История своего села
Вложение | Размер |
---|---|
naris-opis_storinki_istoriyi_sela_pravda.doc | 208 КБ |
Міністерство освіти і науки України
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим
Всеукраїнська історико-географічна експедиція
„Історія міст і сіл України”
конкурс нарисів-описів
СТОРІНКИ ІСТОРІЇ СЕЛА ПРАВДА
Роботу виконали:
Талалов Павло Павлович,
учень 11 класу
Асанова Мавіле Ахтемівна
учениця 9 класу
Правдівської загальноосвітньої
школи I-III ступенів
Первомайського району
Автономної Республіки Крим
Науковий керівник:
Дьоміна Оксана Василівна,
учитель історії
Правдівської загальноосвітньої
школи I-III ступенів
Первомайського району
Автономної Республіки Крим
смт. Первомайське - 2014
АНКЕТА
Автори:
Талалов Павло Павлович
Село Правда, Первомайський район, Автономна Республіка Крим
Правдівська загальноосвітня школа I-III ступенів, учень 11 класу
Асанова Мавіле Ахтемівна
Село Правда, Первомайський район, Автономна Республіка Крим
Правдівська загальноосвітня школа I-III ступенів, учениця 9 класу
Науковий керівник:
Дьоміна Оксана Василівна
Село Правда, Первомайський район, Автономна Республіка Крим
Правдівська загальноосвітня школа I-III ступенів, учитель історії
Контактний телефон: 0990591095
Зміст:
Висновок..…………………………………………………………………………. 14
Список використаних джерел................................................................................. 15
Повна назва:
Село Правда.
Місце знаходження, адміністративне підпорядкування.
Село Правда розташоване в степовому Криму, біля кордону з Красноперекопським районом, висота над рівнем моря - 19 м. Найближчі населені пункти - Арбузове в 1,5 км. на південний схід і Матвіївка в 3 км на південний захід, а також Сватове Красноперекопського району в 3 км на північ. Відстань до райцентру близько 5 км, найближча залізнична станція - Красноперекопськ (на лінії Джанкой-Херсон) - близько 22 км. В 2 км від траси Сімферополь – Армянськ [5, с. 558].
Географічні координати: 45°46′50″ с. ш.33°50′47″ в. д.
Село існує, процвітає та продовжує свою історію.
Село Правда на карті Первомайського району
Метою роботи є узагальнення і систематизація історичного матеріалу, який розкриває виникнення, розвиток та сучасний стан села Правда.
На основі аналізу історичних джерел автори роботи ставлять перед собою такі завдання:
Практичне значення полягає в тому, що матеріали, зібрані і проаналізовані в роботі, доцільно використовувати в школах при вивченні історії рідного краю, при створенні або поповненні фондів історичного музею в школі. Також представлений матеріал може бути використаний при підготовці видання нової редакції багатотомної „Історії міст і сіл України”.
При написанні даної роботи були використані наукові видання, публікації місцевої преси, документи архівного відділу Первомайської районної державної адміністрації, матеріали надані Правдівською сільською радою, СВК „Грузія”, матеріали приватних сімейних архівів і спогадів жителів села.
„115-ділянка”
Мало хто пам'ятає сьогодні, яким було наше село 87 років тому, в той час зване 115 ділянка, колгосп Деєр-Емес. Отже, 1926 рік на заклик партії з Брянської області м. Почети приїхали на освоєння цілини в Північний Крим Бруштейн Семен Давидович, Семенов Ілля Львович, Фрумкін Айзік Абрамович. Через кілька місяців 30 молодих людей пішли за їх прикладом. Спочатку ці люди жили в куренях, але до кінця 1926 року було побудовано 2 будиночки. У цьому ж році було засіяно 212 га пшениці [8, с. 2].
У 1928 році переселенці створили товариство зі спільного обробітку землі (ТОЗ). Поселення називалося „115-я ділянка”. Тут було 33 будинки на двох вулицях, які зараз називаються Советська і Садова [8, с. 2].
Деєр Ермес
У 1930 році на місці „115-ї ділянки” утворився колгосп „Деєр Ермес” [рис. 3.1]. Головою сільгоспартілі обрали Айзіка Абрамовича Фрумкіна [11; рис.3.2].
1931 рік - заснування колгоспу „Страна Советов” [рис. 3.4]. Була організована перша двокомплектна школа. Вона була маленька, розміщувалася в будинку тодішнього голови колгоспу А.А. Фрумкіна. Першою вчителькою була Раїса Захарівна Біла, в школі вона пропрацювала до 1931 року.
Створений комсомольський осередок у 1927 році, секретарем був Володимир Пищик [8, с. 2].
У період 1931-1937 роках колгосп став міцніти. В той час у наші місця стали оселяться переселенці з інших регіонів Радянського Союзу. В їх числі були батьки наших корінних односельців М.І. Руденко, Л.Ф. Нізеевой, Г.А. Цілинко, O.A. Плехуна, З.К. Маслової та ін. А такі старожили, як В.І. Чечина, М.І.Талалов, В.І. Лук'янова та інші приїхали в наше село ще в дитячому віці [3].
В період з 1939 по 1957 року Абрам Айзіковіч Фрумкін працює головою колгоспу „Страна Советов”. У 1940 році був посаджений сад 10 га та 10 га виноградника. В цей же час в колгоспі вже було 50 га овочів, картоплі 28 га. З 1938 року отримували по 10 т з 1 га картоплі [8, с. 2].
Колгосп до 1941 року мав 4 ферми: молочнотоварна, свиноферма, птахоферма і вівчарня; 5 тракторів та 2 комбайни з Первомайської МТС було закріплено за колгоспом „Страна Советов”. Перший трактор пригнав в МТС Давид Семенович Бруштейн, на якому став працювати, пізніше він працював бригадиром тракторної бригади [3].
Село Правда
18 травня 1948 року прийнято Указ Президії Верховної Ради УРСР „Про перейменування населених пунктів Кримської області”. Первомайського району перейменовано 42 села. Зокрема, Деєр-Емес на Правду [11].
У 1950 році почалося об'єднання колгоспів, до Правди приєднали Матвіївку і Арбузове [11].
У 1955-1957 роках було побудовано млин, пекарню, винзавод, була розширена семирічна школа. Таких успіхів колгосп добився завдяки невтомній праці голови колгоспу „Страна Советов” А. А. Фрумкину.
У 1957 році головою колгоспу „Страна Советов” було обрано Андрія Никифоровича Юрченко [рис. 3.3]. При ньому отримали розвиток села Правда, Арбузове і Матвіївка, які налічували 346 дворів [3].
Навесні 1959 року на індивідуальних ділянках висаджено близько 10 тис. виноградних живців, 1000 фруктових саджанців. У цьому ж році було закінчено будівництво літнього кінотеатру, стадіону, мічурінського будиночка. А також почалося будівництво лазні, майстерні з ремонту взуття та швейна [8, с. 2].
У 1970 році відкрита нова школа, директором школи став В.М. Настасьєв. В середній школі працювало 28 учителів, навчалось 436 учнів [1]. У 1975 році побудовано дитячий садок „Сонечко”. Партійна і комсомольська організації села об'єднали 51 комуніста й 45 членів ВЛКСМ [2].
Село розвивалось, звели будинок культури із залом на 500 місць, бібліотека з фондом 11 тис. книжок, медпункт, дитячий садок, пошта, контора, двоповерховий магазин, де промислові товари були з натуральної сировини, встановлено електропостачання [3].
Завдяки невтомній праці голови колгоспу „Страна Советов” А.Н. Юрченко, колгосп досяг великих успіхів виконуючи плани по здачі зернових, овочів, м'яса, молока тощо. Було засаджено сотні гектарів садів і виноградників. Щорічно в колгоспі отримували високі врожаї зернових. У 1972-1979 роках був збудований консервний завод, розширювалася МТФ.
У 1978 році головою колгоспу „Страна Советов” став Віктор Дмитрович Ромалійський [8, с. 2]. Росли врожаї, розвивалося тваринництво, свиноводство, кролеводство, птахоферма. Зводився холодильник, спортивний комплекс, сім’яочисний комплекс, насіннєвий тік, було освоєне зрошення земель „Дніпром”, побудували кафе біля Будинку культури. У всьому спостерігалося підвищення добробуту: нові житлові будинки, з'явилися нові вулиці. Піднялася нова будівля, де зараз знаходиться сільська рада, пошта, комунальне підприємство, відділення „Ощадбанку” [3]. За період роботи головою колгоспу Віктора Дмитровича неодноразово було визнано переможцем соціалістичних змагань у розвитку сільського виробництва [рис. 3.5.].
З 1996 року на посаду голови колгоспу був обраний Володимир Михайлович Гайдаржи. В цьому ж році колгосп „Страна Советов” переформировується в колективне сільгосппідприємство. Але як і раніше КСП йшло у першій п'ятірці по здачі молока, врожайність господарства становила 39-40 ц/га [3].
З 2000 року „Страна Советов” стає СВК (сільськогосподарський виробничий кооператив), головою якого стає Віктор Олексійович Коплік. На той час господарство мало 200 га садів, 350 га - багаторічних трав, 1100 озимих зернових, 100 га соняшнику, 300 га землі, зораних під пар. На тваринницьких фермах було 180 корів, 174 молодняку, 25 свиноматок. Був в СВК макаронний цех, маслоробка, фруктосховище, консервний завод [3].
На даний час село Правда залишається центром Правдівської сільської ради, до складу якої входять три села: Правда, Матвіївка, Арбузове.
Населення села Правда - 1646 осіб станом на 2013 рік.
Загальна площа земель Правдівської сільської ради - 6316 га, в тому числі ріллі - 5283 га станом на 2013 рік [2].
Село Правда – центральна садиба сільськогосподарського виробничого кооперативу „Грузія” [рис. 4.1]. На території села є: загальноосвітня школа [рис. 4.2], в якій працює 22 педагога та навчається 169 учнів [1]; філія ДЮСШ та дитячий садок, фельдшерсько-акушерський пункт [рис. 4.3], філія оздоровчого центру „Турбота”, відділення „Ощадбанку”, бібліотека, 5 магазинів, їдальня, кафе-бар. Здійснюються регулярні транспортні маршрути: Правда - Первомайськ, Правда - Красноперекопськ, Правда - Сімферополь [2].
Правдівський сільський Будинок культури знаходиться в спеціально побудованому будинку з 1964 року [рис. 4.4], являється осередком культури для населення села, керівником якого є Демчук В. В. У Будинку культури функціонують 4 колективи художньої самодіяльності різної направленості: танцювальний колектив „Золушка” [рис. 4.5] та театральний колектив „Чайка” під керівництвом Абдувалієвої Т.М., чоловіче тріо „Мечта” [рис. 4.6] та збережена форма самодіяльного театрального мистецтва – агітбригада „Жінрада” [рис. 4.7], яка на сьогоднішній день є активним учасником усіх регіональних заходів, організований Центр руської культури Первомайського району [рис. 4.9].
За словами художнього керівника Правдівського Будинку культури Тетяни Абдувалієвої, традиційним заходом є День села, на кануні якого проходять різні конкурси: на кращій двір, кращу вулицю, вшановуються молоді сім'ї, подружні пари, які найдовше перебувають у шлюбі, вручаються грамоти та подарунки.
Велику увагу приділено площі біля Будинку культури: красиві алеї с клумбами квітів, фонтани [рис. 4.8] і великий барвистий дитячий майданчик – все це місце постійного проведення усіх культурно-масових заходів у селі.
На базі філії ДЮСШ проходять місцеві, районні, Республіканські та Всеукраїнські змагання. Доказом того є: 1-й Всеукраїнський турнір з греко-римської боротьби серед юнаків 1999-2005 р. н. на призи голови СВК „Грузія”, працівника агропромислового комплексу України В.І. Хасітошвілі. У змаганнях прийняло участь 16 команд, 158 учасників із АР Крим, м. Запоріжжя, М. Донецьк, Донецька область, Сумська область.
На території сільської ради знаходиться ряд сільськогосподарських підприємств: СВК „Грузія”, ПСП „Грузія”, МЧСП „Верес”, 18 фермерських господарств, 110 – одноосібників, які забезпечують жителів роботою, послугами, товарами першої необхідності [2].
СВК „Грузія” – це показове господарство, на базі якого проходила республіканська науково-практична конференція [рис. 4.10]. Її учасники мали змогу ознайомитись з використанням систем крапельного зрощування, а саме сорго кормового, соняшника та кукурудзи, овочів та суниці, плодових культур та винограду [15]. Також гостями СВК „Грузія” була польська делегація, якій провели екскурсію полями та садами господарства [рис. 4.11].
5. ЗНАЧНІ ДЛЯ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ ІСТОРИЧНІ ПОДІЇ
Село у Великій Вітчизняній війні
В роки Великої Вітчизняної війни, за словами сторожили Кулік Юлії, коли воєнні дії стали наближатися до Криму, господарство колгоспу було евакуйоване в Краснодарський край.
Самовіддано боролись за порятунок народного добра наші земляки, намагалися, щоб воно не дісталось ворогу. Деякі з них віддавали свої життя. Так, при евакуації колгоспного майна на залізничній станції Воїнка загинув М.А.Цилінко.
На територію району, покинутою нашими військами, вступив ворог, почалась окупація, яка тривала довгих два роки і п’ять с половиною місяців. В цей період, згадує Кулік Ю., фашисти приходили у село та грабували місцевих жителів, забирали все: картоплю, птицю, яйця тощо. Вона пам’ятає як у лютому 1942 році в протитанковому рву, були безвинно замучені 24 односельця. Під час Великої Вітчизняної війни 87 жителів билося з ворогом, з них 41 нагороджено орденами і медалями, 36 полягло в боях за Батьківщину. Воїнам, які загинули під час визволення села від німецько-фашистських загарбників, споруджено пам'ятник.
Після війни, коли в квітні 1944 році Крим був звільнений Радянською Армією, у відновленні колгоспу брали активну участь: М.Ф.Федотова, А.І. Шевченко, М.Г.Самойлова, П.Х. Тетерюк, Р.І Бруштейн та інші. У 1945 році. - за роботу під час війни А.А. Фрумкін нагороджений медаллю „За трудову діяльність” [6, с. 508-512].
Створення та розвиток сучасного СВК „Грузія”
В 1996 році трудовий початок нового господарства, який очолив Хасітошвілі Валерій Іванович [рис. 5.1], допомогли йому молоді однодумці: В.І.Глодик, П.І.Талалов, О.Б. Грицак, С.І. Глодик, які стали вирощувати цибулю [10, с. 3].
СВК „Грузія” створений в березні 2000 року кооператив є правонаступником реорганізованого колгоспу „Страна Советов”.
СВК „Грузія” переходить на маловитратні технології з високими показниками виробництва:
- здійснюється комплексне технічне переоснащення машинно-тракторного парку сучасними енергонасиченими тракторами вітчизняного та імпортного виробництва: трактори ХТЗ Т-150, Беларус, John Deere, зернозбиральні комбайни John Deere, ДОН, New Holland, самохідний оприскувач John Deere [рис. 5.3], кормозбиральні комбайни Сlaas Jaguar, зрошувальні установки BAUER [рис. 5.4], Фрегат.
Ці трактори, як визначальна енергомобільна одиниця у всій системі технологій і машин, призначається для використання переважно на грунтообробно-посівних роботах, у зв’язку з чим вони комплектувалися оборотними плугами Kverneland, глибокорозпушувачами CASE Ecolo-Tiger, пневматичними сіялками „Аккорд” тощо[14].
- сільськогосподарський виробничий кооператив підтримує ділові відносини не тільки з вченими Кримського агротехнологічного університету та Одеським НДІ, але й співпрацює зі спеціалізованими фірмами „Nickerson-Zwaan”, „Nunhems”, Rijk Zwaan, „Dupont”, „Basf”, „Bayer” „Syngenta”, „Limagrain”, „Unifer”, які поставляють мінеральні добрива, ядохімікати, протруйники, насіння [13].
- застосовують крапельне зрошення для вирощування всіх видів овочів, технічних культур тощо [рис. 5.5]. Це дає можливість скоротити витрати на їх виробництво [7, с. 5].
- у садах можна побачити бамбуковий стовбур [рис. 5.6], він використовуються, для того щоб саджанці відчували себе стійко, комфортно, правильно росли, це найпростіший і екологічно чистий вид опори. Стовбури пройшли обробку, що запобігає розтріскування, і надає їм міцність.
- тваринницька ферма збудована у сучасному стилі з використанням українського, німецького, датського, французького технологічного обладнання.
Природний газ в селі Правда
29 грудня 2006 року визначною і довгоочікуваною подією для жителів села Правда стало проведення природного газу. Пізніше до мережі була підключена і загальноосвітня школа.
6. ВИДАТНІ ОСОБИСТОСТІ ДЛЯ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ.
М.Ф. Руденко - ветеран Великої Вітчизняної війни
Руденко Микола Федорович – ветеран Великої Вітчизняної війни, що живий донині. Звістка про війну застала Миколу Федоровича, коли йшов йому сімнадцятий рік. Щоб зміцнити смугу фронту пішов добровольцем і знаходився в 83 запасному полку, який будував дороги, валив ліс. Беручи участь у бойових діях, біля міста Будапешту він отримав тяжке поранення. Був нагороджений трудовими та бойовими відзнаками.
А. Н. Юрченко – голова колгоспу „Страна Советов”
Юрченко Андрій Никифорович у 1957 році обраний головою колгоспу „Страна Советов” [рис. 3.3]. При ньому отримали розвиток села Арбузове і Матвіївка, відбувалась розбудова села Правда, а також досягло високих темпів господарство.
Завдяки його організаторським здібностям колектив колгоспу „Страна Советов” за виконання соціалістичних зобов’язань, нагороджено ленінською Ювілейною Почесною Грамотою, Президії Верховної ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС, відзначено дипломом 2-го ступеня ВДНГ СРСР.
А. Н. Юрченко було нагороджено орденами й медалями СРСР.
В.І. Хаситошвілі - голова СВК „Грузія”
Хаситошвілі Валерій Іванович - народився 1952 році [рис. 5.1]. Організував і відкрив в селі Правда школу з вільної боротьби, де був тренером. ДЮСШ під його керівництвом славилася на всю Україну і виховала чимало майстрів спорту та кандидатів в майстри спорту з вільної боротьби. З 2000 року голова СВК „Грузія”.
За сумлінну працю неодноразово нагороджувався грамотами Первомайської районної ради та Первомайської райдержадміністрації, Почесними грамотами Міністерства аграрної політики АР Крим, є заслуженим працівником сільського господарства України. Депутат районної ради [12, рис. 5.2].
ВИСНОВОК
Дана робота познайомила нас з історією рідного краю, рідного села Правда. Його історія почалася не так давно, але за роки свого існування воно 3 рази змінювало свою назву.
Первинна назва села „115 – ділянка”. Це було невелике селище, люди якого утворили товариство зі спільного обробітку землі. Минали роки, село розросталося, колишній ТОЗ перетворився в колгосп Деєр - Емєс .
Указом Президії Верховної Ради УРСР „Про перейменування населених пунктів Кримської області”, назву Деєр-Емес змінили на Правду. У цей час колгосп вже називався „Страна Советов”. Після цих подій назва села більше не змінювалась, але на початку цього століття правонаступником реорганізованого колгоспу „Страна Советов” стає сільськогосподарський виробничий кооператив „Грузія”.
За зібраними даними в історії села можна виділити 5 основних етапів:
- довоєнній розвиток села Правда;
- село у Великій Вітчизняній війні;
- післявоєнна відбудова господарства;
- село на початку Незалежності України;
- село XXI століття.
На території села, в різні часи проживали та живуть талановиті люди, які зробили внесок в розвиток свого рідного краю: А. А. Фрумкін, Р.І. Бруштейн, А. А. Фрумкін, А.Н. Юрченко, М.Ф. Руденко, В.І. Хаситошвілі, В.М. Настасьєв, М.Г. Полгуєва тощо.
Незалежно від того, що село знаходиться в Степовому Криму, воно має гарні туристично-екскурсивні можливості: цікаву і повчальну історію, об'єкти відпочинку; ознайомлення з сучасною сільськогосподарською технікою, з полями на яких вирощуються по сучасним технологіям овочі, зернові, технічні та кормові культури, із садами та виноградниками, а також показовою є тваринницька ферма.
Незважаючи на високий рівень розвитку села, існує ряд проблем:
Для вирішення проблем необхідно розробити і реалізувати ряд місцевих, регіональних та державних проектів по подоланню недоліків, розвивати сільський туризм. Необхідна також цілеспрямована підтримка з боку держави.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ЕЛЕКТРОННІ РЕСУРСИ
Как нарисовать лимон акварелью
Снежная книга
Как напиться обезьяне?
Воздух - музыкант
Заяц-хваста