Видатні математики

Слайд 1

Слайд 2

Геометрія — слово грецького походження . Воно означає землемірство . Однак першими « землемірами » були стародавні єгиптяни . Сільське господарство могло розвиватись лише біля річки Ніл . Щороку Ніл розливався , приносячи на землі які були залиті водою, плодючий мул. Кожен селянин мав наділ землі певної площі , однак розливи ріки не дозволяли раз і назавжди визначити межі кожного наділу , тому після чергового розливу доводилось визначати земельну ділянку заново. Це виконували землеміри — люди, що за допомогою шнура відміряли кожному селянину ділянку з площею , яка була йому приписана. Стародавні єгиптяни не знали циркуля, його винайшли греки. Однак це їм особливо не перешкоджало . Так, прямий кут вони будували мотузкою , що має довжину 12 мір . За допомогою цієї мотузки можна побудувати трикутник зі сторонами 3, 4 і 5 мір . Такий трикутник за теоремою Піфагора є прямокутним . Тому прямокутний трикутник також називають єгипетським .

Слайд 3

У Стародавній Греції , починаючи з 7 століття до н. е., з часів Фалеса Мілетського , починається новий етап розвитку геометрії . Вона набуває характерного для неї абстрактного напряму , у ній виникає доведення . Грецький мислитель мілетської школи Анаксимандр здійснив першу спробу створення систематичного курсу для викладання геометрії . Перетворення це відбулося шляхом абстрагування від будь- яких властивостей тіл , крім взаємного положення і величини . Наукою геометрія стала, коли від набору рецептів перейшли до встановлення загальних закономірностей .

Слайд 4

Подальші спроби побудови систематичних курсів математики належать Гіппократу Хіоському , Архіту Тарентському , Евдоксу Кнідському та багатьом іншим вченим . Вони створили математичну основу для подальшого розвитку науки, теоретичного природознавства і філософії Давньої Греції .

Слайд 5

Греки склали перші систематичні і доказові праці з геометрії , великий внесок зробили Евклід , Архімед , Аполлоній Перзький .

Слайд 6

Центральне місце серед них займають складені близько 300 до н. е. «Начала» Евкліда . Ця праця і понині залишається зразковим викладенням у дусі аксіоматичного методу: всі положення виводяться логічним шляхом з невеликого числа явно зазначених і не доводимих припущень — аксіом . Геометрія греків , звана сьогодні евклідовою , або елементарною , займалася вивченням простих форм: прямих , площин , відрізків , правильних багатокутників і багатогранників , конічних перерізів , а також куль, циліндрів , призм, пірамід і конусів . Обчислюються їхні площі і об'єми . Перетворення в основному обмежувалися геометричною подібністю .

Слайд 7

Рене Декард Середні віки небагато дали геометрії , і наступною великою подією в її історії стало відкриття Рене Декартом (1596—1650) в XVII столітті координатного методу (« Міркування про метод», 1637). Точкам зіставляються набори чисел, це дозволяє вивчати відносини між формами методами алгебри . Так з'явилася аналітична геометрія , що вивчає фігури і перетворення , які в координатах задаються алгебричними рівняннями . Цей розділ отримав назву проективної геометрії . Метод координат лежить з розвитком математичного аналізу ліг в основу нового підходу , що з'явився трохи пізніше , — диференціальної геометрії , де фігури і перетворення все ще задаються в координатах, але вже довільними досить гладкими функціями . Властивості цих фігур вивчаються за допомогою міці і гнучкості апарату аналізу .