Вплив стереотипів на життя українців

Національного науково-дослідного інституту українознавства

 та всесвітньої історії

Відділ філософії освіти та освітніх технологій

Міжнародний конкурс з українознавства

ВПЛИВ  СТЕРЕОТИПІВ  НА ЖИТТЯ УКРАЇНЦІВ

Науково-дослідницька робота

2012 р.

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1.  СТЕРЕОТИП В СУСПІЛЬСТВІ

              1.1.Поняття стереотип…………………………………………………..6

              1.2. Формування українських етнічних стереотипів………………….9

РОЗДІЛ 2.  ВПЛИВ СТЕРЕОТИПІВ НА ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА

1. Стереотипи про українців у світі………………………………….13
2. Загальноприйняті стереотипи в нашому селещі………………....17

            2.2.1. Стереотип № 1"Діти повинні виправдовувати

                       очікування батьків"………………………………………………18
            2.2.2. Стереотип № 2. "Виховувати дитину повинна школа"………..19

   2.2.3. Стереотип № 4   "Жінка повинна вийти заміж"………………..20

   2.2.4. Стереотип про землеробство………………………………….....22

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...24

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….27

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..29

ВСТУП

Актуальність роботи. Своєрідність будь-якого народу проявляється передусім у спілкуванні, оскільки саме там концентруються стереотипи з притаманною їм особливою мовою знаків, символів, словесних формул, жестів, міміки тощо. Ця мова здатна виражати надзвичайно складні поняття, до того ж в емоційно напружених ситуаціях (наприклад, під час похорон, поминань), коли звичайна людська мова виявляється неефективною. Людина - істота соціальна. Все життя його оточують інші люди. Тому здійснюючи той чи інший вчинок, ми так чи інакше озираємося на суспільство, сподіваючись на їхню підтримку і побоюючись їх засудження. Тим самим ми встановлюємо для себе рамки, обмежуємо себе. Стереотипи суттєво впливають на життя будь якої людини, а значить і на спілкування в суспільстві. Одні допомагають, інші шкодять людям в процесі їх життя. Дослідивши стереотипи які притаманні нам і впливають на нас негативно, можна спробувати з ними боротися. Стереотипи формуються і  у іноземців по відношенню до нас, через низку джерел, тому для створення іміджу українців необхідно боротися з деякими стереотипами, починаючи з себе.

Вперше поняття стереотипу використовував У. Ліппман, який вважав, що вони є впорядкованими, схематичними, детермінованими культурами «картинками світу» в голові людини, які економлять її зусилля при сприйнятті складних об'єктів світу. При такому розумінні стереотипу виділяються дві його важливі риси - детермінованість культурою і виконання ролі засобу економії трудових зусиль, а значить, і мовних засобів.

Ступінь вивчення. Феномен і поняття "стереотип" привертає велику увагу дослідників, багато вчених (І.С. Кон, Ю.А. Сорокін, І.Ю. Марковіна, А.В. Павловська, Н.В. Уфімцева, В.В. Червоних та ін.) займаються вивченням даної проблеми.

Проблеми етнічних стереотипів та процесу стереотипізації вивчали також такі вчені як Д. Кац, К. Брейлі, У. Ліпман, А. Тешфел, Т.А. Ван Дейк, Г. Олпорт, Н.В. Бахарєва, Т.Г. Стефаненко, А.С. Баронін, А.К. Байбурін, Ю.В. Бромлей, А.О. Бороноєв, Ю.П. Платонов, С.Л. Арутюнов та ін.

До розширеного використання терміна “стереотип” звернувся у 1922 р. У.Ліпман. На сучасному етапі феномен стереотипізацій та його дія досліджуються в працях О.О. Бороноєва, В.Н. Павленко, Л.Д. Столяренко,
І.С. Кона, О.К. Байбуріна, М.В. Харитонова, О.Н. Черемісіної, В.А. Медведєва, Ю.М. Лотмана, П.І. Гнатенко, В.Н. Павличко, М.І. Жинкіна, О.Ф. Іванової, В.В. Красних, та ін.

Мета роботи: дослідити походження стереотипів та їх вплив на життя людини і суспільства на прикладі громади  села Іллінка.

Завдання:

1) визначення поняття стереотип;

2) виявити джерела походження українських етнічних стереотипів;

3) проаналізувати особливості стереотипів про українців;

4) вивчити стереотипи найбільш притаманні для жителів с.Іллінки.

Об‘єкт: вплив стереотипів на життя людини.

Предмет: стереотипи

Новизна дослідження полягає в тому, що розглянуться ті стереотипи  які найбільш поширені в громаді с.Іллінка та спробую знайти шляхи їх подолання, якщо в цьому є потреба.

Теоретичне та практичне значення. Здобуті в ході дослідження результати можуть сприяти кращому розумінню в громаді села Іллінка, дають можливість на основі нових підходів висвітлити причини виникнення проблем між етнічно груповими комунікаціями.

Аналіз культурних стереотипів дозволяє пояснити механізм функціонування етнокультурних сценаріїв, ідентифікаційні механізми серед представників українського етносу, розглянути когнітивні сценарії та умови передачі ментальної специфіки етносу.

Вивчення стереотипів про українця в поглядах іноземців дозволяє більш аргументовано підходити до дослідження етнічних та націокультурних особливостей українців і в тому, числі українських стереотипів.

Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, загального висновку, списку використаних джерел. Зміст роботи викладений на 29 сторінках друкованого тексту. Список використаних джерел нараховує 20 робіт українських та зарубіжних авторів та 3 основних інтернет-джерела.

РОЗДІЛ 1.  СТЕРЕОТИП В СУСПІЛЬСТВІ

1.1.Поняття стереотип.

Стереотип (від грецьк. "stereotype": stereos - твердий, міцний і typos - форма, зразок, відбиток) - тверда, часто спрощена, стандартна думка про соціальні групи чи про окремих індивідів як представниках цих груп [1, с. 45].

Різні автори по-різному визначають поняття стереотипу. У довідковому посібнику Б. Берельсона і Г. Стейнера "Людська поведінка. Зведення наукових даних" стереотип визначається як "ворожа установка по відношенню до етнічної групи або її членів як таких". У підручнику соціальної психології Д. Креча, Р. Крачфілда і Е. Баллачі стереотип визначається як "несприятлива установка до об'єкту, яка має тенденцію бути вкрай стереотипізованою, емоційно зарядженою і нелегко піддається зміні під впливом протилежної інформації". У "Словнику по суспільних науках", випущеному ЮНЕСКО, можна прочитати:

"Стереотип - це негативна, несприятлива установка до групи або її індивідуальних членів; вона характеризується стереотипними переконаннями; установка витікає більше з внутрішніх процесів свого носія, ніж з фактичної перевірки властивостей групи, про яку йде мова".

Доцільно розглянути поняття «стереотип» в співвідношенні з близькими за значенням категоріями установки, упередження і забобону. Р.Солдатова включає ці поняття в ряд міжетнічних настановних утворень, які «містять емоційно-оцінювальне відношення до різних етнічних груп і характеризують рівень готовності до відповідних поведінкових реакцій в міжетнічному спілкуванні» [15, с. 142]. Етнічний стереотип, на думку ученої, це «в першу чергу, «культурне» утворення, природне і неминуче до тих пір, поки існуватимуть народи і етнічні групи». У свою чергу, упередження і забобон - це більш «соціальні» установки: їх формування в значній мірі залежить від конкретної суспільно-історичної ситуації». Упередження характеризується негативним емоційним зарядом і «відповідає таким формам поведінки як уникнення спілкування або ухилення від міжетнічних контактів в певних сферах життєдіяльності». Забобон в свою чергу відрізняє велика концентрація негативних емоцій, «надмірне вихваляння досягнень і якостей своєї нації у поєднанні із зарозумілим відношенням і неприязню до інших народів». Забобон в реальній поведінці вже не обмежується стратегією уникнення, а виявляється в конкретних вчинках дискримінуючого характеру [15, с. 144]. І. Кон розглядає установку як «певний напрям особистості, стан готовності, тенденцію до певної діяльності, здатної задовольнити якісь потреби людини» [6, с. 28]. Таким чином установка є як би певною точкою зору або призмою, через яку людина розглядає світ і події, що відбуваються в ньому. Як відзначає С. Рижова, «установки формують стиль відношення людини до ситуацій з яскраво вираженим етнічним контекстом і створюють психологічну базу для відповідної поведінки в етнонапруженій ситуації» [14, с. 35].

Згідно І. Кону, установка пов'язана з певною системою очікувань і еталонів, порівняно з якими ми розглядаємо будь-яке явище. Стереотип у свою чергу, є вже сформованим виявом тієї або іншої соціальної установки по відношенню до певного явища. І. Кон розглядає стереотип як «невід'ємний елемент буденної свідомості» що допомагає індивідові «орієнтуватися в житті» і «направляє його поведінку» [6, с. 25]. Неминучість стереотипізації І. Кон пояснює універсальністю схильності людей розглядати явища чужої культури крізь призму культурних традицій і цінностей свого власного народу (явище етноцентризму). Сам по собі етноцентризм не небезпечний; проблема виникає тоді, коли реальні або уявні відмінності між людьми зводяться в абсолют і перетворюються на негативну або навіть ворожу установку по відношенню до іншого народу, яку Кон визначає як етнічне упередження. Стереотипи і упередження автор відносить не стільки до явищ психологічних, скільки соціальних: «Щоб зрозуміти природу етнічних упереджень, потрібно вивчати не стільки упереджену людину, скільки суспільство, що породжує його» [6, с. 29].

Таким чином, стереотипи - емоційно забарвлені образи, передавальні значення, що склалися в свідомості людей, які поєднують в собі елементи опису, оцінки і розпорядження. Разом з тим, стереотип - це не просто образ, але “стандартизований”, спрощений образ якого-небудь явища дійсності, це схема, що лише фіксує деякі риси явища, що іноді не існують, приписувані йому суб'єктивно. Об'єктним результатом стереотипізації є спрощене, схематичне, іноді близьке до дійсного знання, іноді спотворене, уявлення дійсності, яке виступає як своєрідний психологічний бар'єр на шляху до його подальшого пізнання [20, с. 66].

Стереотипи приймаються людьми за знання, проте фактично містять в собі лише неповний і односторонній опис якогось факту дійсності. Цей опис, як правило, поєднується з сильними емоційними відношеннями (симпатія або антипатія, ухвалення або неприйняття), і зі встановленим традицією або звичаєм розпорядженням поведінки і оцінки подібного факту дійсності.

Стереотипи зазвичай некритично засвоюються людиною під впливом її соціального оточення.

Явище стереотипізації, не дивлячись на всі недоліки, зберігається, тому що воно позбавляє людину від необхідності творчо переробляти всі враження від оточуючого людину фізичного і соціального середовища.

Без стереотипізації людям довелося б детально інтерпретувати кожен новий факт, кожну ситуацію, неначебто вони не мали ніякого життєвого досвіду.

1.2. Формування українських етнічних стереотипів.

Кожна етнічна група (плем'я, народність, нація, будь-яка група людей, пов'язана спільністю походження і відрізняється певними рисами від інших людських груп) володіє своєю груповою самосвідомістю, яка фіксує її, - дійсні і уявні - специфічні риси. Будь-яка нація інтуїтивно асоціюється з чимось тим або іншим чином.

Функціональне поле стереотипів лежить, головним чином, у сфері психічних структур, тоді як культурні традиції, звичаї і міфи є результатами їх формування, що закріплюються раціоналізованими (ідеологічними, політичними, концептуальними) або іраціоналізованими (художньо-поетичними, містично-релігійними) способами і засобами, в яких зацікавлено (або не зацікавлено) суспільство.

Іншими словами, традиції і звичаї відрізняє їх об'єктивована загальнозначущість, відкритість для інших, тоді як стереотипи є продуктом прихованих суб'єктивних умонастроїв.

Культурний стереотип - певний канон думок і сприйняття, стійке відтворення занять, форм поведінки. З одного боку, культурний стереотип допомагає індивіду орієнтуватися в ситуаціях, форма упередження, що закріпилася, грає негативну роль, заважає об'єктивно оцінити суперечності, що виникають в ході розвитку суспільних відносин, неоднозначність вчинків людей.

У широкому значенні культурний стереотип як частина світогляду може розглядатися як носій колективних уявлень, як відбиток владних відносин, як складова мотивації до соціальної практики. Його різностороннє вивчення актуальне, перш за все, з позиції антропологічної версії культурології, яка, вивчаючи специфіку суб'єкта культурної діяльності, націлена на забезпечення його прагматичними, адаптаційно-доцільними знаннями.

Зміст етнокультурного стереотипу, на думку Л.Н. Гумільова, зводиться до культурної норми в широкому розумінні слова, яка поєднує стильові особливості життя, одягу, житла, спілкування тощо. Стереотип як норма має властивість узагальнювати ці особливості в якусь цілісність, спроможну сприймати форму етнічного розуміння, що на рівні етнічної свідомості сприймається як узагальнення «ми» [4, с. 25].

Етнічні стереотипи є кодом етнічної культури. Етнічне кодування характерне не тільки для традиційно-побутової, а й для сучасної культури, хоча тепер воно вже не так чітко визначене. Це пов’язано з особливостями нашого соціального буття, яке відповідно ускладнює і систему кодування: воно дедалі більше заховується в глибинні прошарки — сферу психіки, національного характеру, духовної культури і, природно, виявляється не стільки в зовнішніх ознаках, скільки у внутрішніх, чуттєвих чи поведінкових.

Збереження етнокультурних традицій і, зокрема, система етнічних стереотипів має непересічне значення, бо від нього залежить не тільки доля етнічної культури, а й існування етносу.

В нашому селищі на сьогодні існує близько п’яти  різних етнографічних груп, які є вихідцями із  Закарпаття, Волині, Причорномор’я,  Середнього  Подніпров’я, Поділля, а також є декілька родин з Росії. У кожної етнографічної групи є свій набір стереотипів, які як допомагають так і заважають тісному спілкуванню в громаді.

Етнічні стереотипи пробуджують національну культуру тоді, коли вони набувають значення національного символу, що можливе лише в ситуації загальнолюдського піднесення національного і особливого стану державності нації. Як слушно зазначає А. Пономарьов, усталеним символом національної культури для українців був і є Тарас Шевченко, символом історичної долі — Богдан Хмельницький, символом державності — Українська Народна Республіка [1, с. 120].

Разом з тим символом і етнокультури, і національної культури були і є народна пісня і дума (вищий зміст і дух яких акумулював геній Т. Шевченка).

Таким самим символом було і є українське козацтво, Запорозька Січ.

Ці етнічні стереотипи притаманні всім етнографічним групам нашого селища, які допомагають підвищувати впевненість в силах українського народу і навіть гордість за свій народ [додаток А]. Каталізатором при цьому виступає національна самосвідомість — не просто усвідомлення причетності до рідної культури, а особливе розуміння ролі культури в консолідації нації, у формуванні її національних інтересів, що особливо важливо в сучасних умовах.

Українська народна культура, хоча і склалася на перехресті світових цивілізацій — східної та європейської, зуміла створити свою досить своєрідну в етнічному розумінні і різнобарвну в її ціннісних визначеннях систему уявлень, що відбивають складні процеси, і усвідомлення Всесвіту в національному світогляді українців.

Базовою ознакою української культури є її система архетипів. В основі української ментальності, за визначенням Т. Клінченко, лежить тріада архетипів: землі, дому, церкви, які закладають підґрунтя національної ментальності і формують певне світосприймання, визначають ті чи інші етнопсихологічні риси українців [5].

Традиційна звичаєва культура українців, зокрема народна, базується передусім на сукупності етнічних стереотипів з притаманною їй своєрідністю етнічних кодів, символів тощо, які відтворюють глибинний прошарок народної свідомості, і особливо їх архаїчні вірування, що складають систему їхнього світогляду і зумовлюють спосіб буття народу. Слід брати до уваги, що духовні корені української етнокультури в трьох її «первнях» (інтуїтивно схоплені Є. Маланюком) підтверджені сьогодні археологією (Л. Залізняком та іншими). Вони свідчать про складний етногенез-синтез, в якому поєднались три українські провінції, які перебували в тісних взаємних зв’язках з різними культурно-історичними центрами Євразії (північно-західна — Полісся, Волинь та Поділля з Південною Балтією і Центральною Європою; південно-західна — під балканським впливом, степи Південного Сходу — під впливом великого азійського світу скотарів-номадів). Базові складники української етнокультури укорінені у великому дереві євразійської культури. Тому, на думку А.В. Павловської [11, с. 94], саме два головні історичні шари традиційно-побутової культури визначають два типи української ментальності: замлеробський та козацький. Перший тип хронологічно давніший: він сягає глибинних коренів українства, витоки яких ідуть від прадавньої індоєвропейської культури скотарів. Другий формується в епоху раннього середньовіччя на ґрунті оригінального етносоціального утворення — козацтва, яке, як показано Л. Залізняком, мало своїх попередників ще в часи України-Русі (багатирські застави, бродники).

Українська належність виявляється також у традиціях гостинності і доброзичливості, передусім у візуальних засобах спілкування: жестах, міміці, речах, словах. Хоча візуальні засоби різняться в різних етнографічних групах, але стереотип гостинності та доброзичливості українців підтверджується. Так за анкетуванням було з’ясовано, що неочікуваним гостям раді 75% жителів села Іллінка, з них найбільш доброзичливими та гостинними виявились представники етнографічної групи з Волині [додаток Б].

За всієї характерної для українства усталеності, здібності зберігати себе і протидіяти зовнішнім впливам, воно не належить до суспільства архаїчного типу, бо досить поблажливо ставиться до порушень традиційності в різних формах поведінки.

РОЗДІЛ 2. ВПЛИВ СТЕРЕОТИПІВ НА ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА

2.1.Стереотипи про українців у світі.

Які стереотипи про українців існують в світі? Колись це намагалася з'ясувати для себе моя знайома, яка недавно повернувся з Німеччини, де протягом року жила та працювала у Франкфурті. З цим запитанням  я звернулась і до знайомої у якої батько протягом 10 років проживає  у Ньою-Йорку (Америка).
       Основним висновком було те, що пересічні іноземці про Україну знають дуже мало. Настільки мало, що правильніше було б сказати: не знають майже нічого, крім нашого Чорнобиля та наших спортсменів, іноді, помаранчевої революції. А стереотипи можуть виникнути лише про щось або про когось, кого знають. Більшість не знають де вона знаходиться точно, а дехто (американці) шукає її  в Африці.  І це, на мою думку, - головний стереотип про Україну.[22]

  Люди, які асоціюють нашу країну з Росією, вважають, що у нас дуже холодно і ніби тут усі ходять в шапках вушанках. Це - ще один стереотип про Україну. Але це не зовсім так. Мінусова температура у нас, звичайно, буває, але тільки взимку. А на південному березі Криму температура і взимку не опускається не набагато нижче нуля. Шапки вушанки у нас дійсно носили, коли це вважалося дуже модним - в середині 80-х років. Тоді їх виготовляли з штучного або з кролячого хутра, і носили всі, від мала до велика.
Ходять чутки, що українці вживають занадто багато спиртного.[22] Це теж не зовсім так. Дійсно, таке явище існує, але серед певного кола населення, в основному в маленьких містечках і селах, де відчувається нестача робочих місць, що призводить до низького рівня життя. Наприклад, в нашому селещі проблема зловживання алкоголем є, але не перевищує 37% всього населення. [додаток В]. Якщо порівняти рівень споживання алкоголю з країнами світу (літрів на людину в рік), то вже точно не Україна стоїть на першому місці! За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, на першому місці за споживанням алкоголю стоять Люксембург (за великих обсягів експорту) і Франція, за якими йдуть Ірландія, Угорщина і Чехія. Обсяг споживання алкоголю в Україні приблизно такий же, як і в Італії, яка займає 22 місце.
           Існує також стереотип, що українці споживають занадто багато сала, і що сало чи не є основною стравою на столі звичайних українців! Можливо, колись це так і було, так як традиція споживання сала - це щось на зразок пристрасті італійців до пасти! Україна - аграрна країна і колись вирощування свиней було дуже популярним в кожній сільській родині. Історично вирощувалися дуже сальні породи свиней і, звичайно, сало споживалося в різному вигляді: топленим, солоним або смаженою. Сьогодні, враховуючи, що традиція вирощування сальних порід свиней втрачена, і що молодь все частіше виступає за здоровий спосіб життя, споживання сала не можна вважати національним видом спорту. Адже не так вже й багато людей їдять сало - ну, може, більш старше покоління, або як данина традиції вам можуть запропонувати перетерте сало з часником в українському ресторані до інших національних страв, чи у вашої бабусі в селі ...  Було проведено інтерв'ювання з питання «Чи є на вашому столі сало щоденно, як додаткова чи основна страва?» 45% - відповіли так, 35% - іноді, 10% - рідко.    
        Ходять також чутки, що Україна - це та ж Росія, або її колишня частина, яка одного разу вирішила стати незалежною. Але якщо пригадати нашу історію, то дійсно, на території сучасної України завжди відбувалися події, пов'язані з визвольною боротьбою українського народу за свою незалежність. Але боролися українці не тільки з Росією, а все частіше з Польщею, Австро-Угорщиною, Туреччиною і навіть з монголо-татарами! А до складу Радянського Союзу Україні як окрема республіка увійшла лише в 1922 році? Чи не є це доказом того, що Україна ніяк не може вважатися Росією і що бажання українського народу бути незалежним - це логічне продовження її багаторічної історії?

Ще один стереотип про Україну, дуже пов'язаний з попереднім - схожість або навіть однаковість мов. Якщо коротко, то українська мова має стільки ж спільного з російською мовою, як, наприклад, англійська мова з голландським (37-38% відмінностей у лексиці). Варто згадати, що іноземцям ми часто здаємося дуже похмурими, а ще - що ми постійно один з одним сваримося (особливо тим, хто не розуміє нашої мови).

Ми себе вважаємо дуже гостинними, готовими прийти на допомогу, любимо давати поради, навіть коли нас не питають, а ще - людьми із загостреним почуттям гумору! Спостерігаючи за місцевим населенням можемо стверджувати, що це в більшості близько до істини. Але пам'ятаємо про виключення, які є в кожному «правилу» .[23]
      Також іноземці кажуть, що у нас дуже багато вродливих жінок. Нам складно погодитися чи ні з цим твердженням. Порівнюючи наших жінок з іноземками, можемо сказати одне: ми інші. Ми любимо гарний одяг і, дійсно, більшість українських дівчат приділяють величезну увагу своєму зовнішньому вигляду. Макіяж, гарний одяг, підбори ... І це не може не привернути уваги. На роботу і на вечірку, чи просто на прогулянку: для більшості з нас макіяж - це питання честі! Дівчата в Україні виховуються в атмосфері цнотливості і скромності. Враховуючи, що часто українські чоловіки займалися справами оборони земель і ходили на війну, жінка історично була змушена і за домом доглядати, і працювати, і ростити дітей. Тому, українські жінки не тільки вродливі, але і розумні, самостійні, самодостатні, рішучі та кмітливі (банкет з пустого холодильника - це по-нашому!). У багатьох сім'ях останнє слово завжди буде за жінкою! Більшість прагне до досягнення кар'єрного зростання, зберігаючи головну цінність - родину і дітей. Проаналізувавши  відповіді респондентів с. Іллінка було з'ясовано, що більшість жінок (75%) працюють не тільки по домашньому господарству але й мають постійну чи сезонну роботу [додаток Д].
        Останнім часом багато робітників з україни працює в країнах Західної Європи - Італії, Португалії, Іспанії та інших країнах, заробляючи гроші на тих роботах, які місцевими вважаються мало оплачуваними. Про наших співвітчизників тут склалися вже зовсім інші стереотипи, а серед притаманних для українців рис відзначаються працьовитість, гостинність і гідність. Хоча ще кілька років про Україну тут говорили або погано, або ніяк, згадуючи про наслідки Чорнобиля, нелегальні міграції та українських повій.
Можливо, мине зовсім небагато часу, і ми почнемо руйнувати погані стереотипи про українців, відкриваючи свої двері і повідомляючи про себе як про націю, готову зайняти гідне місце серед своїх сусідів. Адже нам дійсно є чим пишатися. Правда ми й самі цього ще до кінця не розуміємо [21 ]

         2.2. Загальноприйняті стереотипи в нашому селищі.

        З моменту народження дитині нав'язується певний тип поведінки. Хлопчики повинні грати з солдатиками і машинками, дівчатка - з ляльками. І ніхто не надає їм свободу вибору в плані іграшок. Те ж саме відбувається і в дорослому житті. Тільки от кількість стереотипів збільшується. Бажання відповідати суспільним приписами часто йде врозріз з істинними намірами людини і породжує в ньому різні негативні похідні: тривогу, страх, гнів, агресію. Щоб культивувати в собі позитив, необхідно ламати усталені думки і ярлики. Особливість стереотипів така, що вони дуже міцно проникають у свідомість людини і від них важко позбутися. Це бар'єри на шляху до щастя, бар'єри, які треба подолати.
      Як складаються стереотипи? Вони формуються в основному стихійно, з самого раннього дитинства. Спілкуючись з людьми, дитина засвоює норми і правила мислення. Подібно до того, як людина вчиться говорити в контактах з іншими людьми, він також вчиться і мислити. Люди виховуються в певних політичних, моральних, естетичних сферах життєдіяльності суспільства, які формують їхні погляди і переконання. Точно також вони виховуються і в інтелектуальній, розумової сфері певної соціальної групи або суспільного середовища. Під впливом такого середовища в першу чергу складаються навички людського мислення. Початкової, вихідної сферою (духовним першоосновою) для дитини є сім'я.
       З сім'ї дитина "фотографує" готові форми і способи роздумів, які в спілкуванні з ним представляють йому його рідні. На даній стадії йде саме "фотографування" цих форм і способів мислення без їх критичного усвідомлення. Дитина, як губка, вбирає все в себе. Ці форми і способи міркувань потрапляють в його підсвідомість і осідають в ньому у вигляді готових стереотипів мислення. Осіли в підсвідомості форми і способи мислення можуть бути як логічно правильними (відповідають вимогам законів мислення), так і логічно неправильними (сформовані з порушенням цих законів). Якщо логічна культура мислення рідних висока, то форми і способи мислення дитини максимально логічно правильні. Якщо культура низька, то багато в чому малюк засвоює логічно неправильні способи. І, відповідно, стереотипи мислення є такими ж.
Давайте "пробіжимося" по основним індивідуальним і суспільним стереотипам розповсюджені в с.Іллінка [21].

        2.2.1. Стереотип № 1"Діти повинні виправдовувати очікування батьків".

      Починаючи з перших місяців життя, дитина усвідомлює себе через відносини з батьками. Ця духовна зв'язок триває протягом усього життя. Батько виступає для дитини носієм усталених стереотипів, суспільних норм і правил. Крім того, він проектує майбутнє маленького чоловічка, який відкритий для всякого роду впливів. Процес впливу батьків відбувається безперервно і формує у малюка його власну картину світу. Саме від мами і тата, бабусі й дідусі діти отримують інформацію про свою зовнішність, здібності і таланти. Через призму цих оцінок дитина дізнається про те, яка поведінка бажано, а яке ні. У 64% - батьків присутній цей стереотип, 31%- не вважають, що це є не обов’язковим, 5% - байдуже [додаток Є].
      Сценарій А - очікування завищені. Батьки добре знають, чого вони хочуть від дитини, і всіма силами прагнуть цього добитися. Вони постійно ставлять перед ним завдання, з якими малюк просто зобов'язаний справлятися. Якщо він не справляється, то неминуче стикається з невдоволенням батьків. Дана ситуація тримає дитину в постійному напруженому очікуванні: зумів він догодити батькам чи ні. В подальшому житті він буде весь час прагнути бути першим, домагатися високих результатів за всяку ціну, а будь-яка невдача призведе, як мінімум, до фрустрації (провалу).
      Сценарій Б - очікування занижені. В дитинстві така дитина постійно чує від батьків: "ти не зможеш", "ти не зумієш", "у тебе не вийде так, як у ..." В результаті він перестає прагнути до своїх цілей і не намагається добитися навіть вельми досяжних результатів. Звичка перекладати відповідальність на інших людей вкорениться настільки, що людина буде дотримуватися цього принципу завжди.
      Як зруйнувати стереотип? Батькам слід сприймати своїх дітей не в якості носіїв якихось талантів, а приймати такими, якими вони є. Тверезо оцінювати їх сили і можливості, не чинити тиску, але бути готовими завжди прийти на допомогу і дати пораду.

                 2.2.2. Стереотип № 2. "Виховувати дитину повинна школа".

 
        Коли читаєш про сучасні проблеми і, особливо, про коментарі до них, виникає стійке відчуття "каламутних вод", в яких дуже важко побачити, хто ж, врешті-решт, прав, що нас чекає попереду, яке у нас всіх майбутнє .... »
Глобалізація. В якому світі ми будемо жити завтра?
У більшості батьків на сьогоднішній день склався певний стереотип у сприйнятті школи. Віддаючи дитину до навчального закладу, багато мам і тата знімають з себе відповідальність за його виховання. А приватна школа часто ще більше підсилює цей стереотип: я плачу, значить все мені винні.
То яку лепту вносить школа в процес становлення дитини? А коли працівники школи нагадують про батьківські обов’язки та відповідальність навіть обурюються. Так з опитаних батьків Іллінської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів: 56%  відповіли, що за виховання відповідають школа та батьки, 34% - школа, 10% - батьки [додаток Ж].
         Хоча завдання школи надання допомоги у вихованні і формуванні особистості дитини, а не прийняття на себе всіх освітніх і виховних функцій!
Шкільна система в цілому існує на основі стандартів і стереотипів. Демократичні й альтернативні моделі зустрічаються набагато рідше. Дитина вбудовується в усталені рамки шкільного життя і намагається "знайти себе" протягом десяти років навчання. Чи створює шкільну освіту і виховання умови для реалізації потреб дитини в постійному пошуку нового, в якісному зростанні, побудові себе як особистості? Дати однозначну відповідь на це питання не можна. Але все ж хотілося б відзначити, що індивідуальну освіту і виховання несе в собі набагато більше глибинних властивостей, ніж школа. По-перше, воно надає свободу вибору, що забезпечує умови для постійного саморозвитку. По-друге, воно ґрунтується на партнерстві і рівноправ'ї, а не тиску і нав'язуванні єдиної вірної моделі світосприйняття. В історії є чимало прикладів, коли відомі люди не відвідували навчальні заклади, а займалися своєю освітою самостійно. Хоча поширеність цього стереотипу немає масового характеру в нашому соціумі, але хотілось би відсутності даного стереотипу.
       Як зруйнувати стереотип? Переглянути свою батьківську позицію і прийняти на себе відповідальність за народжену дитину. Приймаючи будь-яке рішення батьки зобов'язані прогнозувати та корегувати свої плани з реальністю. А найголовніше їх життєве призначення - вчитися виховувати своїх дітей усе життя! Адже діти та їх виховання вимагають щоденної самовіддачі, теплоти, турботи і любові. Що дасте, то і отримаєте натомість, так постарайтеся дати їм якомога більше!
       Зазвичай майбутнє пов'язують з розвитком науки і техніки. Але якщо нас хвилює майбутнє людини, а не машин, то і звернутися треба до того, що відбувається з людиною і з суспільством в цілому. В суспільстві одноразових стаканчиків і ...  Майбутнє без Суспільства чи Суспільство без Майбутнього?

                               2.2.3. Стереотип № 4   "Жінка повинна вийти заміж"

      Ця традиційна установка нав'язується суспільством з самого дитинства. Прийнято вважати, що чоловік - це здобувач, а жінка - берегиня вогнища. Ці гендерні стереотипи діють в якості соціальних норм.
Гендерні стереотипи - це стійкі для даного суспільства в даний історичний період подання про відмінності між чоловіками і жінками, стандартизовані уявлення про моделі поведінки та риси характеру, відповідні поняттям "чоловіче" і "жіноче".
        Однак з плином часу ролі, що йдуть корінням в далеке минуле, перерозподілилися. Сучасна жінка здатна поєднувати декілька функцій, а не лише відповідати за домашнє господарство. Або навіть повністю відмовитися від сімейної складової, що зробити вкрай складно, не викликавши громадського осуду. А ось жінка, апріорі орієнтована тільки на родину, може виявитися погано підготовленою до інших соціальних ролей, які цілком ймовірно будуть у її житті.
         У нашій країні жінка, не створила сім'ю, багатьма сприймається як невдаха. В результаті, боячись суспільного осуду, дівчата виходять заміж просто тому, що "так треба" і будь-якими способами намагаються зберегти сім'ю, навіть на шкоду власним інтересам і життєвим цінностям.
Відбувається ломка тієї картини світу, яку жінка створила для себе під впливом різних думок як з родини, так і ззовні. Штамп "жінка повинна мати сім'ю" робить її нещасною і незадоволеною, а все тому, що вона не сама прийшла до того, що для неї важливо, а піддалася тих умов, які диктує суспільство. З цим штампом погоджуються 65% місцевого населення [додаток З]. Але ж кожна людина індивідуальна. Що добре одному, то не підходить іншому. Крім того, сама інфраструктура сім'ї в процесі розвитку людської цивілізації зазнає значних змін, під які також треба зуміти підлаштуватися.
        Як зруйнувати стереотип? Жінка стала набагато сильніше і за своїми можливостями практично зрівнялася з чоловіком, а десь навіть перевершила його. Звідси перерозподіл ролей, відкидання тих функцій, нав'язаних усталеним громадською думкою, які жінка не хоче приймати на себе. Їй важливо те, до чого прагне душа і серце і не завжди цим прагненням є сім'я. Якщо вона зацікавлена   в родині, то обов'язково її створить. А якщо ні?! Чому несімейної людина відразу обростає ярликами "одинокий", "невдаха" і т.д.? А якщо він блискучий фахівець, талановитий керівник, вміє класно лагодити машини, чудова людина.
       Важливо прийняти життя іншої таким, яка вона є, не засуджувати, не нав'язувати свою точку зору, не культивувати в собі суспільну дурне думку. Нехай кожна людина вирішує, пускати когось у своє життя чи ні, нехай вибудовує свій, єдино правильний варіант життя.
      Людина часто діє і осмислює світ в рамках, визначених зовнішніми умовами і стереотипами мислення. Стереотипи ламати дуже складно, але ж саме вони часто заважають жити, змінюють уявлення про світ, заважають вибудовувати відносини з людьми. Багато відчувають незадоволеність тому, що живуть не так, як хочеться, а постійно підлаштовують своє життя під очікування оточуючих. Чим вище потреба в суспільному схваленні, тим більше залежність від нього. І невідомо куди виведе ця "сліпа" залежність ...
Звичайно, "жити в суспільстві і бути вільним від нього не можна", але тільки ми вирішуємо, приймати маніпуляції ззовні, дотримуватися їх чи ні? Обмежувати себе в чомусь, дозволяти брати кермо влади своїм життям інших людей чи ні? Вибір є завжди. І він - за вами.

2.2.4. Стереотип про землеробство.

     Повсюдно, як серед міських, так і сільських жителів утвердилася думка, що землеробство - тяжка праця:«Землеробство - то є спосіб добування їжі, заради якого треба займатися монотонною роботою від світанку... ». і це є дійсністю. За результатами інтерв’ювання  було також  з’ясовано, що 12% родин  села займаються фермерством (сільським господарством), а 45% жителів села працюють на сільськогосподарських роботах, тобто бачуть один спосіб забезпечення родини [додаток Й]. Оцінивши становище селищ в нашому районі на даний момент, можна стверджувати, що в аграрну сферу почали інтенсивно вкладати інвестиції. Майже в кожному селі є інвестор, який взяв в оренду на багато років навколишні землі та надав робочі місця для жителів села. Отже, потяг до землеробства залишається сильним не тільки у жителів села, а й у представників заможної групи нашого народу.

        Отже: стереотипи бувають етнічні, рольові, статеві, вікові, статусні і т. д. За змістом вони діляться на дві категорії: стереотипи, що характеризують людей як членів певних національних і політичних груп, і стереотипи, що характеризують особистісні особливості людей з їхньої поведінки, фізичним якостям, оформленню зовнішності і т. д.

ВИСНОВОК

Стереотип, як “комунікативна одиниця”, уособлює схематизовану уяву, стандарт самоуявлення. Він діє як механізм миттєвого оцінювання та такого ж швидкого забезпечення уніфікованої копії з певної архетипової форми. Головною рисою стереотипів є схематичність та максимальне спрощення.

Культурні стереотипи регулюють норми відносин на різних рівнях і напрямах, діють як стандарт свідомості, схематичне уявлення, копія з архетипової “матриці”. Стереотип є структурою ментально-лінгвального комплексу і, таким чином, репрезентує національні уявлення комунікантів; він не може виступати як одиничний феномен, оскільки стереотипи поліфонічні й діють як збірний образ. Стереотип виступає як універсальна базова множина семантичних примітивів, як модель поведінки з детермінованим вибором тактики. У стереотипі наявна певна кількість дійсної, істинної інформації як певної раціоналізованої форми пізнання та категоризації. Культурні стереотипи зберігаються як канони та штампи і, виступаючи інваріантами діяльності, зумовлюють і визначають вербальні й невербальні дії та поведінку, формують певним чином самосвідомість.

За своїм походженням, стереотипи не є результатом впливу одного феномену, вони є результатом складової дії, оскільки за властивостями виникнення, структурою та функціями вони є результатом відокремлення найбільш суттєвого, типового з великого за обсягом джерела інформації.

Дослідивши населення села Іллінка було підтверджено про наявність спільних етнічних стереотипів притаманних всьому українському народові, а саме:

- символом української культури є Т.Г.Шевченко;

- символом історичної долі  є Богдан Хмельницький;

- символом держави є Українська Народна Республіка;

- символом етнокультури нашого народу є народна пісня і дума;

- символом українського народу є українське козацтво та Запорізька Січ;

- українці дуже гостинний народ.

        Розглянувши найпоширеніші за результатами інтерв’ювання стереотипи іноземців про українців ми змогли їх підтвердити чи спростувати:

1. Україна – країна «третього» світу – спростовано;
2. Україна – це майже Росія тому там холодно і всі ходять у шапках-ушанках – спростовано;
3. всі українці пияки – спростовано;
4. українці їдять багато сала – практично підтверджено;
5. Україна – це  таж Росія – спростовано;
6. українська та російська мови  однакові – спростовано;
7. в Україні багато гарних жінок – підтверджено.

        У нашому селещі через інтерв’ювання та анкетування були виявлені загальноприйняті стереотипи та шляхи їх подолання:

8. діти повинні виправдовувати очікування своїх батьків;
9. виховувати дитину повинна школа;
10. жінка повинна вийти;
11. землеробство – то є спосіб забезпечення родини.

        Приклади впливу стереотипів на наше життя можна наводити нескінченно. Фактом залишається одне, стереотипи не можна однозначно назвати поганими чи хорошими, багато залежить від самої людини, адже все, що ми «вбираємо» з соціуму, ми пропускаємо через себе і робимо вибір «я, як всі, у мене, як у інших» або «я, як я, у мене по-своєму». Погодьтеся дивно ставитися до близької людини, як до когось стороннього і будувати свої відносини, не так, як ви б самі їх побудували, а згідно чужорідного «колективного досвіду».

          Найцікавіше ж в існуванні стереотипів - це те, що їх зміст не написано в книжках, цьому не навчають у школах, але тим не менше установки предків міцно сидять в наших головах. Іноді дуже глибоко, тоді людина може протистояти суспільству, іноді просто на поверхні, і тоді ми йдемо на повідку в соціуму. Виходить, що ми спираємося не на свій досвід, а на досвід цілих поколінь. Що змушує нас так поступати, брати на віру чужі слова? Відповідь проста - страх. Страх зробити помилку, зробити собі боляче, почути "як ти міг так вляпатися, ти ж знав ..."

             Звичайно, часи змінюються, змінюються і стереотипи. Люди стають більш відкритими, більш сміливими. Але позбутися такого феномену, як стереотип, повністю не можуть. Згадайте, як було відношення до нерівним шлюбів, в яких один з двох заможний, а один убогий. Зараз ставлення до цього набагато лояльніше, але тим не менше існування виразу "зустрічатися з гаманцем", "утриманка" як і раніше існують.

            Залишається тільки одне питання: навіщо суспільство створює стереотипи? Адже кожна ситуація індивідуальна, а кожна людина унікальна. Невже ми так боїмося помилитися? Тоді все встає на свої місця. Ми намагаємося уникати помилок, слідуючи шаблонах. А якщо все-таки порушимо, то можемо запросто виправдати себе тим же самим шаблоном, мовляв проблема не в тобі, все було відомо заздалегідь, це ж усім було ясно.

Але що, якщо ви біжите від свого власного щастя? Що, якщо ви втрачаєте свій шанс? Давайте навчимося слухати себе, власне серце, а не інших людей. Давайте залишимо минуле в минулому, звільнимося від шаблонів і просто будемо щасливі! Важливо бути вірним собі і завжди залишатися людиною. Тоді й зі стереотипами можна жити.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

культурний стереотип етнічний

1. Арутюнян Ю.В., Дробижева Л.М., Сусоколов А.А. Этносоциология. – М., 1999. – 239 с.
2. Бромлей Ю.В., Козлов В.И. Этносы и этнические процессы как предмет исследования// Этнические процессы в современном мире. – М.: Наука, 1999. – С. 5-29.
3. Галенко О.І. Тягар стереотипів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.cidct.org.ua/uk/publications/Panchuk/10.html. – Загол. з екрана.
4. Гумилев Л. Психологическое несходство этносов// Психология национальной нетерпимости. – Минск, 1998. – 199 с.
5. Клинченко Т. Упередження етнічне: поняття та терміни [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.socd.univ.kiev.ua.
6. Кон И. Психология предрассудка// Психология национальной нетерпимости. – Минск, 1998. – 260 с.
7. Коул М., Скрибнер С. Культура й мислення. – К., 2004. – 311 с.
8. Кузьменко О. Гумор і стереотипи. Трансформація образу України в польських жартах: Наукові записки. Серія «Культурологія». – Острог: Вид. НаУОА, 2010. – С. 81-86.
9. Махній М. Етноеволюція: Науково-пізнавальні нариси. – К.: Blox.ua, 2009. – 269 с.
10. Ослон А. Уолтер Липпман о стереотипах: выписки из книги „Общественное мнение”// Социальная реальность. – 2006. – №4. – C. 125–141.
11. Павловская А.В. Этнические стереотипы в свете межкультурной коммуникации// Вестник МГУ. Сер.19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. – 1998. – №1. – С. 94-104.
12. Победа Н.А. Социология культуры. – Одесса, 1997. – 229 с.
13. Рыжков В.А. Регулятивная функция стереотипов// Знаковые проблемы письменной коммуникации: Межвуз. сб. науч. трудов. – К.: Знання, 1995. – 351 с.
14. Рыжова С.В. Установки этнического самосознания русских// Конфликтная этничность и этнические конфликты. – М., 1994. – 266 с.
15. Солдатова Г.У. Психология межэтнической напряженности. – М., 1998. – 261 с.
16. Сорокин Ю.А. Стереотип, штамп, клише: К проблеме определения понятий// Общение: Теоретические и прагматические проблемы. – М., 1998. – 247 с.
17. Судаков К.В. Динамические стереотипы, или информационные отпечатки действительности. – М.: ПЕР СЭ, 2002. – 330 с.
18. Тейяр де Шарден. Феномен людини. – К., 2006. – 199 с.
19. Фрейд З. Остроумие и его отношение к бессознательному. – СПб.: Алетейя, 1998. – 309 с.
20. Широканов Д.И., Алексеева Е.А. Стереотипы и динамика мышления. – Минск, 1997. – 315 с.
21. Стаття «Стереотипи та їх роль у житі людини і суспільства» // http://uchilkaist.ucoz.ru/blog/stereotipi_ta_jikh_rol_u_zhiti_ljudini_i_suspilstva/2011-10-20-1
22. Стаття «Стереотипи про українців» // http://ukraine-for-business.com/ru/interesting-ukraine/65-stereotypes-about-ukrainians
23. Стаття «Гостинність, вітання і шанування в українців // http://storinka-m.kiev.ua/article.php?id=463

Додаток А

Чи погоджуєтесь Ви, що народними символами України є

Додаток Б

Чи готові Ви надати притулок чи допомогу неочікуваному гостю?

Додаток В

До якої категорії людей ви себе можете віднести?

Додаток Г

Чи є вживаєте ви сало щодня?

Додаток Д

Чи маєте Ви постійну чи сезону роботу?

(опитування жінок від 18 до 60 років)

Додаток Є

Чи повинні діти виправдовувати  очікування батьків?

Додаток Ж

Хто повинен виховувати дитину?

Додаток З

Чи обов’язково жінка повинна вийти заміж?

Додаток Й

Влияют ли стереотипы на Вашу жизнь?

1. не влияют, я всегда основываюсь на собственном восприятии и мировоззрении

2. никогда не задумывался над этим

3. влияют, зачастую поступаю так, как приходилось поступать раньше, или как принято

4. иногда влияют, когда обстоятельства сильнее

5. влияют, часто становлюсь «жертвой» стереотипного ко мне отношения

6. свой вариант (можно оставить в комментариях к статье)