Опис педагогічного досвіду

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      Учитель , який передає дитині  лише

 знання, - це ремісник;

той, хто виховує особистість,

розвиває творчий потенціал  дитини –

 справжній митець своєї справи.

            Софія  Русова

Наше життя розвивається бурхливими темпами в усіх його сферах і галузях, відповідно відбуваються  вагомі зміни й у системі освіти. Учитель, навіть найталановитіший, уже не може бути єдиним джерелом інформації. Особливої актуальності набувають проблеми формування творчої особистості, виховання молодої людини як громадянина на основі оволодіння гуманістичними цінностями, нормами демократичної культури.

Ідеалом сучасного навчання є особистість не з енциклопедично розвиненою пам’яттю, а з гнучким розумом, з повноцінними, розвинутими потребами подальшого пізнання та самостійної дії, зі швидкою реакцією на все нове, з добрими орієнтувальними навичками й творчими здібностями. «Однією з найсерйозніших хиб нашої шкільної практики є те, що, навчаючи дітей, працює переважно вчитель», - цю думку В.Сухомлинського можна застосувати до характеристики навчального процесу й на сучасному етапі.

  Характерна риса сучасних інформаційних технологій полягає у тому, що вони надають практично необмежені можливості для самостійної і спільної творчої діяльності вчителя й учнів. За допомогою комп'ютерних засобів створюється сприятливе середовище для розвитку інтелекту кожної дитини, і, звичайно, впровадження інформаційних технологій набуває все більш масштабного і комплексного характеру. Сучасних школярів, вже мало цікавлять традиційні уроки - сьогодні учні надають перевагу інтерактивним технологіям. До того ж ці методи, на думку педагогів, є дуже результативними (підвищується рівень як успішності так і якості навчання).

Тому з перших днів моєї педагогічної діяльності я була в пошуку цікавих, нестандартних, оптимальних для учня технологій навчання. Саме цей пошук і став причиною того, що в своїй роботі я працюю над вирішенням проблеми «Використання інтерактивної діяльності як діалогу взаємодії вчителя й учня в системі компетентнісно орієнтованого навчання», адже вона є актуальною для будь-якої вікової категорії дітей. Проблема цікава, дає можливість реалізувати себе як активну, самодостатню особистість та виховати учня – орієнтованого на спосіб пізнання через самостійну діяльність. Я намагаюсь цю проблему вирішувати шляхом оволодіння різноманітними технологіями, формами, методами навчання, що сприяє ефективній роботі з різними за рівнем розвитку та базою знань учнями.

Переді мною, як вчителем інформатики, стоїть мета – формування творчої особистості та її становлення у процесі навчання, коли дотримуються певні умови:

·  створення позитивного настрою для навчання;

·  відчуття рівного серед рівних;

·  забезпечення позитивної атмосфери в колективі для досягнення спільних цілей;

·  усвідомлення особистістю цінності колективно зроблених умовиводів;

·  можливість вільно висловити свою думку і вислухати свого товариша;

·  вчитель не є засобом «похвали і покарання», а другом, порадником, старшим товаришем.

Усім цим умовам відповідають інтерактивні технології, які відносять до інноваційних.

Методичне підґрунтя досвіду роботи та його практична реалізація спирається на Конституцію України, Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Національну стратегію розвитку освіти, Концепцію загальної середньої освіти (12-річна школа), Конвенцію про права дитини, Державний стандарт: Освітня галузь «Технологія», Регіональні програми.

Інтерактивна діяльність на уроках припускає організацію й розвиток діалогового спілкування, що веде до взаєморозуміння, взаємодії, до спільного рішення загальних, але значимих для кожного учасника завдань.  Навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Вона ефективно сприяє створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

В інтерактивному навчанні враховуються потреби учня, залучається його особистісний досвід, здійснюється адресне коректування знань, оптимальний результат досягається через співробітництво, співтворчість, самостійність і волю вибору, учень аналізує власну діяльність. Принципово змінюється схема взаємозв'язку між учасниками освітнього процесу, у контакті із учителем й однолітком учень почуває себе  комфортніше.

Сучасну школу неможливо уявити без застосування новітніх технічних засобів навчання. Провідними серед них стали комп'ютер, інтерактивна дошка, тому самоосвіта, інформаційно-технологічна компетентність зараз найбільш актуальні, особливо для вчителя.

Хороший учитель завжди вчиться сам. Навчається, працюючи над собою, вчиться, коли передає свої знання іншим. І я підтримую думку К. Д. Ушинського: «Педагог живе доти, поки він вчиться». Тому моїм педагогічним кредо є слова Григорія Сковороди: «Довго сам учись, якщо хочеш навчати інших».

І відповідно складова навчання, урок, повинен бути завжди відкриттям, в ньому не повинно бути шаблонів, тісних рамок, вузько поставлених завдань. Урок не повинен бути монологом. Урок - це діалог потенційних творчих можливостей учня і вчителя, учень дорівнює вчителю, хоча і відрізняється від нього запасом знань. Учитель і учні повинні діяти разом, бути товаришами, партнерами, і обидва вони повинні бути цікаві один одному як особистості.

Види і форми навчальної роботи, які я застосовую на уроках, сприяють зацікавленню навчальним матеріалом, розвитку творчих здібностей учнів, активізують розумову діяльність школярів, розвивають логіку та критичність мислення, мовленнєві вміння та навички, допомагають проявити особисте „Я”.

Відповідно до проблеми над якою працює школа, та педагогічної проблеми, над якою я працюю, можна скласти засоби досягнення мети формування особистісних якостей та мінімального досвіду діяльності учня, як складової компетентнісно зорієнтованого навчання :

Þ                  використання різних  форм і методів, що дозволяють розкрити суб’єктивний досвід учнів;

Þ                  створення атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі класу;

Þ                  стимулювання учнів до висловлювання, використання різних способів виконання завдань без страху помилитися, отримати неправильну відповідь;

Þ                  в ході уроку використання дидактичного матеріалу, що дозволяє учням  обрати найбільш важливі для них види, форми навчального змісту;

Þ                  оцінювання діяльності учнів не лише за кінцевим результатом «правильно», «неправильно», але й у процесі їхнього дослідження;

Þ                  заохочення прагнення учнів знаходити свій спосіб роботи (розв’язку завдань), аналізувати способи роботи інших учнів в ході уроку, вибирати і опановувати найбільш раціональний спосіб;

Þ                  створення педагогічних ситуацій спілкування на уроці, що дозволяють кожному учневі проявити ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи, умов  для самовдосконалення учнів.

З метою активізації пізнавальної діяльності, я на кожному уроці застосовую елементи інтерактивних технологій, творчі проблемні завдання, що забезпечують розвиток тих здібностей і якостей, які перебувають у стадії формування.

Готуючись до уроку, насамперед, я:

ü   передбачаю розв’язання  різноманітних творчих завдань, спрямовуючи учнів на пошукові види робіт: бесіду за проблемним запитанням, усне малювання, мозковий штурм;

ü   ураховую вікові особливості учнів і послідовно ускладнюю форми роботи;

ü   залучаю до роботи всіх учнів класу, забезпечую участь кожного з них у групових та колективних формах роботи;

ü   використовую інтерактивні форми і види роботи;

ü   ставлю учнів у позицію творця.

Провідна роль в інтерактивному навчанні приділяється розвиваючим, частково-пошуковим, пошуковим і дослідницьким методам. Для цього на уроках організовуються індивідуальна, парна й групова робота, застосовуються дослідницькі проекти, рольові ігри, ведеться  робота з документами й різними джерелами інформації, використовуються творчі роботи. Заняття організовується так, що практично всі учні втягуються в процес пізнання, вони мають можливість думати, розуміти й рефлексувати.

Дана методика навчання побудована на діалоговому спілкуванні між учителем й учнем або між учнями залежно від характеру використовуваного методу. Різні інтерактивні методи навчання можна використовувати в незалежності від типу уроку  й на різних етапах уроку (організаційний, інформаційний, значеннєвий, демонстраційно-дискусійний, підсумковий). Застосування інтерактивних методів навчання також можливо незалежно від рівня підготовленості учнів.

Існують різні інтерактивні методи, у різних модифікаціях і варіантах, з різними назвами, для роботи індивідуально, у парах, групами, колективно.

Інтерактивних форм і методів навчання дуже багато («Робота в парах», «Мозковий штурм», «Акваріум», «Синтез ідей», «Метод ПРЕСС», «Навчаючи, учусь», «Мікрофон», «Велике коло» та ін..), і всі вони спонукають до творчої пізнавальної діяльності учнів, створюють атмосферу підвищеного інтересу.

Я використовую на уроках деякі з них.

«Робота в парах». Можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірка знань, тощо. Сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію.

«Мікрофон» або «Інтерв’ю». Можна використати як на початку уроку, наприклад, при актуалізації опорних знань, так і по закінченню його при закріпленні вивченого на уроці матеріалу.

«Лови помилку» Використовується на етапі актуалізації знань, також можна використати на етапі підсумків уроку.

 «Сенкан (сінквейн) або повільне занурення». Учням оголошується тема уроку   (наприклад, зручно застосовувати метод  з теми «Інформація. Інформаційні процеси»)  і пропонується: назвати один іменник (пов'язаний з темою уроку), підібрати до нього два прикметники, назвати підходящі до іменника три дієслова, скласти фразу із чотирьох слів, які характеризують тему в цілому, і слово-резюме (інтерпретація теми). Учні  спочатку працюють індивідуально, потім спільно обговорюють отримані варіанти. (дод.1)

«Снігова грудка». Як росте снігова грудка, так і цей методичний прийом залучає до активної роботи все більшу кількість учнів. Алгоритм цього прийому стисло можна описати так:

Слово – речення – питання – відповідь.

«Місткий кошик». Цей методичний прийом дуже доречний перед проведенням тематичного оцінювання, оскільки грає роль розминки.

Бліц – гра «Ланцюжок». Як варіант для перевірки домашнього завдання, під час закріплення вивченого на уроці матеріалу або на узагальнюючому уроці.

«Лицарський турнір». Учень виходить до дошки і за пройденою темою ставить викладачеві наперед підготовлені питання, на які він хотів би отримати відповідь. У свою чергу викладач ставить питання учню. Уся дія триває не більше 10 хвилин. Проведення турніру оголошується заздалегідь. Питання мають бути стислі, відповіді – короткі й по суті. Рефері може зняти неконкретне питання. Учні оплесками чи підняттям руки (або проставляючи оцінки на аркуші) оцінюють дії учня й викладача.

«Зірка», «Ромашка», «Квітка». На променях або пелюстках, питання, на які потрібно надати відповідь; слова (терміни), які потрібно пояснити чи надати означення.

«Метод рефлексії»: «Коло вражень»,  «Рефлексивний екран», «Рюкзак у дорогу», «Кольорова феєрія», Метод евристичних запитань за Квінтіліаном (або метод «Ключових запитань»): хто? що? навіщо? де? чим? як? коли? (дод. 2)

«Опорні сигнали» («Доповідь»). Читається текст. Кожен учень кодує зміст тексту за допомогою знаків, схем, рисунків і передає записку сусідові. Той, в свою чергу, готує доповідь за цим «опорним сигналом».

Метод «Мудрі сови» - сприяє розвитку самостійної роботи. Учні самостійно працюють  над змістом параграфа (тексту) підручника. Після цього надають відповідь на питання для обговорення прочитаного. (дод.3)

Отже,   організовуючи роботу таким чином, я не тільки намагаюся досягти розвитку  пізнавальної активності всіх учнів класу, формувати у школярів мисленнєву діяльність, розвивати їхні творчі здібності, збагачувати  лексичний запас слів, але й намагаюся утвердити активну життєву позицію через вміння довести свою думку, виховувати інтелектуально розвинену особистість – громадянина – патріота України, який матиме європейський рівень якості знань.

Бо від якості глибини та обсягу знань, якими оволодіває підростаюче покоління сьогодні, значною мірою залежить прогрес нашого суспільства завтра.

Займаюся самоосвітою: систематично читаю методичну літературу та періодичні видання, знайомлюся з їхніми новинками, беру участь у засіданнях міської методичної циклової комісії, приймаю участь у проведенні семінарів, засідань педагогічних рад,  відвідую уроки колег, організовую предметні тижні з інформатики, позакласні заходи, підвищую науковий рівень. Бо, як сказав Григорій Сковорода: «Довго сам учись, якщо хочеш навчати інших».

Ділюсь своїм досвідом роботи. Сценарій проведення тижня інформатики надруковано у навчально-методичному посібнику «Інформаційний листопад»  Донецького облІППО. Маю веб-публікації на своєму міні - сайті  http://nsportal.ru/user/97638.

Намагаюся  залучати учнів до різних конкурсів, де б вони могли показати свої знання не лише з інформатики, а й з інших предметів. Учні приймають участь в конкурсах різного рівня й різного напряму: у 2014/15 н.р. - ІІІ місце у районному етапі конкурсу-захисту творчих робіт МАН, відділення «Математика», у Міжнародному конкурсі з інформатики та комп’ютерної вправності  “Бобер-2016”, «Кенгуру -2015», «Кенгуру- 2016» – «Відмінний» та «Добрі» результати.

Один мудрець сказав: «Якщо людина кожного дня, не зважаючи ні на що, буде виконувати свою роботу -  життя наше зміниться на краще. А сухе дерево, якщо його щодня поливати, обов’язково зацвіте…». Тому думаю нам, вчителям, потрібно частіше згадувати цю заповідь, щоб не стомитися раніше визначеного терміну від нашої тяжкої праці, щоб не тьмянів  вогник душі в круговерті трудових буднів.