Використання народної гри як засіб розвитку пізнавальної активності до занять фізичної культури
учебно-методический материал по физкультуре на тему

Артемівський навчально-виховний комплекс

«дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І-ІІІ ступені»

Печенізької районної ради Харківської області

Використання народної гри

як засіб розвитку пізнавальної активності

до занять фізичної культури

Досвід роботи

Роботу підготувала

вчитель початкових класів

Артемівського НВК «ДНЗ – ЗОШ І-ІІІ ступенів»

Щеголяєва Валентина Володимирівна

Артемівка 2016

ВСТУП

Серед життєвих цінностей сучасної людини перше місце посідає цінність життя і здоров’я. Відповідно до Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладають підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу як запоруку власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін.

У Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти визначено, що основними завданнями освітньої галузі «Здоров’я і фізична культура» є:

• підвищення рівня рухової активності;
• створення мотивації учнів щодо дбайливого ставлення до власного здоров’я, занять фізичною культурою, вдосконалення фізичної, соціальної, психічної і духовної складових здоров’я. 

Сьогодні здоров’я розглядається як стан повного фізичного, духовного, психічного та соціального благополуччя людини. Знайти своє місце в мінливому світі, виявити здібності, мати життєву перспективу, стати корисною суспільству може тільки та людина, яка фізично розвинена, соціально адаптована, психічно врівноважена, має духовну основу.

Проте з кожним роком збільшується кількість чинників, які негативно впливають на  життя та здоров’я людини. Здебільшого ці чинники породжує вона сама: науково-технічний прогрес, діяльність людини, її необачне поводження з природою.

В умовах надзвичайного стану, який склався в Україні, поглиблення кризи в усіх сферах життя нашого суспільства, соціальних струсів виховання фізично-, психічно- і духовно здорових учнів, навчання їх здорового способу життя як необхідної умови розвитку стало однією з найактуальніших проблем сучасної школи. Наші діти досить багато часу є обмеженими  спілкуванні із батьками та однолітками, відходять у минуле розваги на свіжому повітрі у великому колективі, натомість більшу зацікавленість у дітей викликає комп’ютер. Внаслідок попередньо пройденого опитування учнів школи було виявлено, що діти грають передусім у жмурки, латки, схованки, квачі. 100 % не знали, як грати в галку, в цурки, 20 % опитаних не знали жодної української народної гри.

Виховання належного ставлення до свого здоров’я є важливою умовою оздоровлення суспільства. І здійснювати його важливо зі школи, бо це єдина структура, через яку «проходить» усе населення країни, а навчально-виховний процес – систематизований процес, за допомогою якого можливо формувати мотивацію на здоровий спосіб життя. Тому роль школи у збереженні і зміцненні здоров’я визначальна.

Я розглядаю здоров’я в широкому розумінні цього слова: здоров’я фізичне, психологічне, соціальне, духовне, що збігається з трактовою ВООЗ. Усі ці складові невіддільні одна від одної, вони тісно пов’язані й саме в сукупності визначають стан дитини.

Одним із шляхів досягнення цієї мети я вважаю є навчання школярів відповідального ставлення до свого здоров’я та здоров’я людей, що їх оточують, як до найвищої цінності, формування через освіту здорового способу життя

З метою збереження та зміцнення здоров’я дітей, позитивної мотивації на здоровий спосіб життя, я працюю над темою: «Формування навиків здорового способу життя учнів початкової школи на уроках фізичної культури». Ефективний педагогічний досвід який я впроваджую у своїй роботі - «Використання народної гри як засіб розвитку пізнавальної активності до занять фізичною культурою».

ОПИС ДОСВІДУ

Рівень пізнавальної активності є показником розвитку особистості. В.І. Лозова виділяє три рівні активності школяра: виконавська, реконструктивна і творча. Г. І. Щукіна визначає творчу активність як «вищий рівень, оскільки саме завдання ставиться школярем, а способи його виконання вибираються нові, нешаблонні, оригінальні».

Творча пізнавальна активність школярів — це така активність, яка передбачає внутрішнє прагнення до активної участі в навчальному процесі як пошук ним самостійних шляхів вирішення різних проблем.

Щоб цілеспрямовано розвивати в учнях творчу активність під час вивчення народних ігор, необхідно насамперед чітко усвідомити основні риси творчої діяльності, які мають бути сформовані в учнів протягом усього періоду вивчення народних ігор у школі. Не питання найбільш детально розглянуте І. Я. Лернером, який виділяє такі процесуальні риси творчої діяльності:

1) самостійне перенесення знань і вмінь у нову ситуацію;

2) передбачення нових проблем у знайомих, стандартних умовах;

3) передбачення нової можливої функції знайомого об'єкта;

4) передбачення структури об'єкта, що підлягає вивченню;

5) уміння бачити альтернативу вирішення проблеми, альтернативу підходу до пошуку;

6) уміння комбінувати відомі аспекти проблеми для конструювання нового способу її вирішення;

7) уміння створювати оригінальний спосіб за відомих інших.

Перелічені риси є тими основними елементами досвіду творчої діяльності, якими мають володіти школярі під час вивчення народних ігор. Оволодівши ними, учні одержують базу для подальшого розвитку. Реалізація творчих здібностей дитини під час участі у народних іграх робить її життя багатшим і змістовнішим, збагачує її ровесників, колектив, впливає на навчально-виховний процес.

Учителю початкової школи на уроках фізкультури даються необмежені можливості разом із дітьми винаходити, уточнювати і вводити нові правила гри. У практиці проведення народних ігор буває так, що з окремих епізодів однієї гри виникає можливість для створення кількох різних за характером ігор, а буває і так, що вдало об'єднавши елементи кількох відомих ігор, можна створити нову, самостійну і захоплюючу гру.

Такі можливості учитель повинен використовувати для збагачення педагогічної практики добором корисних і цікавих народних ігор, а також для розвитку творчої пізнавальної активності учнів.

Мета моєї роботи є:

• збереження та зміцнення здоров’я школярів, удосконалення функціональних можливостей організму, розвиток основних систем життєзабезпечення;
• мотивація на здоровий спосіб життя та підвищення культури здоров’я;

Основними завданнями моєї роботи є:

• виховання свідомого ставлення учнів до власного здоров’я,  здоров’я інших людей;
• збереження і зміцнення фізичного та психологічного здоров’я учнів;
• формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя;
• рекомендації щодо здорового способу життя;
• формування в учнів поняття, що для збереження здоров’я треба прикласти значних вольових зусиль;
• формування в учнів звичок, які потім перейдуть у потреби до здорового способу життя;
• формування навичок прийняття самостійних рішень відносно підтримки і зміцнення свого здоров’я.

Система роботи реалізується через наступні види діяльності:

• розвивальну;
• корекційну;
• консультаційну;
• профілактичну;
• гігієнічну;
• моніторингову.

На уроках фізичної культури можна успішно поєднувати роботу з виконання завдань фізичного та національного виховання. Необхідно звернутися до тисячолітньої культури нашого народу, яка завжди забезпечувала підготовку підростаючого покоління до здорового і повноцінного життя. І сьогодні ідеалом є запорізький козак – лицар і захисник Батьківщини. Він є уособленням фізичної вправності, чоловічої вроди, гармонійної взаємодії з природою. Найвища оцінка для молоді, це оцінка - «козак».

Невід’ємною частиною народної педагогіки були ігри.

Народні ігри прості й різноманітні. Багато з них мають окремі елементи спортивних ігор і є доброю підготовкою до них.

Характерною особливістю українських народних ігор не тільки багатство і різноманітність рухів, але і довільне застосування їх у різноманітних ігрових ситуаціях, що сприяє прояву ініціативи й творчої активності учнів.

Визначальною особливістю ігрової діяльності дітей в українських іграх є поєднання двох дуже важливих факторів: з одного боку, діти залучаються до практичної діяльності, розвиваються фізично, звикають самостійно діяти; з другого боку, вони одержують моральне й естетичне задоволення від цієї діяльності, поглиблюють знання про навколишнє середовище. Все це сприяє вихованню всебічно розвиненої особистості. Таким чином, народна гра — це один із колективних засобів виховання: вона спрямована на всебічну фізичну підготовленість, удосконалення функцій організму, виховання морально-вольових якостей, а також сприяє розвиткові творчих здібностей гравців.

Гра має важливе оздоровче значення і здавна люди це розуміли. Змістом гри є різноманітні рухи та дії учасників. Рухливі ігри підвищують функціональну діяльність, залучають в динамічну роботу м’язи тіла, збільшують рухливість в суглобах. Дивно, як наші предки без наукових досліджень, експериментів та розрахунків могли чітко визначати навантаження і дозування, розуміли велике значення гри у процесі розвитку дитини. Ігри проводилися в будь - яку пору року, зазвичай на відкритому повітрі. І це також дає великий оздоровчий ефект. Гра – це і засіб розвитку рухливості, спритності, кмітливості, рішучості.

Гра має і важливе освітнє спрямування. Формуються здібності орієнтуватися в просторі та часі, реагувати на зміну ситуації.

Важливим було і те, що через гру передавався суспільний досвід, відбувалася соціалізація, формувалася національна свідомість, відбувався зв'язок поколінь: старші передавали меншим свій досвід, свої вигадки. Саме в іграх закладена народна мудрість – традиції, звичаї, уявлення про світ, про своє місце в ньому. Гра розвиває тіло та загартовує характер, розвиває морально-вольові якості.

З давніх часів під час релігійних чи народних свят проводилися ігри.

Видатний дослідник української етнографії Степан Килимник так характеризує ігри : «Старі історичні джерела подають основні такі ігри наших пращурів: біги, скакання верхи, через огні, через воду, тощо, метання списів, стрільба з лука, кулачні бої, гра в боротьбу родів, гра у війну, прикладні бої – це у хлопців. У дівчат проводилися численні ігри, пов’язані з гаданням – ворожінням, з чаруванням. Головна гра – це хороводи. Хлопчачі ігри бували досить бурхливі, дівочі – спокійніші».

На уроках фізичної культури можна використовувати народні ігри як повністю, так і їхні елементи (це залежить від вікової групи учнів та тих завдань, які ставить вчитель для розвитку тих чи інших фізичних якостей).

Цікаво, що багато народних ігор, які відомі сьогодні і в які залюбки грають учні, дійшли до нас з давніх часів . Наприклад, улюблена гра «Розривний ланцюг» належить до Великодніх ігор і в давнину називалася «Гра у короля», бо кожною командою керував «король» і саме він відправляв «вояка» за полоненим. І цей «вояк» розбігається з силою і намагається «розірвати» - розбити руки в ряду суперника так, щоб відбити два вояки. При цьому « король» виголошував : «Перший з правого крила, вперед!» Ці слова «короля» вказують, що гра мала значний розвивальний результат, бо учні по черзі вправлялися у поданні чітких та зрозумілих команд, формувалося вміння орієнтуватися у просторі. Цю гру можна використовувати на уроках у класах середньої ланки. Вона сприяє розвитку швидкості.

Розвивати швидкість та спритність дозволяє гра «Горюдуба». Хлопці й дівчата стають парами в ряд. На відстані 3 – 10 метрів від ряду стає «Береза» – керівник. «Ловець» стає збоку між парами та «Березою». «Береза» подає команду: «Гори, гори ясно, щоб не погасло! Остання пара біжи!» Пара біжить до «Берези», намагаючись уникнути рук «ловця». Коли «ловець» зловить когось із пари, то зловлений стає «ловцем», а бувший «ловцем» стає в парі за спиною «Берези». Гра триває поки всі не перебіжать і не стануть за «Березою».

Для розвитку сили та силової витривалості на уроках використовую вправи, які є змістом народної гри «Чий батько дужий». Сідають пари так, щоб взаємно впертися ступнями ніг. У руки беруть міцну палку. Міцно впираючись підошвами ніг, кожний намагається зрушити з місця один одного, підняти до себе. Так, мов терези, по черзі переважує один одного. Хто останній переважив, той вважається переможцем – його «батько дужий». При проведенні цієї гри важливо дотримуватися певних вимог: в парах повинні бути учасники однієї статі та приблизно однієї сили. Подібна народна гра іще має назву «Бук тягти». Елементи цієї гри дають максимальні силові навантаження. Працювати з ними доцільно наприкінці заняття. Дозувати вправу необхідно довільно, в залежності від рівня підготовки учнів, самопочуття, статі та віку.

Гра «Коромисла» також сприяє розвитку сили. Учасники стають одне до одного спиною, беруться взаємно попід руки й по черзі підіймають одне одного на своїй спині. Це і є «коромисло». Вимоги до цієї вправи такі ж як і до попередньої.

Розвиток сили досягався за допомогою ігор, які нагадували ще давньоруські «перетяги». Безумовно, що найвідомішою та улюбленою є гра «Ланцюг» як різновид перетягування канату. Цей елемент завжди додає особливого емоційного забарвлення уроку. Діти відчувають силу гурту та важливість своєї участі у загальній справі.

Поширеними були різноманітні варіанти стрибків через рів, який уявлявся річкою або струмком. Такі стрибки проводилися у формі змагання по два, по чотири й більше. Часто кінчалася гра тим, що ті, що не перескочили, на плечах возили переможців.

Розвивати швидкість та прагнення до перемоги дозволяє народна гра «У перегони». В ній дитині не треба боротися за часом (уособленням якого є секундомір учителя). Учаснику необхідно довести свою спритність та швидкість собі та іншим. У грі вибирається «Береза» ( розпорядник). «Береза» вишиковує учасників по два, пара за парою. Помічник «Берези» стає на певній відстані від гурту. «Береза» подає команду: «Перша пара, біжить, - раз, два, три!» Першому, що пробіг, помічник доручає «жезло» (паличку), як першенство. Потім ця пара за командою помічника біжить назад. Коли один і той же добіг перший, він одержує від свого компаньйона писанку. Далі біжать всі пари по черзі. Якщо в грі багато учасників, тоді одночасно можуть бігти три, чотири та більше. Того, хто переміг – несуть деяку відстань на руках на знак пошани.

Навички метання розвивають ігри із застосуванням палиць, м’ячів. Влучання у ціль завжди вважалося найбільшою гідністю воїна-захисника, тому такі ігри та їх елементи були цікавими та корисними.

Перш ніж запропонувати учням певні вправи чи гру, доцільним є ознайомлення з походженням гри, її назвою у давнину, правилами. Це дозволяє ознайомити учнів і зацікавити їх українською народною культурою.

Цікаво буде дізнатися учням і те як визначали, хто буде очолювати чи починати гру. Для цього вимірювалися руками на поясі (чия рука буде внизу) чи на палиці (чия рука буде на протилежному кінці від того, з якого починали мірятися). Використовувалися з цією метою і лічилки. Своєчасно навчити дітей різним способам визначати ведучого чи початок гри дає можливість запобігати конфліктним ситуаціям у дитячому колективі. В цьому, також, бачимо важливий виховний ефект гри. Зростає виховний сенс і тому, що діти самі привчаються вести гру, здобувають навичок самоврядування. Тому вчитель не повинен постійно керувати дітьми під час ігор, своєю волею призначати ведучих чи об’єднувати у команди.

Використовуючи народні ігри чи їх елементи на уроках необхідно дотримуватися і певних правил.

• навантаження від гри повинні бути дозовані;
• необхідно враховувати вік, стать дитини, самопочуття;
• оскільки гра це також фізичне навантаження, необхідно контролювати стан здоров’я дітей;
• ретельно визначати етап уроку, на якому доцільно використовувати саме цей елемент гри;
• чітко визначити, які саме фізичні якості можемо розвивати використовуючи цей елемент гри. 

Таким чином, можемо говорити, що використання народних ігор та їх елементів на уроках фізичної культури відповідає вимогам сучасного уроку:

• забезпечує оптимізацію навчально-виховного процесу із застосуванням міжпредметних зв’язків;
• забезпечує освітню, виховну, оздоровчу та розвивальну спрямованість уроку;
• дозволяє швидше оволодіти технікою виконання різноманітних вправ;
• заряджає позитивними емоціями;
• дає змогу досягти оптимальної рухової активності та урізноманітнити урок;
• дає можливість ознайомити учнів із частиною української національної спадщини.

Від покоління до покоління старші передавали народні обряди, традиції молодшим. Я пропоную учням з’ясувати у людей старшого покоління, в які ігри вони грали в дитинстві, а потім провести ці ігри з товаришами на уроці. Таким чином, закріплюються зв’язки між поколіннями, відроджуються національні традиції і культура, виховується повага до них.

Народні ігри є скарбницею людської культури. Ігрова діяльність дітей в народних іграх широка і різноманітна. Дитинство й ігри — нероздільні. Ігри вводять дитину в життя, знайомлять її з довкіллям, допомагають здобути знання і набути трудових навичок, фізично загартуватись.

ВИСНОВКИ

Практика показує що навчання як процес засвоєння знань, навичок і умінні протікає успішно лише при досить високій пізнавальній активності дітей — прагненні до навчання, до оволодіння більш повними і глибокими знаннями. При навчанні школярів на уроках фізичної культури виховання пізнавальної активності має важливе значення.

Широкі можливості для підвищення в дітей інтересу до занять полягають, на мій погляд, в організації пізнавальної діяльності учнів та шляхом надання їм більшої самостійності, творчої ініціативи, шляхом ускладнення (у межах доступного) пізнавальних задач, що вимагають застосування набутих знанні і навичок в різних змінних умовах навчальної діяльності.

Втягнути дітей в навчальну роботу, активізувати їх дозволяє також застосування різноманітних методів і прийомів, серед яких можна виділити ігровий метод, як самий цілеспрямований, особливо в заняттях з дітьми молодшого шкільного віку.

Одним із варіантів вирішення цієї проблеми є запровадження в школі національних ігор, які у всі часи були одним із основних засобів виховання молоді, насамперед фізичного. Проведення таких ігор у будь-яку пору року не потребує ні спортивних залів, ні спеціально обладнаних майданчиків. Народні ігри без додаткових матеріальних витрат полегшують і вирішення проблеми недостатньої забезпеченості спортивним інвентарем.

Аналіз результатів моєї роботи показав, що, по-перше, зросли рухова активність дітей та показники їхньої рухової підготовленості, по-друге, посилився інтерес до уроків фізичної культури, по-третє, виявився позитивний вплив занять на стан здоров’я учнів.

Наразі у НВК проводиться робота по впорядкуванню каталогу народних ігор, які планується упорядкувати відповідно до вікових категорій по класах, за характером переважного виду діяльності (біг, єдиноборство, стрибки, метання, розвиток координаційних здібностей тощо), а також відповідно до форм фізичного та естетичного виховання (перерви між уроками, спортивні години у трупах подовженого дня, екскурсії, походи, народні свята тощо). Планується також збір, виготовлення необхідного інвентаря до даних ігор.

Це досить ефективний та діючий засіб активізації пізнавальної активності до занять фізичною культурою.