Шоу ляльок
материал на тему
Предварительный просмотр:
Шоу ляльок
Сценарій дитячого ранку
Ведуча:
Жила собі казка в бабусиній хижі,
А в казці віками жили дивовижі,
І добрі й недобрі, химерні й лукаві,
Усі страшнуваті, а інші цікаві.
Вони полонили й страшили вони ж,
Бо казка – не казка без тих дивовиж.
Було о зимовій вечірній порі
Нараз домовик загуде в димарі,
Або в тиховодді старий водяник
Розсічує ніччю кушир та сітник,
Або, коли місяць купається в річці,
На берег русалки виходять погріться.
Або лісовик у глухому бору
Тріщить сушняком та страшить дітвору.
Або… Та чимало усього бувало
Такого, що змалечку нас чарувало!
А нині… на думку прийшло казкарю:
– Візьму та лиш казку нову сотворю!
І буде усяких там сил чарівних,
Бо сказано: казка – не казка без них.
Можливо, комусь без потреби казки,
Та як же ростимуть без них малюки?!
Добрий день, шановні гості! Ми зібрались тут сьогодні для того, щоб...
(Iз-за ширми з’являється Зайчик).
Зайчик: (наспівуючи) Ля-ля-ля! Ля-ля-ля! Ой, нарешті я дійшов, як вас тут багато.
Ведуча: Діти, хто це до нас прийшов? Знаєте, а мені чомусь не подобається поведінка цього Зайчика.
Зайчик: А-а, я й забув. Вибачте мені, будь ласка! Добрий день! (низько кланяється всім).
Ведуча: Зайчику, а куди це ти мандруєш? І як потрапив до нас?
Зайчик: О! Я уже багато казок обійшов, а сьогодні вирішив завітати до вас.
Ведуча: Добре ти зробив. Ми тобі дуже раді. А з яких же казок ти до нас прийшов?
Зайчик: Ага, які хитрющі! Не скажу! Відгадайте самі.
(Діти називають казки, в яких героєм виступає Зайчик).
Зайчик: Правильно. А я хотів би вас запитати, що за свято у вас сьогодні?
Ведуча: Сьогодні ми покажемо дітям казку.
Зайчик: Цікаво буде у вас. Піду попереджу своїх друзів, що я затримуюсь у бібліотеці.
Ведуча: Ну що ж. Розпочнемо нашу казку!
Гуркіт за ширмою, вбігає Котик з мішком.
Котик: Ой, лишенько! Ой, лишенько! Півника лиска вкрала!
Ведуча: Що трапилось, Котику, що трапилось, братику?
Котик: Та хіба ви казку про котика і Півника не читали? Так от я звідти. Жили ми собі з Півником, нікого не ображали, з усіма дружили. Я в ліс ходив за здобиччю, дровець нарубати, а півник борщ варив. Так собі і жили, а оце біда сталася вчора: забрела до нас Лиска, одурила мого Півника, не послухав він мене, та й забрала його з собою. А я тепер сам... (плаче).
Ведуча: Не плач, Котику, ми тобі допоможемо.
Котик: Аби ж то так! З-за сцени чути голос Півника.
Півник:
Котику-братику,
Несе мене Лиска
За зелені ліси,
За жовті піски.
За бистрії води,
За високі гори!
Котику-братику,
Виручай мене!
Котик: Чуєте, це він! Ой, а я забарився! Півнику, півнику! Я іду тебе виручати. Ой, хоч би встигнути...
Ведуча: Не хвилюйся, Котику, ми допоможемо тобі.
З’являється заспана Лисичка.
Лисичка: І що це тут за шум та гул, що мені спати не дають? Ось я відпочину та півня заріжу, буде чим поласувати. (сідає).
Ведуча: Що це ти, Лиско, задумала Півника різати? Тобі не соромно?
Лиска: А кому яке діло, що я робитиму? Хто мені може завадити? Хіба я не сама собі хазяйка?
Котик: (ведучій) Ой, не встиг я, вона Півника зведе! (сховався).
Ведуча: (до дітей) Давайте, діти, обдуримо Лиску, щоб вона Півника не з’їла! Пам’ятаєте казку „Хитрий півень”? Коли лисиця співала в ній, вона заплющувала очі. Може, це та сама лисиця? (до Лиски) А співати ти, Лиско, вмієш?
Лиска: Ой, для мене музика, танці, ой як добре! (заплющила очі і почала щось шепотіти). В цей час Котик рятує Півника.
Лиска: Ой, одурили! (тупає ногами, хвилюється). Які ви погані, піду від вас. (виходить)
Ведуча: Ну тепер настала черга казки. Знов гуркіт, вбігає Зайчик.
Зайчик: Ой, ой, вона знову за мною біжить! Ой, рятуйте мене з біди, замітайте мої сліди!
Ведуча: Зайчику-побігайчику, чого ти боїшся, тебе тут ніхто не зобидить!
Зайчик: Ой, там така страшна, з рогами, Лисичку з хати вигнала і за мною ганяється...
Ведуча: Розкажи, хто за тобою бігає, ми тебе врятуємо.
Заходить Коза.
Коза:
Я Коза-Дереза,
півбока луплена,
За три копи куплена,
Як дам тобі рогом – будеш за порогом.
Ріжками заколю,
ніжками затопчу, хвостиком верть –
Тут тобі смерть!
Зайчик: Ой, бачите, яка пихата, з казки прибігла. Колись дід обідрав їй бока, а рак, коли в Лисиччину хатку залізла, вщипнув її так , що й залишився знак, а вона все бігає та лякає.
Ведуча: Не бійся, Зайчику, якщо вона до нас прибігла, то хай з нами пограється, а тебе не чіпає.
Коза: (чепуриться) Ви мене ще не знаєте. І казки без мене не буде...
Ведуча: Як це не буде?
Коза: А от і не буде без мене казки, я ж Коза-Дереза, хіба забули!? Я Коза-Дереза, півбока луплена, за три копи куплена... (наставляє роги)
Ведуча: Знаємо, знаємо з якої ти казки, але якщо сваритися прийшла...
Коза: (перебиваючи) А без мене свята не буває. Замість того, щоб мене нагодувати, напоїти та приголубити, ви мене ображаєте, проганяєте... (плаче). От дідусю поскаржуся, бо я знову до нього повернулася.
Я ж не їла і не пила!
Як бігла через місточок
Ухопила кленовий листочок,
Як бігла через гребельку
Ухопила води крапельку.
Тільки пила, тільки й їла!
Ведуча: Добре-добре, залишайся з нами. Сьогодні казку вже вам знайому ми покажемо „Колобок”, але уважно просимо додивитися її до кінця.
Казка „Колобок”
Ведуча: Жили-були собі дідусь та бабуся. Жили то жили, та дожилися до того, що й хліба нема.
Дідусь: Бабусю, а снідати що ж будемо, чи хлібчик ще є?
Бабуся: Нема, дідусю, ох, нема. Що тільки сонечко на небо, а я вже в хижці, у засіку ходила борошенця назмітати на хлібчик духмяний. Ох-ох-ох!
Дідусь: Ну і що ж, назмітала?
Бабуся: Та ось у жменьці, зовсім мало.
Дідусь: Хоча б на коржик з маком вистачить. Анумо, бабусенько, до роботи! Ти міси тісто, а я дровець нарубаю та піч витоплю.
Ведуча: Замісила бабуся тісто, і для смаку вкинула яйце, сметанку, ще й маслечка грудочку. Стала коржика ліпити.
Бабуся: Ох і тісто яке м’яке, ніжне, ніби щічки у дитини. Ех, нема у нас з дідусем ні діток, ні онуків. Нема кому ні казочку розповісти, ні пісеньки заспівати, як мати моя співала:
У мого синочка очі, як волошки
У мого синочка щічки – маків цвіт...
Ой, що ж це? Поки співала, руки самі й виліпили замість коржика колобочка-синочка з оченятами.
Дідусь: Бабусю, що ж це? Колобочок! Та гарний який!
Ведуча: Посадили Колобочка в піч, щоб підрум’янився.
Бабуся: Що ж, дідусю, на сніданок треба, мабуть, картоплі накопати та й потому буде.
Дідусь: Так-так, з кропом та маслечком буде чим посмакувати. А таким гарненьким Колобком тільки милуватися будемо.
Ведуча: Витягла Бабуся Колобка, поклала на віконечко, щоб прохолонув, а сама з дідусем пішла на город по кріп та картоплю.
Літає муха і сідає на Колобка.
Колобок: Апчхи! Де це я? Хто ж це я? А де дідусь та бабуся? Ох, як гарно, як цікаво! А що там за вікном. А далі за воротами? Ось побіжу подивлюся, та поки прийдуть дідусь з бабусею, я й повернуся. Ого-го! Гоп-ля-ля!
Ведуча: От непосида! Куди ж це він? Ходімо за ним слідом, якби яка біда не трапилась.
Колобок: Як гарно навкруги: дерева шумлять, травинки шепочуть, пташки співають і мені так весело, що теж поспівати захотілося. Пісенька сама собою складається.
Був я жменька борошенця,
Трішки масла та сметани,
Бо хотіла так бабуся
Спекти коржик на сніданок.
Та не коржик і не пряник
З печі скочив на полок.
А солодкий та рум’яний
Розвеселий колобок.
Колобок співає пісеньку і котиться далі.
Колобок: Ой, який гарний метелик! Подивлюсь поближче. Постій, зупинись! А де ж стежечка? Заблукав! Що робити? Хто? Колобок?
Їжачок: Це ти сам Колобок. А я...Ось відгадай загадку: В мене шуба з голочок, а тому я ... Хто?
Колобок: Я не знаю, бо тільки сьогодні спечений. Діти, допоможіть. Хто це? Швидше підкажіть! Діти підказують:”їжачок”
Їжачок: Так, я Їжачок. А що ти тут робиш? Заблукав? Не страшно, я тут всі кущики-травинки знаю, я тебе проведу до дому, йди за мною.
Колобок: Спасибі, друже, хочеш, я заспіваю тобі свою пісеньку?
То не коржик і не пряник
З печі скочив на полок,
А солодкий і рум’яний,
Розвеселий Колобок.
Виходить Лисичка.
Лисичка: О-о-о, яка гарна в тебе, Колобочку, пісенька. (далі говорить тихіше і в бік). Така гарна, така смачна, як і ти. От і сніданочок до мене сам прикотився. (Знову говорить в голос, звертаючись до Їжачка) А ти, Їжаче, котись собі далі. Ми тут з Колобком разом поспіваємо, а потім я його проведу додому. Іди-іди.
Їжачок: (тихо) Знову щось надумала руда хитрунка. Але мене не обдуриш. Заховаюся тут під кущем. Та й подивлюся.
Лисичка: Колобочку, я вже старенька, погано чути стала. Підійди ближче і заспівай свою пісеньку, а я запам’ятаю і будемо співати разом.
Колобок: Добре! Слухайте, будь ласка. (співає)
Лисичка: Я вже, майже, запам’ятала твою гарну пісеньку, але дещо не дочула. Стрибни мені на язичок і заспівай ще разок.
Колобок: Добре, я зараз.
Їжачок: (тихо) Почекай, Колобочку, дозволь мені зараз поспівати.
Лисичка: Ой-ой-ой, ай-ай-ай!
Їжачок: Гей, Лисичко, почекай!.. Побігла, тільки курява знялась. Анумо, Колобочку, співай голосніше свою пісеньку та підемо далі, бо вже дідусь з бабусею зачекалися.
Співають і йдуть.
Дідусь: Колобочок!
Бабуся: Наш синку! Як ми хвилювалися за тебе. Дякуємо тобі, Їжаче, що привів до дому Колобка. Ось тобі гостинець (дають їжакові яблуко).
Їжачок: Дякую.
Ведуча: Ось і казочка підійшла до кінця. Як я і обіцяла, закінчилась вона зовсім незвичайно, бо наш колобок – це добрий, чемний та веселий малюк, із ним просто нічого лихого не могло трапитись.