ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ КОРПОРАТИВНОГО НАВЧАННЯ В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ
ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ КОРПОРАТИВНОГО НАВЧАННЯ В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ
Скачать:
Вложение | Размер |
---|---|
matorin_b.i._kolesnikova_o.v._tezi_odesa_lyutiy_2015.doc | 55.5 КБ |
Предварительный просмотр:
Маторін Б. І.
старший викладач кафедри російської мови та літератури
Донбаського державного педагогічного університету
м. Слов’янськ, Донецька обл., Україна
Колесникова О. В.
магістрант російсько-українського відділення
філологічного факультету
Донбаського державного педагогічного університету
м. Слов’янськ, Донецька обл., Україна
ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ КОРПОРАТИВНОГО НАВЧАННЯ В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ
Особливість виконання вправ за інтерактивними технологіями корпоративного навчання полягає в тому, що будь-яка вправа або завдання складається з трьох елементів: інструкція, дія; рефлексія (осмислення), тобто спочатку йде пояснення, як робити, далі студенти виконують завдання, а в процесі рефлексії пояснюють, чому саме такий варіант або спосіб, дію обрали. У кожній групі розподілено ролі, які вони повинні виконувати під час групової роботи: спікер, головуючий (керівник групи) зачитує завдання групі; організує порядок виконання; пропонує учасникам групи висловитися по черзі; заохочує групу до роботи; визначає доповідача; секретар веде записи результатів роботи групи; записи веде коротко й розбірливо; як член групи, повинен бути готовий висловити думки групи при підбитті підсумків чи допомогти доповідачу; посередник стежить за часом; заохочує групу до роботи; доповідач чітко висловлює думку групи; доповідає про результати роботи групи.
Важливим моментом групової роботи є опрацювання змісту і подання групами результатів колективної діяльності. Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації роботи групи.
Парна й групова робота може використовуватися на заняттях засвоєння матеріалу, а також на практичних заняттях застосування знань, умінь та навичок. ЇЇ можна проводити зразу ж після викладання нового матеріалу педагогом, на початку нового заняття замість опитування, на спеціальному занятті, присвяченому засвоєнню знань, умінь та навичок.
Отже, схарактеризуємо основні інтерактивні технології корпоративного навчання в навчально-виховному процесі.
Скажи й переключайся – кооперована структура, в якій партнери послідовно дають відповіді на запитання або обговорюють тему дискусії за сигналом (інтервали зміни ролей часом непередбачені). Після того, як тему дискусії визначено, перший партнер починає давати відповіді на запитання або висловлювати власну позицію стосовно даної теми. Потім другий партнер відповідає, а перший уважно слухає. Коли відбувається зміна, обов’язковим завданням для другого партнера є продовження (або закінчення) спрямування думки першого партнера перед тим, як представити нові ідеї. Може відбутися кілька змін протягом періоду часу, визначеного для дискусії.
Зупинись – починай – продовжуй. Рекомендації до застосування: 1) викладач роздає кожній команді аркуш паперу, де зазначена тема, над якою буде працювати група. Робочий аркуш має також містити три колонки із заголовками: зупинка, початок, продовження; 2) члени групи відповідають під час обговорення чи між обговореннями, аргументуючи, чому група має зупинити, почати або продовжувати порушену тему; 3) відповіді членів групи збираються, змішуються та розподіляються між учасниками.
Круглий стіл – кооперована структура, розрахована як на малі, так і на великі групи, у яких один аркуш паперу й олівець передаються по колу. Наприклад, один студент записує ідею, потім передає аркуш та олівець партнеру ліворуч. Варіативність процедури полягає в тому, що учасники можуть використовувати різнокольорові фломастери, олівці в той час, коли їм передається папір.
Кути – кооперована структура, що дозволяє вибирати та обговорювати окремі виміри теми. Щоби полегшити діяльність, різні аспекти теми розташовують у визначених кутах аудиторії. Потім кожний студент обирає окремий аспект відповіді на запитання викладача та прямує у відповідний кут. Після дискусії викладач навмання вибирає пари з кожного кута для того, щоб студенти висловили свої думки перед аудиторією. Наявність представників з кожного кута урізноманітнює перспективи та забезпечує можливості для вибору.
Графіті – кооперована структура, яка полегшує процес мислення та відіграє важливу роль групового джерела енергії. Кожній кооперованій групі з трьох або чотирьох осіб даються частина ватману та різні кольорові фломастери (один для кожного члена групи, що дозволяє відобразити внесок кожної особистості). Потім перед кожною групою ставиться певне запитання (для кожної групи – інше), тема, проблема або висловлювання, на які вони дають відповіді. Протягом короткого часу кожна група пише власні «графіті» (слова, фрази, графіки) на певну задану тему. Потім викладач пропонує припинити роботу та просить кожну групу передати їхні аркуші із графіті іншій групі. Процес повторюється знову, але тепер кожна група працює над новою темою, яку почали інші. Процес триває доти, доки власний аркуш не повернеться до кожної групи. Потім усією групою студенти читають усі «нові» коментарі, обговорюють їх і роблять висновки.
Навчання разом. Полягає в тому, що члени команди в маленьких різнорідних групах працюють разом для виконання спільних навчальних завдань. Члени команди працюють над виконанням загального академічного завдання, яке часто включає в себе кінцевий продукт роботи кожної окремої групи (блок відповідей, ілюстрація, доповідь тощо).
«Мозковий» штурм (Brainstorming) – запропонований у 1937 р. А. Осборном. Ідея методу заснована на тому, що критика й страх гальмують мислення, сковують творчі процеси. З огляду на це, було запропоновано розділити в часі висунення гіпотез і їх критичну оцінку. Мета – абстрагування від звичайного ходу думок, висунення якомога більшої кількості ідей щодо вирішення проблеми протягом обмеженого часу. Для цього процесу характерне створення ситуації вільного спілкування.
Група студентів розподіляється на пари, малі чи великі групи, у яких генеруються та фіксуються (письмово або усно) усі ідеї щодо заданої проблеми. Під час «мозкового» штурму перевага надається нестандартним фантастичним ідеям, каламбурам, заохочуються ідеї з комбінування та нового застосування ідей, раніше висунутих у ході «мозкового» штурму.
Групове дослідження. Студенти розбиваються на групи, обирають тему для дослідження, самостійно обирають зміст, форми, ролі, проводять збір інформації, аналізують її, дають оцінку отриманим даним, роблять висновки та презентують рішення. Над проектами студенти працюють протягом кількох місяців. Отже, вони мають достатньо часу не лише на збір та аналіз інформації, генерування творчих ідей щодо презентації теми, а й на засвоєння на практиці правил кооперованої групової діяльності: принцип включеності: брати участь у всьому, що відбувається; відповідати за власне навчання; поділяти відповідальність, лідерство; ставити запитання в разі, коли чогось не зрозумів; висловлювати власну думку, ділитися знаннями та досвідом; бути активним, діяльним, охоче випробувати запропоновані ідеї, технології; довіряти, уважно слухати інших, намагатися зрозуміти їх позицію, почуття; підтримувати, допомагати один одному; успіх кожної окремої особистості визначає успіх групи; зважати на часові обмеження; ризикувати; отримувати задоволення.
Ситуації з життя. Одним із методів кооперованого навчання є розв’язання «Ситуацій із життя». «Ситуація з життя» (СЖ) сприяє розвитку таких навичок: уміння окреслювати проблему, аналізувати дані та оцінювати інформацію, здійснювати оцінку й ухвалювати рішення, презентувати свій аналіз у переконливій формі. «Ситуації з життя» дають можливість продемонструвати розуміння та засвоєння змісту навчального матеріалу, дозволяють застосовувати на практиці отримані знання. Результат аналізу «Ситуацій із життя» – представлення шляхів виходу з даної ситуації, рекомендації з необхідним обґрунтуванням.
Робота в парах або статична пара. Технологія особливо ефективна на початкових етапах навчання студентів роботі у малих групах. Її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі студенти отримують можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, уміння висловлюватись, критичного мислення, уміння переконувати й вести дискусію.
Ротаційні (змінювані) трійки. Діяльність студентів є подібною до роботи в парах. Цей варіант кооперативного навчання сприяє активному, ґрунтовному аналізу та обговорюванню нового матеріалу з метою його осмислення, закріплення та засвоєння, але втрьох. Згодом учасники трійок змінюються, що також дозволяє їм більше спілкуватися.
Два-чотири – всі разом (динамічна пара). Ще один варіант кооперативного навчання, що є похідним від парної роботи, ефективний для розвитку навичок спілкування в групі вмінь переконувати та вести дискусію. Спочатку обговорення йде між двома учасниками, а потім вони об’єднуються ще з парою учасників і далі ведуть дискусію.
Робота в малих групах. Одна із найбільш популярних стратегій, тому що вона дає всім студентам можливість брати участь у роботі, практикувати навички співробітництва, міжособистісного спілкування. У той же час робота в малих групах потребує багато часу, цією стратегією не можна зловживати.
Карусель або варіаційна пара – це варіант колективної роботи в малій групі з 4-х студентів. Кожний студент працює то з одним, то з іншим студентом з четвірки. При цьому здійснюється обмін матеріалами, варіанти яких будуть опрацьовані кожним членом мікрогрупи. Вважається найбільш ефективним для одночасного включення всіх учасників в активну роботу з різними партнерами зі спілкування для обговорення дискусійних питань.
Акваріум. Після того, як викладач об’єднав студентів у дві-чотири групи та запропонував завдання для виконання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр аудиторії та утворює своє маленьке коло. Учасники цієї групи починають обговорювати запропоновану викладачем проблему. Групі, що працює, для виконання завдання необхідно прочитати вголос ситуацію та обговорити її у групі, використовуючи метод дискусії. Усі інші студенти мають тільки слухати. Після закінчення 3–5-ти хвилин група займає свої місця, а аудиторія обговорює, чи була думка аргументованою.