Прощавай, Букварику!
классный час (1 класс) на тему

                            Прощавай,  Букварику!

Мета :  створити атмосферу свята, піднесеного настрою, радості від прочитання

              першої книги – Букваря;  ознайомити дітей з новими підручниками; розви-

              вати інтерес до читання книг, творчі здібності дітей, виразне усне мовлення,

              пам’ять;   виховувати дружні стосунки, любов до книги, до української мови;

              переконувати, що добросовісне навчання в школі допоможе досягти  успіху

              в житті.

Вчитель.   Любі діти, шановні гості, батьки!  В житті все починається з малого: із зернятка – хліб, з промінчика – сонце, з цеглинки – будинок, а знання – з першої книжки для кожної людини – Букваря.

       Сьогодні ми зібралися, щоб сказати добрі слова тому, хто був другом для нас з

1 вересня по цей день, хто весь час мовчав, але кожну мить навчав нас доброму, спра-ведливому і хорошому. Сьогодні наші першокласники хочуть подякувати Букварикові за все, чому він їх навчив. Благословенна та ясна година, коли Буквар бере до рук дитина…

1. Любі гості, мами й тата!

В нас Букварикове свято!

Спасибі, що прийшли до нас,

У гості в перший клас.

2. Сьогодні тут зібрались первачки,

І в школі вони вже не новачки.

«Добридень!» - ми звертаємось до вас,

Великий наш, веселий перший клас!

3. В першім класі – урочистий

«День прощання з Букварем!»

Пригадай, що ти колись – то

Був маленьким школярем.

4.  Тепер ми учні . Перший клас…

     Нове життя тепер у нас.

     Прийшов урок на змінну грі,

     Тепер ми учні, школярі!  

1. І від дзвінка і до дзвінка

Робота наша нелегка:

Рахуй, пиши, а ще читай,

Учителю відповідай.

2. Та все це не лякає нас,

Бо ми старанний перший клас!

У школі нас всього навчать,

І роки весело промчать!

Ми – школярі, ми – перший клас,

Щасливі дні чекають нас!

3. Я прийшов до школи вчитись,

Бо поставив за мету:

Скоро стану президентом,

Тільки трохи підросту.

4. Я також прийшов учитись,

Бо вже вирішив давно:

Буду , мабуть, футболістом,

А, можливо, зіркою кіно.

5. Поки ще казати рано,

Може в бізнес я піду,

Чи фотомоделлю стану,

Як за ростом підійду.

6. Я банкіром хочу стати –

Полюбляю рахувати.

7. А я буду депутатом,

Бо люблю голосувати.

8.  А я в лікарні

Після школи

Всім робитиму уколи.

9.  А я в письменники подамся,

Або, навіть в моряки.

10. А я вчителькою стану…

Буду вчити малюків.

11.  Мріємо! Мріяти не рано!

Кажуть, роки швидко мчать.

Якщо будемо старанні,

В школі нас всього навчать.

12.  В школі затишно, чудово:

Тиша, праця, навчання,

Найпотрібніші основи

Головних наук – знання!

Пісня «Вчать у школі»

Букви в зошиті писать

Не абияк, а на «п’ять» -

Вчать у школі / 3 рази

Додавати і ділить,

Менших себе боронить –

Вчать у школі / 3 рази

Від п’яти відняти два,

По складах читать слова –

Вчать у школі / 3 рази

Вміти книжку берегти,

Бути чемними завжди –

Вчать у школі / 3 рази.

Круг накреслити, як слід,

Показати захід, схід –

Вчать у школі / 3 рази.

Знати кожен материк

І не плутать міст і рік –

Вчать у школі / 3 рази.

Вчитель. Нині свято Букваря,

                 А Букварика нема.

                 Не прийшов до діток вчасно,

                 Може трапилось нещастя?

Забігає Незнайко, обходить коло, з усіма вітається за руку.

Незнайко. Ой! Ой! Ой! Насилу врятувався!

Учитель.  Що це за несподіваний гість? Ви його впізнали?

Незнайко.  Добрий вечір!

Учитель.  Який вечір? Адже зараз день!

Незнайко.  А я й не знаю чи вечір, чи день!

Учитель.  А чому це ти так кричав?

Незнайко.  Та то я від злодія тікав.

Учитель.  Від злодія? Від якого ?

Незнайко.  Від звичайного, який хотів украсти в мене мою шапку!

Учитель.  А навіщо вона йому?

Незнайко.  Як це навіщо? Ви хіба не знаєте? Чим більша шапка, тим розумніша голова!

Учитель.  Ой, Незнайку! Не сміши нас! У тебе розумна голова? Ось ми зараз перевіримо, що ти знаєш та вмієш! (Показує літеру К).Яка це літера?

Незнайко.  Пів жука.

Учитель.  А точніше?

Діти.  Літера К.

Учитель.  (показує літеру О)А оце?

Незнайко.  Та це кругле яйце!

Учитель.  А ви,  діти, як вважаєте?

Діти.  Це літера О.

Учитель.  Ну що ж Незнайку, нам тебе шкода! Літер ти не знаєш, читати не вмієш.

Дитина.  Ось хто лиха нам накоїв,

                 Хто читати не хотів,

                 Хто не вчився гарно в школі

                 І букварика згубив.

                 Ти до школи мусиш записатись,

                 Щоб цікавого й розумного дізнатись.

Незнайко.  Ну годі вам вже. Краще піду Букварика пошукаю.

Учитель.  А ось і він сам – шановний наш Буквар.

Буквар.  Я веселий Букварик –

                Весело співаю.

                Бо веселе свято в школі

                Я сьогодні маю.

                Я – святковий Букварик –

                Прошу всіх на свято

                Кожну літеру всі разом

                Будемо вітати.

На сцену виходить Лінивця і Двійка.

Лінивиця.  А чого це ви тут усі зібрались?

                     Краще вдома на ліжку полежати.

Букви А і О.

                   Ми букви, добре вивчені,

                   Знайомі хлопцю й дівчині,

                   Читає й пише нас

                   Чудово перший клас.

                    Ми красиві та стрункі,

                   Прикрашаєм сторінки.

                   І любо цифрі «5»

                   У зошиті стоять.

Лінивиця.  Що? Букви? А це що за бублик? (показує на літеру О).

Буквар.  Сором, Лінивице, сором! У твоєму віці літери всі знають.      

Лінивиця.  А я і не хочу.

Двійка.  Діти все рівно будуть з нами дружити. Так? Не хочете! Ну й не треба!

Лінивиця.  Треба зіпсувати їм свято. Давай букви заховаємо. (Ідуть зі сцени).

На сцені Буквар і двоє дітей

Буквар.  Букви-значки, як вояки, на парад

                Дружно і швидко стануть всі в ряд.

                Кожна в належному місці стоїть

                І називається все – (хором) алфавіт.

На сцену вибігає М’який знак, плаче.

М’який знак.  Почекайте.

Діти.  Ти хто? Цифра шість?

Ь.  Я – не шість!

     Я – м’який знак!

     Це повинен знати всяк.

     Я – не літера нова,

     Я пом’якшую слова.

     Бо як тільки я у слові,

     Слово – м’якше для вимови.

Діти.  Що трапилось?

Ь. Лінивиця та двійка всі букви заховали. Як же свято будемо проводити?

Буквар. Треба знайти букви. Негайно відправляємося у дорогу.

Лінивиця.  Ха, не буде у вас свята. Ми всі букви загіпнотизували.

Діти.  Як вам не соромно! Подивіться, скільки гостей до нас прийшло. Віддайте букви!.

Лінивця.  Ну добре. Ми віддамо вам букви тільки тоді , коли ви правильно назвете правила, які повинні знати всі учні. (По черзі називають правила)          

• Як прокинувся вставай, ліні волі …. (не давай).
• Квіточки роса умила, а тебе умиє … (мило).
• Уранці ти не поспішай, подивись спочатку, чи нічого не забув, чи в портфелі все в … (порядку).
• І дивичь – не барись, в школу швидко-швидко … (мчись).
• Не носи в кишені жуйку, крейду, яблуко і булку, кнопки, цвяхи, сірники, а носи… (носовички).
• Будь охайним завжди сам, уникай дірок і … (плям).
• Удома рідним не грубіянь, менших завжди …(захищай).
• Скільки в небі світить яскравих зірок, стільки в щоденнику повинно бути …(гарних оцінок).
• Щоб тобою всі пишались,

Перехожі озирались,

Так роби, щоб люди звикли:

Ти завжди у всьому …(приклад).

Двійка

      Ми ще хочемо перевірити, чи уважні ви. Зараз пограємо в гру, яка називається «Так-так-так! Ай-ай-ай!». Якщо вислови правильні, ви говорите : «Так-так-так!», а якщо неправильні, то: «Ай-ай-ай!». Якщо будете уважні, то букви ваші.

• Півень менше від курочки.
• Котик має двоє ріжок.
• А корова: «Му-му-му!».
• А сопілка: «Ду-ду-ду!»
• Цукор завжди гіркий.
• Песик завжди-завжди злий.
• Вітер квіточку хитав.
• Мишка котика спіймала.

Лінивиця. Ну що ж, букви ваші вільні.

Буквар.  Букви – азбука – для нас

                Вивчити напам’ять час.

Учні.  А, бе, ве, ге, ге, де, е –

            Перших буков сім веде.  

           Є, же, зе, и, і , ї, ий –

           Це порядок їх такий.

           Ка, ел, ем, ен, о, пе, ер –

           Знаємо про це тепер.

           Ес, те, у, еф, ха, це, че –

           З голови нам не втече.

           Ша, ща, ь, ю, я –

           Це все азбучна сім’я.  

Буквар.  Діти, як хороше у вас на святі, але мені треба поспішати, щоб навчити читати і писати ще багатьох майбутніх першокласників.

Діти. 

         Добрий Букварику!

         Перша книжко!

         Хочеться навіть

         Поплакати трішки.

         Жаль розлучатися, хоч і треба,

         Ми не забудем ніколи про тебе.

          Спасибі тобі за добру науку,

          За паличку першу і першу букву.

           За перше слово, за першу казку,

          За першої вчительки щиру ласку.

           Ми пам’ятатимем довгі роки

           Мудрі, повчальні твої уроки.

Буквар.

           Всі літери прочитані,

           Усіх їх – тридцять три.

           Тепер всіх вас учитимуть

           Підручники нові.

Буквар тричі плескає у долоні. Виходять Читанка і Рідна мова.

Читанка.  Я – Читанка не читана,

                   Навчатиму ваш клас.

                   Я з вами говоритиму

                   Про наш прекрасний час.

Рідна мова.

         Я не з лісу, я не з поля,

         Нелегка у мене доля.

         Через радість та біду

         Я з віків до вас іду.

         Я дитину колисала,

         Батьківщину захищала.

         І від роду і до роду

         Зберігала свою вроду.

         Всі народи мову мають,

         Всі пісень своїх співають

         Бо хто має мову рідну,

         Той багатий, а не бідний.

Учитель.

Дуже весело гуляти

Нам на святі Букваря,

Та прощальну заспівати

Нам пора уже, пора!

Діти.

Прощавай, Букварику,

Наш найперший друже,

Ми тобі, Букварику,

Дякуємо дуже.

Пісня  «Ти Буквар не забувай»  (В.Леонтьев «Милый друг, не скучай).

1. Ти Буквар не забувай,

Будь завжди йому ти радий,

Як веселці чи пораді,

Ти Буквар не забувай.

Ти Буквар не забувай,

Він теплом тебе зігріє,

З ним душею подобрієш,

Ти Буквар не забувай.

                   Приспів

Милий друже, не сумуй,

Читанка вже на порозі,

Всі науки вже в дорозі,                   2 рази

Тільки все ти опануй.

2. Ти Буквар не забувай,

Він плекав любов до мови,

Закликав нас до розмови,

Ти Буквар не забувай.

Ти буквар не забувай,

Він теплом тебе зігріє,

З ним душею подобрієш

Ти Буквар не забувай.

                   П-в

Учитель.

      Дорогі діти! Шановні гості ! Наше свято продовжується і тепер до вашої уваги лялькова вистава «Пригоди Поросятка», яку в подарунок для 1 класу підготували учні 5 класу

                                     Лялькова вистава        

                             « Пригоди         Поросятка»

Дійові особи: поросятко, поросятко (мама), зайчик, вчитель баран, сорока, ворона.

                 Ширма. На ширмі -  ліс. Ялина, дерева, пеньок. Поросятко іде до школи

                    і сумно наспівує.  Зупиняється і штовхає ногами сумку з книжками.

Поросятко. Ось тобі! Ось тобі! На! Що дістала? І ще дістанеш! (Б’є сумку).

Зайчик. Що ти таке робиш? Нащо ти копаєш сумку з книжками?

Поросятко. Бо мушу в школу йти і з тих книжок вчитися. (Знову копає сумку). Ось тобі, гидка! Ось тобі, ось!

Зайчик. (Сміється)Хі-хі-хі.

Поросятко . Чого ти смієшся?

Зайчик. Сумка ж не винна. Навіщо ти її копаєш?

Поросятко. Сам знаю, що не винна. Але мені від цього не легше. І мушу я йти до цієї школи. А там потрібно вчитися читати, писати. Ох, як же нудно сидіти в тій школі і вчити ті букви або вчитися рахувати, страшна нудьга. Ліпше полежати в калюжі і погрітися на сонці.

Зайчик. Та що ти, Поросятко, таке говориш. Я б пішов до школи, але кажуть, що я ще маленький, що мені ще потрібно рости.

Поросятко. Як жаль, я б з тобою помінявся, якби ти було подібне на мене. Але цей учитель зразу впізнає, що то не я.

Зайчик. Як шкода. Ну то іди, Поросятко, до школи, бо запізнишся, а пізніше я зустріну тебе і ти мені розкажеш, чого ти навчився у школі.

Поросятко. Добре, добре. Іду. (Іде і співає)

         Безтурботно пісні я співаю

         І гуляю сам по собі,

         Тільки в школу мені б не ходити –

         І спокійно на серці було би мені.

                                                          На зустріч Поросятку – надпис «ШКОЛА»

Поросятко. (Читає і не може прочитати). Що за буква, що за слово, я ні як не можу прочитати. Але то нічого, ось пеньочок цей я пам’ятаю, бо біля нього школа. О як добре, що нікого немає… (весело). А може,вчитель зовсім не прийде? От було б добре.

                           З окулярами на носі і книгою під пахвою виходить Баран.

Баран. Кого я бачу? Це часом не Поросятко?

Поросятко. (Злісно) Часом Поросятко.

Баран. Тоді почнемо заняття. Я твій учитель.

Поросятко. (Тихо) Явився таки… Ой не пощастило.

Баран. Ти щось сказав?

Поросятко. Сказав… Я нічого не сказав… А що, я один буду вчитись?

Баран. Виходить, що так. У всій окрузі ти один лишився неук. Ти не дуже поспішаєш до школи.

Поросятко. Розумієте, все було ніколи, я… у мене були дуже важливі справи. (Вилітають Сорока і Ворона і говорять).

Сорока. Послухайте, пане вчителю, які там у нього справи були. Він обманює. Він хворів.

Ворона.

                    Та  на цього Поросятка напали хвороби.

                    Звідки взялися хвороби?

                    Їх створили злі мікроби.

                    Це маленькі злодіяки,

                    Хулігани, розбишаки,

                    Що живуть усюди,

                    Де багато бруду:

                    І в болоті, і в грязюці,

                    У смітті і у пилюці,

                    Під брудними нігтями…

                    Той, хто руки не помиє,

                    Їх ковтне та захворіє.

Сорока.

Кра, кра.

І тому всім слід пам’ятати.

                      Говорить, обернувшись до глядача.

Що потрібно умиватись,

Митися і купатися –

Повтікають злі мікроби,

Разом з ними , всі хвороби.

Ворона. Поросятко тому захворіло,                      І болів живіт у нього,

               Що ніколи рук не мило,                           Маму звав на допомогу,

               Їло яблука гнилі,                                       Стогнав, гратись не хотів,

               Що валялись на землі.                              Плакав навіть серед ночі!

Сорока.

               Мама-свинка воду гріла,

               Варила ліки з деревію,

               Міряла температуру,

               Порося поклала в ліжко,

               Казку читала з книжки!

Ворона. І сказала мама-Свинка.

Свиня (виходить)

                                  Пам’ятай гарненько, синку:

                                  Щоб ніколи не хворіти,

                                  Треба руки з милом мити.

                                  Вимий вушка, носик шию          Мий всі овочі та фрукти,

                                  Не в калюжі, не в помиях,          Тільки свіжі їж продукти.

                                  А чистенької водички                 І тоді, моє Свинятко,

                                  Набери собі з кринички.             Буде все у нас в порядку.

                        (Мама-Свинка виходить за лаштунки)

Поросятко. Та ж погляньте на мене, я чистеньке, я помився в криниці в чистенькій водичці.

Баран. А коли б ти вміло читати, то ти б в книжці прочитало, як потрібно гігієну підтримувати.

Поросятко. Та я постараюся.

Ворона. Та ми надіємося.

Сорока. А як не будеш вчитися, то ми всім розкажемо, який ти неук. І ніхто не схоче гратися з тобою.

Поросятко. Я буду вчитися

                     Ворона і Сорока полетіли і крикнули

Ворона і Сорока. Кра, Кра. Побачимо!

Баран. Берімося до навчання. Я радий, що ти вже не хворий. А тепер повторюй за мною. «А».

Поросятко. Хра.

Баран. Що? Кажеш «А».

Поросятко. Хра.

Б. Ти не поспішай зразу три букви називати. Ми ще дійдемо до букв «Ха» і «еР». А починаємо з першої літери алфавіту «А».

Поросятко. (здивовано) А, а, а…

Баран. Гаразд. Друга буква алфавіту «Б».

Поросятко. Мені вже набридло. А там їх ще багато, цих літер?

Баран.  Багато. Усі потрібно знати.

Поросятко.  (заїкується)А-а-а навіщо?

Баран.  Ось коли ти будеш знати всі літери, то будеш освіченим Поросятком і зможеш читати книги.

Поросятко.  Але я не хочу вчитися, це не цікаво (кидає сумкою).

Баран.  Навіщо ти кинув сумку?

Поросятко.  Тому, що я не хочу її носити, і не хочу вчитися. Я іду!

Баран.  А ну сядь. Я не дозволю, щоб ти єдиний в окрузі був неписьменний!

Поросятко.  А хіба обов’язково вчитися, щоб стати розумним?

Баран.  Так , обов’язково.

Поросятко.  То я краще лишуся невченим.

Баран.  Соромно, якщо ти будеш неосвідченим, невченим ніхто тебе поважати не стане (кричить).  Зараз же сідай вчитись! Чуєш, що я тобі кажу?!

Поросятко.  Чую. Чую.

Баран.  Продовжуємо вчитись. Так… Які ми літери вивчили?

Поросятко.  Ба-а!

Баран.  Не «ба-а», а «А» і «Б». А далі буде «Ве».

Поросятко.  Звідкіля?

Баран.  Що звідкіля?

Поросятко.  Та звідкіля він іде?

Баран.  Хто?.

Поросятко.  Ну, цей «Ве»?

Баран.  Це наступна буква алфавіту, яка йде слідом за літерою «А» і «Бе».

Поросятко.  А-а-а.

Баран.  Правильно! Далі!

Поросятко.  Що далі?

Баран.  Продовжуй.

Поросятко.  Що продовжувати?

Баран.  Продовжуй по черзі називати літери.

Поросятко.  А-а-а.

Баран.  Далі.

Поросятко.  «Бе, бе».

Баран.  Гаразд. А ще?

Поросятко.  «Ве».

Баран.  Дуже добре! Четверта, п’ята і шоста літера алфавіту «Ге, Ге, де».

Поросятко.  (Читає) «ге, ге, де, е, є, же»…

Баран.  Молодець. А тепер попробуємо читати.

Поросятко. (по складах читає) Ма-ма піш-ла до лі-су по яго-ди.

Баран.  Ох, який ти молодець, як ти швидко вчишся читати.

Поросятко (гордо) Бо я хочу бути розумним, щоб ніхто не міг сказати, що я неук.

Баран.  (у захваті) Розумне ти в мене поросятко. Іди додому і те, що ти навчився читати, то ти дома спробуй писати.

Поросятко. (весело)Добре вчителю.

                    Бере сумку і співає

Недавно дуже дивно                          Неначе пада вбік.

Здавалося мені,                                  А потім, як на диво,

І як писати рівно                                Писав, писав – і звик.

Ці літери складні?                              Старався я не марно –

                                                             Кривуль ніде нема  

І навіть з паличками                          І ручка пише гарно,

Я впоратись не міг.                            Виписує сама.

Криві та з карлючками,                     І літеру, і кому

Ну просто, як на сміх,                       Я можу написать.        

А далі знов рядочок.                         Як добре захотіти,

Мов бублик, кругле «О».                 То можна получать

Мені аж серед ночі                            Оцінку навіть «5».

Ввижалося воно.

Пишу – виходить криво,

  Виходить Зайчик

Зайчик.  Ти вже зі школи прийшло, Поросятку?

Поросятко.  Так. Іди сюди, Зайчику, і подивися, як я вмію писати і читати. Тепер я, Зайчику, сумку не буду копати. Буду книжки я любити, буду добре вчитись. Бо з них дізнатися  можна чимало і про все навчитися.

Зайчик.  Правильно Поросятко. Я теж наступного року піду в школу і буду гарно вчитися, щоб мене всі поважали. І щоб ніхто не казав, що я неук.

                Сорока з Вороною підслуховують і щось собі говорять, тоді появляються

Сорока. Кра-кра. Ох, які ви молодці!

Ворона.  А тепер ми всім вам скажемо, що в нашому лісі всі грамотні та дружні.

               Всі звірі виходять і співають

Ми вам пісню заспіваємо,

Щоб ви були чемними завжди.

Щиро всім ми вам бажаємо,

Щоб гарно вчились ви!

Щоб не сварились і не бились,

Були лагідні завжди –

Лиш дружили, на «дванадцять» вчились,

Буде шана вам тоді.

Мийте руки часто з милом,

Не кажіть жахливих слів,

То у грудні під подушку

Буде вам з небес сюрприз.

Вчитель.

         Шановні гості! Наше свято добігає свого завершення. Ми щиро вдячні тим, хто завітав на наші перші жнива. Сподіваюсь, що зібрані зернятка знань проростуть рясним урожаєм у майбутньому, а тепло сьогоднішнього свята залишиться в серцях наших дітей –назавжди!