристсько-краєзнавча робота в школі. - К.: Радянська школа, 1985.

8. Краєзнавство в Україні: сучасний стан і перспективи: Наук, збірник. - К.: Академія, 2003.

9. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Теоретичні основи географічного краєзнавства і соціальне районування / Сучасний стан та перспективи вивчення географії рідного краю у школах: Тези доповідей Міжнародного наук.-метод, семінару. - Харків, 1994.